Що таке паралельна поведінка в конкуренції? Якою є судова практика у вирішенні питань щодо паралелізму в ціноутворенні? Які існують докази у справах про паралельну поведінку в конкуренції? Ці та інші питання, що стосуються паралельної поведінки в конкуренції, обговорювали під час воркшопу для бізнесу, який 22.09.2016 р. організувала ЮФ «Василь Кісіль і партнери» спільно з RBB Economics. Організатори заходу побудували його таким чином, щоб допомогти учасникам зрозуміти, що таке паралельна поведінка в конкуренції з позицій – юридичної та економічної.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Першу презентувала радник ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Анна Сісецька. За її словами, в законодавстві України узгодженими діями є будь-яка узгоджена поведінка гравців на ринку. Самі по собі такі дії допускаються, але головне, щоб у таких випадках вони не призводили до обмеження конкуренції. «Якщо такі узгоджені дії або спричиняють, або можуть спричинити шкоду конкуренції, тоді ми говоримо про антиконкурентні узгоджені дії, що є порушенням антимонопольного законодавства. До того ж одним з «найстрашніших» порушень, тому що антиконкурентні узгоджені дії можуть призвести до накладення штрафу в розмірі до 10% від грошового обігу компанії», – зазначила юрист. Окрім того, в законодавстві існує таке поняття як схожі дії учасників ринку, які або призвели, або можуть призвести до спричинення шкоди добросовісній конкуренції, вони також можуть називатися антиконкурентними. Але в цьому випадку Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ), проаналізувавши ринок, має довести, що жодні інші фактори не обґрунтовують наявність таких схожих дій.
Щодо судової практики в питаннях антиконкурентних узгоджених дій, орієнтиром є постанова Пленуму ВГСУ №15 від 2011 р. У ній йдеться про те, що схожість дій має бути результатом узгоджених дій, а не простим їх збігом. Згідно з постановою, саме АМКУ має довести неспроможність обґрунтування поведінки учасників іншими факторами, окрім узгодженості. «Тобто сама ознака схожості в діях учасників ринку не є достатньою основою для того, щоб вважати їх антиконкурентними. АМКУ в цьому випадку має довести саме узгодженість дій. І це вже вважатиметься порушенням», – прокоментувала пані Сісецька. Також вона акцентувала увагу на тому, що для такого доведення АМКУ має провести детальний та змістовний економічний аналіз із залученням зовнішніх експертів-економістів, що на практиці втілюється далеко не завжди.
Як приклад негативної судової практики в питаннях паралельної поведінки в конкурентній боротьбі, коли суд задовольнявся поверхневим аналізом АМКУ, юрист навела справу про закупівлю молока. У цій справі «Гадячсир» разом з іншими виробниками молочної продукції звинувачувався в узгоджених антиконкурентних діях. На думку АМКУ, закупівля сировини у виробників здійснювалася за заниженою ціною. Аргументи бізнесу полягали в тому, що 90% виробленої молочної продукції реалізовувалося на зовнішніх ринках. Саме в цей період в Російській Федерації була введена заборона на імпорт молочної продукції з України. «Гадячсир» апелював до того, що хоча в закупівлі молока не було виробничої необхідності, але було бажання зберегти ринок закупівель, тому молоко і надалі закуповувалося за заниженою ціною. Ще одним аргументом «Гадячсиру» в цій справі було те, що саме виробництво зупинилося, а багато співробітників отримали повідомлення про звільнення у зв’язку зі скороченням. Суд у згаданій справі виступив з аргументом, що «Гадячсир» не надав доказів обмеження експорту товару та впливу на закупівельну ціну таким чином, що вона стала однаковою для всіх гравців. Окрім того, на думку суду, «Гадячсир» просто скористався обмеженням для заниження ціни. «Рішення суду було не на користь виробника молочної продукції. Це є ганебною сторінкою судового процесу, тому що саме економічний аналіз у цій справі був відсутній», – констатувала доповідач.
У той же час позитивних прикладів судової практики, коли бізнес виграє, існує більше. Зокрема, «Справа меблевиків», «Справа про змову на держтендері», «Справа кіровоградських маршруток». Так, у «Справі меблевиків» виробники меблів звинувачувались в антиконкурентних узгоджених діях. АМКУ для доведення вини підприємців залучив до співпраці СБУ, яка встановила апаратуру для прослуховування зустрічі виробників меблів. «Вину одного з виробників меблів АМКУ, який був присутнім на цій зустрічі, але мовчав, АМКУ так і не довів», – зазначила юрист. У цій справі суд визнав недоліки аналізу АМКУ. Комітет повинен був довести наявність протиправної домовленості; відсутність конкуренції на аукціоні, пов’язану з такими домовленостями; через відмову учасника купувати лоти за цінами вище, ніж стартові, настали негативні наслідки для конкуренції; єдиними поясненням такої поведінки учасника є його змова з іншими учасниками ринку та координація їхніх дій, а наявність будь-яких інших факторів не має вирішального значення. Як приклад європейської судової практики з окресленої теми, пані Сісецька навела справу Woodpulp 1993 р.
Економічну сторону дослідження паралельної поведінки в конкурентній боротьбі проаналізував експерт RBB Economics Віталій Пружанський. За його словами, на сьогодні дуже складно відрізнити узгоджені дії від нормальної конкурентної поведінки. Щоб розібратися у цих питаннях, необхідний глибокий аналіз, в якому важливу роль відіграють так звані непрямі докази. «Тобто Антимонопольний комітет повинен базувати свої висновки на основі непрямих доказів – загальної ситуації на ринку (як працює конкуренція, які ціни, які об’єми виробництва тощо)», – пояснив експерт.
Головна цінність економічного аналізу для компанії – спробувати пояснити те, що відбувається на ринку, економічною мовою. Тут може виникнути кілька питань. По-перше, як проявляється конкуренція? За допомогою економічного аналізу стає зрозумілим, що проявляється вона по-різному, і АМКУ не завжди це розуміє. По-друге, чи є взагалі стимул створювати картелі та про щось домовлятися?
«Класичний приклад: дві бабусі на ринку продають редиску, пучок редиски в обох коштує однаково. Чи логічно їх звинувачувати у створенні картелю? Скоріш за все – ні. Тому що на цьому ж ринку багато бабусь і всі продають редиску. Якщо дві з них про щось домовляться, то нічого на ринку не зміниться, оскільки ці бабусі не мають ринкової влади», – пояснив пан Пружанський. Таким чином, на його переконання, питання стимулу створення картелів залежить від наявності ринкової влади.
По-третє, чи є можливість забезпечити стабільне функціонування картелів. Для цього необхідний певний механізм, заснований на очікуванні того, що ж буде далі. У питанні паралельної поведінки в конкуренції В. Пружанський зауважив: «Якщо існує один ринок, то не дивно, що ціни на цьому ринку рухаються паралельно. Тому логіка, що якщо поведінка учасників єдиного ринку однаково змінилася, то на ринку діє змова, – є абсолютно неправильною».