9.02.2016 р. відбулось засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції. Як і завжди, «радники» підійшли до процедури неквапливо й до обіду розглянули всього одну скаргу. Цього разу йшлося про невдоволення роботою судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області Олега Бевза, яке виявляли громадянин О. Цокалов, голова громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» та навіть прокурор Кіровоградської області.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зазначені ремства попередньо були розглянуті Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, яка дійшла висновку про порушення присяги суддею Бевзом. Паралельно з розглядом справи Комісією, проти законника було порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу – ухвалення завідома неправосудної постанови. Наразі справа перебуває на розгляді суду.
Своєю постановою суддя Бевз намагався позбавити права заявника на керування транспортним засобом аж на 3 місяці.
Протокол без підпису
Історія заявника, досліджена на засіданні, була надзвичайно схожа на інші історії, до яких свого часу втрапило чимало громадських активістів. Головним доказом в адміністративній справі став адмінпротокол інспектора Державної автомобільної інспекції України, складений з підстав того, що транспортний засіб заявника буцімто не зупинився на його вимогу.
Сам заявник, надаючи пояснення з цього приводу, намагався переконати Раду у тому, що, по-перше, не він знаходився за кермом автомобіля, по-друге, авто, з причин технічної несправності, не могло доїхати до місця, яке вказане у протоколі як місце порушення.
Обґрунтовуючи зазначене, заявник розповів, що у день, коли трапилася «неприємність», він (за кермом автівки) та пасажири прямували з київського Майдану до резиденції колишнього очільника країни у складі колони автомобілів. На виїзді з міста заявник відчув біль у колінному суглобі (який раніше був прооперований) і попросив сісти за кермо свою супутницю. Чи-то не розібравшись зі складною технікою, чи-то за браком досвіду водійка, за словами заявника, спалила зчеплення і вимушена була спинити авто на заправці. Від заправки, тобто далеченько від того місця, де ховався інспектор, що склав протокол, компанія чимчикувала пішки. Зазначене, запевнив скаржник, може бути підтверджене його супутниками та працівниками заправки.
Невдовзі після пригоди скаржника йому зателефонували та запросили з’явитись до правоохоронних органів, ознайомитись з протоколом та підписати його. На момент дзвінка заявник знаходився на кордоні з Білорусією, а тому фізично не міг прибути на виклик. Це не збентежило правоохоронців і протокол був підписаний свідками без присутності О. Цокалова.
Саме недбалість у складанні протоколу й стала причиною для скасування постанови про притягнення заявника до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення прав на керування транспортним засобом, винесеної суддею Бевзом, судом апеляційної інстанції.
Хотів, як краще
Сам суддя, надаючи на засіданні пояснення, зазначив, що не мав підстав сумніватися в інформації, відображеній у протоколі. На підтвердження того, що чи-то в автомобілі, чи-то якимось іншим чином заявник знаходився біля інспектора на момент складання протоколу, свідчила локалізація його стільникового телефону, з якого він дзвонив не кому-небудь, а особі, що займала керівну посаду в ДАЇ.
Вирішуючи питання про обрання виду відповідальності, законник, який до того, розглядаючи аналогічні справи, обмежувався штрафом, зважив на істотне його здорожчання і вирішив, що 3 місяці позбавлення права на кермування обійдуться заявникові дешевше, ніж 3 тис. грн штрафу.
Як запевнив володілець мантії, розглядаючи «адмінку», він не звертав увагу на громадянську позицію заявника та не встановлював його приналежності до «Автомайдану». Крім того, постанова, винесена служителем Феміди, одразу ж була оскаржена до апеляційного суду, а отже, не набрала законної сили та не спричинила негативних наслідків для заявника.
Щоправда, суддя погодився з тим, що він не встановив особу, яка знаходилась за кермом автівки, а також із тим, що не звернув увагу на недолугості протоколу. Однак вказав, що порушення присяги у цьому не вбачає.
В результаті, секція була з «відповідачем» солідарною: розглянувши дисциплінарну справу, вона прийняла рішення про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення О. Бевза за порушення присяги та про направлення висновку ТСК до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Та інше
Крім прийняття вказаного рішення, секція встигла рекомендувати припинити провадження проти суддів Вищого адміністративного суду України Володимира Бутенка, Тетяни Чумаченко. Також Секція рекомендувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВАСУ Лідії Мазур, Олександра Ситникова, Миколи Сороки, Михайла Смоковича, Лариси Мороз, Віктора Швеця, Світлани Головчук. Секція рекомендувала відкрити дисциплінарну справу щодо суддів Вищого господарського суду України Артура Ємельянова та Івана Воліка. Рекомендацією про відмову у відкритті «дисциплінарки» Секція «порадувала» суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Віктора Колодійчука, Ольгу Ступак, Олега Ткачука, Олену Попович, Ольгу Дьоміну. Таку ж рекомендацію отримала ВРЮ і стосовно суддів ВХСУ Тетяни Дроботової та Лариси Рогач. Секція дійшла висновку рекомендувати ВРЮ постановити ухвалу про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно кримських володільців мантій Ольги Морозко, Станіслава Юрченка, Олексія Нанарова, Марії Бедрицької, Ігоря Бражніка, Аліни Алінкіної.