 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Дискусія щодо побудови судової системи в Україні на принципах територіальності, інстанційності та внутрішньої спеціалізації суддів набирає дедалі більших обертів. Ідея реформи у вигляді створення триланкової судової системи та повної ліквідації спеціалізованих судів викликає подив та обурення у багатьох працівників Феміди. Так, на думку Голови Вищого господарського суду України Богдана Львова, ідея ліквідації спеціалізованих судів, як адміністративних, так і господарських, не має жодного вагового аргументу. «Прикро, що наявні намагання зруйнувати судову систему, яка повністю відповідає національним традиціям. Це може призвести до ускладнення економічного судочинства, втрати спеціалізації та дискримінації судової системи у питаннях економіки країни та гарантій захисту прав громадян», – заявив він під час чергового засідання Пленуму ВГСУ 09.07.2015.
За словами Богдана Львова, у першому півріччі цього року відбулося чимало форумів, круглих столів, конференцій за участю керівництва та суддів ВГСУ, апеляційних, місцевих господарських судів у контексті тематики яких розглядалися питання судової реформи. «Приємно, що у частині спеціалізації та ефективності існування та діяльності господарських судів нас послідовно підтримують як науковці, так і юридична спільнота. З позиції юристів-практиків та теоретиків фактично немає закликів до ліквідації або істотної реорганізації господарських судів. Долучаючись до заходів, влаштованих ВГСУ, або проводячи власні, вони дають обґрунтовані висновки та пропозиції щодо необхідності збереження спеціалізованих судів загалом, та господарських судів зокрема. Ми вдячні усім, хто це розуміє. Не треба забувати, що господарські суди розглядають може 4% від усіх справ, але всі ці 4% становлять 100% економіки України, яка зараз і так перебуває у вкрай важкому становищі», – каже Голова ВГСУ.
До того ж Богдан Львов зазначає, що головна мета реформи судочинства та суміжних правових інститутів – це підвищення якості правосуддя. Це також залежить від професійного рівня суддів, належного рівня підтримання комунікації та відповідає спеціалізації судів. «Саме судів, а не суддів, адже якість роботи суду не може залежати від однієї людини і з’являтися чи зникати разом із цією людиною. Інакше навіть декретна відпустка одного з суддів районного суду вже буду негативно позначатися на наявності в цього суду спеціалізації. Якщо ми маємо безліч районних судів де 3 або 4 судді відправляють правосуддя, і якщо буде хтось один відповідати за господарські справи, то така позитивна загалом подія, як народження дитини, в цьому районі поставить хрест на справедливості у господарському судочинстві, а це – нонсенс», – каже він.
Як справедливо зазначає Богдан Львов, запорукою належної якості судочинства може бути не лише професійна наполеглива праця окремого судді, але й праця усього колективу суду: як суддів, так і працівників апарату. Праця повинна бути спрямована на впровадження та вдосконалення усталеної судової практики. «Не мені вам казати, що інколи саме від працівників апарату навіть більше залежить ставлення відвідувачів, аніж від самого судді. Оскільки відвідувачі судів мають справу спершу з працівниками», – додає він.
Неаргументована ліквідація
Ідея ліквідації спеціалізованих судів як адміністративних, так і господарських, на думку пана Львова, не має жодного вагового аргументу. «Питання доступності не є питанням відстані. До того ж у судових процесах беруть участь кілька учасників. Якщо ми у географічних межах наближаємо суд до нових учасників процесу, то від інших – він віддаляється. Тому казати про доступність на рівні з гастрономами чи магазинами, які торгують товарами повсякденного побуту, – це вже занадто, щоб спрощувати ситуацію. Щодо доступності достатньо сказати, що усі корпоративні спори, свого часу, були передані саме до господарських судів, що дозволило фактично знищити рейдерство як явище, залишилися лише поодинокі факти. За всіма міжнародними висновками спеціалізація саме судів є найвищою формою спеціалізації суддів. Після поглиблення з’являються спеціалізовані колегії чи судові палати. І саме спеціалізація судів – це поширений світовий досвід. Вона є не в усіх країнах, оскільки не кожна країна може витратити достатню кількість коштів на створення самостійної спеціалізованої юрисдикції. Так, це затратне явище, але жодна країна у світі, витративши кошти на формування самостійної спеціалізованої юрисдикції, не приймала рішення про її ліквідацію. Такого світового досвіду немає», – каже Богдан Львов.
На думку доповідача, об’єднання під одним дахом кількох судів, із збереженням окремих процесуальних кодексів (а саме про це кажуть реформатори), ніколи не вирішить питання розмежування юрисдикцій. «Жоден суддя на власний розсуд не визначає, в якій юрисдикції йому розглядати справу, і не може «перекидати» цю справу з кримінальної юрисдикції до цивільної. Всім відомі проблемні питання цивільного позову в кримінальній справі, або з цивільної до адміністративної юрисдикції, і так далі. Отже, це фактично окозамилювання дійсності. Ідея зберегти гроші шляхом ліквідації спеціалізованих судів – це міф, який не має жодного економічного обґрунтування. Як можна зберегти гроші шляхом ліквідації двадцяти п’яти, наприклад, місцевих господарських судів, шляхом забезпечення приміщеннями для роботи суддів, які мають спеціалізуватися на розгляді господарських справ у кожному з 600 місцевих районних судів? А ще на кожного суддю буде припадати три або чотири працівники апарату, окрема канцелярія. Я не бачив, щоб хоча б якийсь районний суд мав вільні або зайві приміщення. І це ще не порушується питання непрямих витрат щодо переїзду, витрат на забезпечення житлом тощо. Навіть витрати на зміну бланків, печаток, вивісок, посвідчень, вже будуть становити не один мільйон гривень. Тобто ні про яку економію не може йтися, якщо справді рахувати», – наводить нескладну арифметику Голова ВГСУ.
Вся надія на здоровий глузд
Продовжуючи аналізувати фінансову складову, пан Львов привів аналогію з ліквідацією військових судів України. За його словами, там було значно менше судів та суддів, утім ця ліквідація затягнула фінансові розрахунки з суддями аж на п’ять років, і закінчилася лише минулого року. До того ж витрати на ліквідацію перевищили витрати на їхнє утримання у середньому на 10 років. «Тому, мабуть, все-таки потрібно враховувати досвід, а не виключно якісь гучні гасла, за якими проводити реформи. Крім того, визначена спеціалізація суддів має залежати і буде залежати справді від потреб того чи іншого району. Якщо у тому чи іншому районі є управління залізниці, чи необхідний цьому суду спеціаліст у галузі залізничних перевезень? На те, щоб з’ясувати, чи потрібен такий спеціаліст цьому району, можуть піти десятки років. Під це паралельно будуть підлаштовуватись юридичні служби державних органів, державних і приватних підприємств, оскільки потрібно забезпечити представництво. Всі ці непрямі, але дуже істотні витрати мають нести платники податків», – констатує експерт.
Слід зазначити, що на відміну від цивільно-правових відносин, господарські спори мають істотну відмінність. «Практично, жодного підприємства немає в вакуумі. Якщо цивільний суд не розірвав шлюб, то люди можуть роз’їхатись і від цього не буде майнової шкоди громадянам, державі. Якщо відбувся якийсь збій у поставках продукції, або хтось не розрахувався, то страждає ціла мережа підприємств, пов’язаних між собою різноманітними зв’язками, і часу чекати 3-5 років немає. Якщо збанкрутіє одне підприємство, то це позначиться на декількох суміжних підприємствах. За це ніхто не бажає взяти на себе персональну відповідальність. Сподіваюсь, що у нас з вами вистачить сміливості для прийняття економічно важливих рішень, а не вигукувати гасла «ліквідувати», «усіх звільнити». Суть судової реформи: добір та підготовка суддівських кадрів, контроль суддів з одночасною забезпеченістю їхньої недоторканості, розмежування повноважень щодо створення та ліквідації судів, обрання та призначення суддів між парламентом та президентом, усунення будь-якого політичного тиску на суддів, притягнення та звільнення від кримінальної відповідальності суддів. Все-таки ми маємо надію на перемогу здорового глузду», – резюмував Богдан Львов.