 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В Україні все більшої актуальності набуває питання взаємодії громадянського суспільства з судовою гілкою влади. Суспільство вимагає відкритих судів, і судді намагаються комуніціювати. Принаймні, про це свідчить велика зацікавленість останніх в освоєнні мистецтва спілкування з представниками ЗМІ, які, власне, і формують громадську думку щодо судової влади. Однак, проблема полягає набагато глибше, ніж лише у правильному поводженні суддів чи прес-секретарів судів із журналістами. Проблема в тому, що і судді, і журналісти до кінця не розуміють важливості та особливостей такого взаємного спілкування. І якщо журналісти виступають єдиним фронтом, маючи переважно однакові питання та стереотипи,то у суддівського корпусу, як показує практика, єдність думок щодо цього відсутня. Одні судді готові до змін, інші взагалі не розуміють навіщо це робити, навіщо вони мають комусь і щось пояснювати. Для них є незрозумілим інститут суддів-спікерів. Тому активна позиція Національної школи суддів України, Державної судової адміністрації та Ради суддів України у вирішенні цих питань є позитивним явищем. Суддівське самоврядування розуміє, що таку ситуацію обов'язково треба змінювати, оскільки нерозуміння зазначених питань, не йде на користь ні суспільству, що прагне стати демократичним, ні судовій системі, яка у цьому демократичному суспільстві має бути відкритою та з високим рівнем довіри до неї.
Так, Проект USAID «Справедливе правосуддя» у співпраці з КМЄС (Консультативна місія Європейського Союзу в Україні) провів тур у трьох українських містах (Львові, Харкові, Одесі), аби презентувати суддям і працівникам судів, які є відповідальними за зв'язок з ЗМІ, інструменти та методи поліпшення комунікацій із суспільством. Таким чином, це один з перших кроків, спрямованих на те, щоб зробити українську судову систему відкритою на всіх рівнях і розпочати діалог, співпрацю між суддями та громадянами, встановити довірливі стосунки.
За участі вітчизняних та закордонних експертів, судді та прес-секретарі судів ознайомлювались з методами кризових комунікацій, розробкою сайтів та роботою з соціальними мережами, отримали інформацію, як виступати перед камерою та як проводити брифінги з журналістами, а також брали участь у тренінгах, маючи нагоду практичного спілкування з журналістами, під час моделювання тих чи інших ситуацій.
Зазначимо, що тур розпочався прес-конференцією для журналістів та громадських активістів у Львові. Так, під час засідання круглого столу у Львові, з журналістами та представниками громадськості спілкувалися: Олександр Сасевич – член Ради суддів України, суддя Львівського окружного адміністративного суду; Ліа Гуровіц – директор зі зв'язків з громадськістю Судів Округу Колумбія, м. Вашингтон; Девід Ремондіні – заступник Виконавчого Директора Відділення Судової Адміністрації Верховного Суду Штату Індіана, США; Сорен Сандерстроп – очільник відділу преси та публічної інформації, медіа-аналітик КМЄС. Попри те, що прес-конференція проводилася у неділю, захід зібрав багато учасників, що підтверджує актуальність теми відкритості судів в Україні. Так, серед питань, які обговорювалися під час прес-конференції, найбільшу увагу мали питання щодо різниці інтересів ЗМІ та судів: судді фокусуються на деталях, комплексному обґрунтуванні та необхідності забезпечити неупереджений і справедливий судовий розгляд, в той час як не спеціалізовані (неюридичні) ЗМІ цікавить,в основному, вирок, конфлікт, відмова у забезпеченні правосуддя та швидке отримання інформації для новини. Як зазначив у своєму вступному слові член Ради суддів України Олександр Сасевич: «Мета діяльності Ради судів України в частині комунікацій – це запровадження двостороннього руху. Ми є відкритими для громадськості і для представників ЗМІ, але ми проти огульного звинувачення судової влади у всіх негараздах, які переживає система», – зауважив пан Сасевич.
Міжнародні експерти прийшли до компромісу, хоча вони мали різні погляди. Лія Гурович і Девід Ремондіні, обидва судді та судові речники, підкреслили, що журналісти повинні прагнути бути точним, добре підготовленими та дотримуватися балансу, коли вони готують матеріали на судову тематику. Експерт КМЄС з комунікацій Сорен Сандерстроп зазначив, що і судді, і журналісти мають розуміти, у чому зацікавлена протилежна сторона: «Коли я консультую суддів з питань комунікацій, я кажу їм те саме, що і журналістам – ви маєте добре підготуватися, зрозуміти з ким ви говорите та зберігати позитивний настрій».
За словами Девіда Ремондіні, який тривалий час працював прес-секретарем Верховного Суду Штату Індіана, судді в Україні більше бояться журналістів, ніж представників інших гілок влади. «Я пояснюю це тривалим періодом закритості системи, коли говорити відверто як про проблеми, так і про досягнення було не прийнято, проте зараз часи змінилися», – сказав пан Ремондіні. Зі свого досвіду, він радив журналістам знаходити з суддями спільну мову через професійно-особистісне спілкування, бо «…ніхто так не знає недоліків та переваг судової системи, чим живуть і переймаються його колеги, які вони у своєму фахові, як голова суду, до якого ви прийшли на інтерв'ю»,– підкреслив експерт. Тому очевидним є те, що не можна звинувачувати суддів у невмінні та небажанні спілкуватися з пресою, бо вони цьому не навчені, тобто не готові. Це ще раз підкреслює важливість розвитку зазначеного напрямку запровадження суддів-доповідачів та прес-секретарів.
Також обговорювалися цікаві питання, що виникли під час дискусії. Наприклад, питання захисту свідків, ризик маніпуляцій і неправомірного впливу третіх сторін на суд, а також небезпеки для сторін у разі розголошення певної інформації, зокрема щодо господарських спорів. Експертами було зазначено, що з одного боку, якщо мова йде про кримінальний процес, суд має попередити журналістів про те, яку інформацію можна поширювати, а яку – ні, та пояснити рівень відповідальності за порушення. З іншої сторони, це більше стосується, наприклад, розгляду справи у господарському суді, де то сторони до того, як звернулися до суду, можливо, і мали право на певну конфіденційність, однак після звернення до суду(державної, публічної установи) такі нарікання є недоречними.
На думку європейського експерта Сорена Сандерстропа, загалом, дорога до системи прозорого судочинства в Україні не буде легкою, і кожен крок на цьому шляху порушує складні та делікатні питання. При цьому, погляди всіх присутніх були чіткими: і журналісти, і судді повинні сприяти відкритості та діалогу. Відновити довіру людей до українських судів можливо тільки наполягаючи та тому, щоб громадськість продовжувала ставити запитання (навіть якщо вони здаються безглуздими), підтримуючи сумлінність у веденні процесу та інтерес.