Судова реформа в Україні триває. Модернізатори фонтанують ідеями й пропозиціями та навіть вже договорилися до того, що задля оптимізації судового процесу можна відмовитись від окремих структурних елементів системи Феміди. Чим може обернутися неконтрольований потяг до змін, спробували спрогнозувати фахівці під час круглого столу на тему: «Шляхи розвитку адміністративної юстиції в Україні».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Історична виключність
Захід відбувся 4.04.2016 р. у приміщенні Вищого адміністративного суду України. Першим з промовою виступив очільник установи Олександр Нечитайло. Він розповів про принципи правової держави та наголосив на тому, що важливою ознакою такої є інститут адміністративної юстиції. Володілець мантії переконаний, що створюючи цей інститут, держава гарантує громадянам захист від свавілля посадовців. Тож саме розвиток адміністративної юстиції визначає ступінь демократичності країни.
Аби не бути голослівним, доповідач нагадав давнішню історію адмінсудів, які захищали заявників від управлінців ще за часів гетьмана Скоропадського, та розповів про досвід інших країн, де діє адміністративна юстиція. Також він послався на практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював значущість адмінсудів.
Красномовність голови ВАСУ була зумовлена тим, що останнім часом у політичній та правничій спільнотах поговорюють про можливість ліквідації спеціалізованих судів та передачі повноважень з розгляду спецспорів до судів загальних. Очільник Суду особливо підкреслив небезпеку, яка криється за такими ідеями, незалежно від вірогідності їх впровадження у життя. Річ у тім, що адмінсуди мають кілька визначальних особливостей, які відрізняють їх від інших судових установ. Це і предмет доказування, і активна роль судді у процесі, який, на відміну від колег із загальної юрисдикції, може самостійно виходити за межі позову, сприяти у формуванні доказової бази та навіть зобов’язувати суб’єкта владних повноважень звітувати про виконання судового рішення тощо. Все це вимагає особливої суддівської кваліфікації, якої важко набути у загальному суді.
Задля того, щоб убезпечити адмінюстицію від посягання з боку можновладців, адміністративники воліли б закріпити у Конституції України не лише її право на існування, а й систему та повноваження. Також добре було б створити окрему виконавчу службу, яка б підпорядковувалась ВАСУ та відувала виключно виконанням рішень адмінсудів, а також визначитися з розмежуванням судової юрисдикції. На жаль, поки що більшість пропозицій адміністративників залишаються не почутими, що створює привід для серйозного занепокоєння.
«Підтримуючи реформу судової системи, – зазначив О. Нечитайло, – ми не погоджуємося із засобами, якими її впроваджують. Законодавчі новації є непослідовними та нездатними забезпечити ефективність правосуддя».
Як ні, то побачимо…
Наступним трибуною заволодів доктор юридичних наук Михайло Жернаков. Він запевнив у тому, що наукова спільнота намагається контролювати суб’єкти реформаторського процесу, а самі фахівці єдині у тому, що адміністративна юстиція має бути. «Якщо Україна рухається до європейських стандартів, – переконаний фахівець, – дискусії з приводу збереження чи не збереження адмінюстиції просто не доцільні».
Також доповідач повідомив, що реформаторами з Реанімаційного пакету реформ був напрацьований свій законопроект про внесення змін до Основного Закону в частині правосуддя. Саме в ньому і було передбачено закріплення системи адмінсудів та їх повноважень на найвищому рівні. Однак у двобої проектів переміг той, який нині знаходиться на розгляді Парламенту. За словами пана Жернакова, те, що в ньому задекларовано існування адмінюстиції, вже є добре. Законопроект, на думку науковця, вміщає чимало механізмів, які гарантуватимуть незалежність усім судам України, тож за таких умов адмінюстиція не знатиме утисків.
Зазначений документ, як підкреслив доповідач, народжувався у муках, і перекроюючи його під забаганки тих чи інших суб’єктів, держава втратить набагато більше, ніж прийнявши його таким, який він є. Втім, гарантувати потрібної кількості голосів нардепів не може ніхто. Відтак, якщо законопроект не буде підтриманий, «реанімаційники» внесуть той, у якому адмінюстиції приділяється належна увага.
Сподівання та застереження
Далі до слова був запрошений новоспечений президент Асоціації адміністративників Олександр Пасенюк. Свою доповідь він розпочав з іронічного зауваження про те, що в Україні спочатку приймають нові закони, а потім просять науковців роз’яснити, як це сталося.
«Коли ми говоримо про судову реформу, – зазначив він, – складається враження, що ми починаємо з чистого аркушу. Насправді ж реформа триває вже понад 20 років, перші 10 з яких вона була послідовною. Так, були допущені певні помилки, але вони послідовно виправлялися. Наразі зроблено дуже багато, і деякі пропозиції законотворців є кроком назад, що неприпустимо». Великі надії О. Пасенюк покладає на новостворену Асоціацію. Він сподівається на те, що АСАСУ скаже вагоме слово у реформуванні адміністративного судочинства.
А ось наступний спікер, ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук закликав присутніх відволіктись від сподівань та бути пильними, адже у запалі законотворчої лихоманки до Парламенту можуть бути подані акти, які містять норми, що дискримінують національне судівництво. Наприклад, у законопроекті №4180 про внесення змін до закону про судоустрій пропонується встановити за володільцями мантій безпрецедентний громадський контроль. При цьому без подібного контролю залишаються посадовці, правоохоронці та інші суб’єкти, які потребують його не менше. Не зростає і зарплатня служителів Феміди, що врешті відіб’є у фахівців бажання одягати мантії.
Особливо М. Оніщук зупинився на спеціалізації адміністративних суддів та адміністративних судів, вказавши, що доцільно було б висунути додаткові вимоги до кандидатів в адміністративники, а також, що слід невідкладно розібратися з питаннями юрисдикції.
Інші доповідачі також наголошували на важливості існування відокремленої системи адміністративних судів, на особливостях адміністративного процесу та на значенні, яке має адміністративна юстиція для суспільства й держави. Та от чи будуть почуті ці думки законотворцями, поки залишається не відомо.