2.06.2016 р. більшістю голосів народних обранців був підтриманий новий Закон «Про судоустрій та статус суддів». Ще до початку голосування автори проекту проанонсували низку перетворень, які мають відбутися з судовою системою найближчим часом. Окремі з таких пропозицій були піддані критиці представниками правничої спільноти, які за добрими намірами реформаторів побачили вимощену дорогу до пекла.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З другої спроби
Однією з найбільш розкритикованих позицій документу стали зміни в частині суддівського самоврядування, зокрема повноважень ради суддів України. Свою думку з цього приводу чинний склад РСУ виклав у зверненні до Верховної Ради України, затвердженому на засіданні, що відбулося вранці у день голосування за законопроект №4734.
На запитання про те, чому ж власне «радники» зволікали із заявленням своєї позиції, голова РСУ Валентина Сімоненко відповіла, що судді занадто пізно отримали текст законопроекту й були досить обмежені у часі. Зауважимо, що попередньо засідання мало б відбутися у переддень голосування (що принаймні було б логічніше), однак тоді служителям Феміди не вдалося зібрати кворум навіть у режимі відеоконференції.
Проте наступного ранку і В. Сімоненко, і голова державної судової адміністрації України З. Холоднюк отримали змогу не лише направити письмові зауваження до законотворців, а й були присутні на засіданні профільного Комітету ВР, який, до слова, також вдалося зібрати лише з другої спроби. Практично в останню мить перед направленням проекту до сесійної зали парламентарям разом із представниками судівництва вдалося досягти компромісів щодо кількох важливих питань.
Так, адвокатам та науковцям був відкритий доступ не лише до Верховного Суду, а й до апеляційних судів, що, на думку експертів, має суттєво оновити суддівський корпус. Щоправда, яким чином проводити конкурс серед охочих одягти мантії (частина з яких матиме суддівське досьє, а частина – ні) не знають ані в парламенті, ні в органі, який повинен займатися оцінкою майбутніх законників, – Вищій кваліфікаційній комісії суддів.
Крім того, частково була вирішена проблема суддів-п’ятирічок, принаймні тих, документи яких вже перебували у Верховній Раді. Їх оберуть безстроково. А от їхнім колегам, які не встигли подати папірці до парламенту, доведеться проходити усі горнила процедури відбору.
На жаль, у питаннях діяльності РСУ «комітетчики» на поступки не пішли. Тож, як казав перший президент незалежної України: «Маємо те, що маємо».
Перспектива на майбутнє
Передусім, новий суддівський закон вніс корективи до складу Ради служителів Феміди. Так, кількість суддів місцевих загальних судів залишиться незмінною (11), проте на одну одиницю зменшиться кількість представників від місцевих господарських та адміністративних судів (з 5 до 4). Незмінною залишиться кількість «апеляційників». А кількість представників Верховного суду зросте від 1 до 4.
На три пункти скоротились повноваження РСУ. За нею залишились розробка та організація заходів щодо забезпечення незалежності суддів і судів; розгляд питань правового й соціального захисту суддів та їхніх сімей; здійснення контролю за організацією діяльності судів та заслуховування з цього приводу очільника ДСА разом із заступниками; звернення із пропозиціями щодо діяльності судів до органів державної влади й місцевого самоврядування; затвердження зразків посвідчень суддів та їхніх колег у відставці; контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності представників судової влади.
А от повноважень щодо обрання та звільнення очільників ДСА, визначення кількості працівників Адміністрації та контролю за бюджетними коштами Рада була позбавлена. Інакше кажучи, компетенція Ради обмежилась лише самоврядними функціями, що, як зауважив під час спілкування з представниками юридичних ЗМІ заступник Глави Адміністрації президента Олексій Філатов, цілком відповідає стандартам країн, де функціонують подібні органи. Щоправда, за словами посадовця, існують і такі держави, де еквівалент української РСУ відсутній, а всією діяльністю судової влади переймається еквівалент української ВРП. «Можливо, в майбутньому Україна також відмовиться від РСУ», – припустив чиновник.