Так, 2 березня Комітет з процесуального права Асоціації правників України спільно з Верховним Судом України провів круглий стіл присвячений обговоренню міжнародного досвіду такого інституту преюдиції, як преюдиційний запит до Верховного Суду України, як механізму єдності судової практики. Зазначимо, що серед доповідачів заходу виступили суддя Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Олег Кривенда, суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук та д.ю.н., професор, член-кореспондент НАПрН України Роман Майданик. Модератором дискусії виступила Голова Комітету з процесуального права АПУ, керуючий партнер LCF Анна Огренчук. «Головною метою судової реформи з погляду учасників судового процесу має стати забезпечення єдності та прогнозованості судової практики. Більше того, єдність судової практики має бути своєчасною та забезпечуватися на майбутнє, а не на минуле. Це пов’язано з тим, що зміна виконаного судового рішення в результаті зміни судової практики не відповідає принципу правової певності», – зазначила пані Огренчук.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як було зазначено під час заходу, преюдиційний запит – це звернення суду або суддів до Верховного Суду України для отримання висновку щодо застосування норм матеріального або процесуального права, застосованих неоднозначно. За словами одного з доповідачів, судді Володимира Кравчука, мета преюдиційного запиту полягає саме в тлумаченні пороблених з погляду правозастосування правових норм. «Метою преюдиційного запиту є тлумачення правових норм, що викликають проблеми у правозастосуванні, забезпечення «наперед» єдності судової практики, надання Верховному Суду України додаткового інструменту забезпечення єдності судової практики», – наголосив пан Кравчук.
Розповідаючи про іноземний досвід застосування цього інституту, було зазначено, що він передусім стосується конкретних справ. «Якщо тлумачення, яке запитується не стосується фактів справи або не є необхідним, воно не надається. Звертаю увагу, що в тлумаченні йдеться про ту справу, яку розглядає той чи інший суд відповідної країни. Тобто не йдеться про ситуацію, пов’язану з гіпотетичною справою, йдеться про видання консультативного висновку під час розгляду певної конкретної справи», – зазначив під час дискусії Роман Майданик.
Однак, звертаючи увагу на українські реалії, під час запровадження преюдиційного запиту, на думку деяких учасників круглого столу, необхідною враховувати особливості роботи вітчизняних судів. Так, за словами судді судової палати в адміністративних справах ВСУ Олега Кривенди, введення цього інституту має бути здійснено з певними особливостями, і має своєчасним, а не виноситися надто довго, як деякі судові рішення. «Завдання адміністративної юрисдикції покликане налаштувати адміністративні суди на те, щоб вони якомога швидше, якомога правильніше приймали рішення щодо стану, оцінки діяльності органів влади. Яким чином це відбувається на практиці? Звичайно, що не мені вам розповідати про якість законів, тих законів, які гарно звучать, гарно написані, але по суті є популістськими. Особливо це стосується соціального захисту громадян. Це стосується і дітей війни, і чорнобильців, про військовослужбовців, вчителів і так далі. Тобто згідно з законами права всіх цих осіб належно захищені. На практиці це не так, і звичайно, що всі ці категорії громадян за захистом своїх прав звертаються до адміністративних судів. От я вам наведу приклад. У 2014 р. ВАСУ розглянув понад 12 тис. справ щодо соціального захисту осіб. Коли ці справи потрапляють до Верховного Суду, і він має висловити свою правову позицію і спрямувати практику в належне русло. Однак переважног ці справи потрапляють до ВСУ через декілька років після ухвалення судом першої інстанції. Проблема в тому, що поки такі справи проходили всі інстанції і доходили до Верховного Суду, їх вже було тисячі. Тобто тисячі справ вже давно розглянуто, а потім, через декілька років ВСУ робить правовий висновок. Це неправильно. Є такі випадки, коли остаточне рішення було ухвалено через 10 років. Хіба потрібні такі рішення?», – висловив своє бачення суддя.
Попри той факт, що преюдиційний запит по суті є новим інститутом у процесуальному праві, в Україні вже були намагання його запровадження. Так, за словами судді В. Кравчука, свого часу було зареєстровано два законопроекти: № 3356-1 від 24.10.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України» та № 3356-2 від 24.10.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції. Обидва проекти так і не були прийнято. Також пан Кравчук розповів, що для запровадження зазначеного інституту необхідно визначити підстави для запиту, об’єкт запиту, суб’єктів та процедуру ініціювання запиту, процесуальні наслідки запиту для конкретної справи, суб’єктів та процедуру розгляду запиту, форму та статус висновку, його правові наслідки. Дискусійним є питання щодо підстав для запиту. Відповідно до зазначених законопроектів (напрацювання яких швидше буде використано), є варіанти таких підстав для запиту: значна складність; неоднакове застосування відповідної норми права; відсутність висновків ВС України, викладених в його судових рішеннях, чи роз’ясненнях Пленуму ВСУ; виникнення значної кількості справ, пов’язаних із застосуванням відповідної норми права.
Також на переконання Володимира Кравчука слід відпрацювати процедуру звернення. «У минулих редакціях законопроектів пропонувалось, що запит голови апеляційного суду про надання висновку щодо правильного застосування норми права надсилається головою апеляційного суду до ВСУ через відповідний Вищий спеціалізований суд. Відповідно, ВСС (ВСУ) буде вирішувати питання про допуск. Пропонувалось також і звернення напряму до Верховного Суду. Вважаю, що процедура допуску є зайвою. Судді першої та другої інстанцій здатні оцінити складність проблем правозастосування самостійно», – зазначив доповідач.
Крім того, на переконання судді, процедура розгляду запиту у Верховному Суді України має передбачити як перевірку обґрунтованості запиту, так і відкриття провадження строком на три дні. Підготовка до розгляду може тривати 15 днів, а розгляд справи – місяць.
