Минулого тижня відбулося чергове засідання робочої групи Конституційної Комісії з питань правосуддя, на якому були обговорені питання побудови судової системи та питання поширення застосування юрисдикції судів на всі правовідносини в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, першим виступив голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, який досить стисло висловив позицію очолюваної ним системи щодо майбутньої моделі судової системи. Так, ВСУ традиційно виступає на за триланкову судову систему на чолі із собою, яка має бути простою і зрозумілою для пересічного громадянина. «Мені здається, що в основу реформування та визначення, якою має бути судова система, треба покласти те, що суди є для людей і судова система має бути простою і зрозумілою, доступною для простої людини. У світі давно визначено багато критеріїв оцінки ефективності судової системи. Але я хотів би зупинитися на трьох основних. Це — оперативність здійснення правосуддя, доступність суду і прогнозованість судових рішень. Відповідно до цих трьох критеріїв Верховний Суд бачить наступну модель судової системи. Введення спеціалізації суддів в окремому суді, а не спеціалізації судів. Тобто спеціалізація має бути збереженою, але не на рівні різних судових юрисдикцій, а в межах кожного суду. Судова система має бути триланковою – суди першої інстанції, апеляційні суди та касаційний суд. У районному центрі є один суд, який розглядає всі категорії справ, в області – це апеляційний суд, а на рівні держави, це єдиний касаційний суд – Верховний Суд України. Така система проста, зрозуміла, доступна для людей і забезпечує ефективне правосуддя з усіх трьох критеріїв, а не чотриланкова як є сьогодні, коли між самими вищими судами не має єдності думок», – ззанчив під час свого виступу очільник Верховного Суду пан Романюк.
Зі свого боку, представник адміністративної юстиції, заступник голови Вищого адміністративного суду України Михайло Смокович ще раз нагадав, що адміністративні суди мають бути відокремленою системою та зробив історичний вступ з цього приводу, нагадавши, що така ідея була закладена ще на початку становлення адмінюстиції.
«Коли започатковувалось адміністративне судочинство в Україні, то було закладено створення відокремленої системи адміністративних судів. Тобто вона має бути автономною, як це є у Франції або у Німеччині. Однак було вирішено, що поки самих судів немає, а вже судочинство було започатковано, то функції цих судів повинні виконувати загальні та господарські суди. Тобто ще під час створення вже йшлося про створення саме автономної системи адміністративних судів, яка має захищати людей від свавілля органів державної влади», – зазначив пан Смокович, і додав, що практика показує готовність адміністративних судів до такого кроку. «Система адміністративних судів сформована. За статистичними даними вони повністю забезпечать розгляд спорів, які належать до їхньої юрисдикції, томи ми пропонуємо, щоб судочинство в Україні здійснювали Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції та адміністративні суди. Систему адміністративних судів повинні складати окружні суди як місцеві суди, апеляційні суди як регіональні, і Верховний адміністративний суд України. Також додам, що на наше переконання, система адміністративних судів повинна бути визначена у Конституції, це забезпечить незалежність судів, оскільки при різних політичних ситуаціях трапляються випадки, коли певні політичні сили намагаються ліквідувати ті чи інші суди, навіть свого часу були відповідні законопроекти», – наголосив на своїй позиції заступник ВАСУ.
Водночас найбільш виражене протистояння відчувалося між представниками господарських судів та Верховним Судом України. Останній, як відомо, не підтримує існування вищих судів, на відміну від суддів господарських судів та суддів загальних судів. Тому, безперечно, робота робочої групи відзначилася динамічністю, але й певною напруженістю, пов’язаною якоюсь мірою з особистим протистоянням деяких учасників.
Представляючи позицію своєї юрисдикції, голова Вищого господарського суду України Богдан Львов акцентував увагу на важливості визначення моделі судової системи у Конституції, а також висловив незгоду з деякими позиціями Верховного Суду України, зокрема щодо принципів спеціалізації та навантаження і ліквідації окремих юрисдикцій. «Маю констатувати, що доцільно саме в Конституції визначити модель судової системи щоб раз і назавжди уникнути надалі якихось спекуляцій з цього моменту. Крім того, це буде істотною гарантіє незалежності суддів», – зазначив Б. Львов.
Щодо простоти і доступністі, очільник ВГСУ акцентував увагу на тому, що саме господарські суду найбільше відповідають цим критеріям. «Хочу зазначити, що найякісніші показники з цих критеріїв є у господарських судів, тож, чи доцільно їх ліквідувати? Щодо спеціалізації суддів, то поділити суддів 25 господарських та відповідної кількості адміністративних судів більше ніж на 600 районних судів, це фізично неможливо, буде потребувати істотних фінансових затрат і не вирішить жодної проблеми. Щодо рівності навантаження, то справді господарські суди розглянули 4,4% справ від загальної кількості, але мені видається передчасним з’ясовувати, хто більше, а хто менше розглядає справ, поки ми не маємо жодного наукового визначення реального навантаження на суддю. Скільки часу, скільки зусиль потребує розгляд кожної конкретної справи. Наприклад, порівнювати справу про банкрутство і адміністративну про ДТП вважає некоректним», – наголосив доповідач і додав, що питання розмежування юрисдикцій є досить складним, і що жоден суддя не може бути універсальним спеціалістом.
«Розмежування юрисдикцій – це більш істотне питання. Жодним чином ми не вирішимо це питання, якщо у районному суді судді будуть розглядати господарські, кримінальні, цивільні та адміністративні справи, оскільки один і той самий суддя не може досконально розбиратися у чотирьох процесах. Більше того, залишаючи в Верховному Суді чотири палати під однією крівлею, ми фактично маємо чотири різні суди, а не один єдиний, про який нам кажуть. І це безпосередньо стосується останньої тези щодо єдності судової практики. Переважна більшість проблем у розмежуванні юрисдикцій створена, вибачте, палатами Верховного Суду України. Це був період з 2005 р. і до 2010 р., коли Верховний Суд України виконував повноваження в повному обсязі, тому поки ВСУ не буде розглядати справи у пленарному засіданні, про єдність практики нам доведеться лише мріяти», – наголосив під час свого виступу голова суду.
Нагадаємо, що відповідно до пропозиції Вищого господарського суду щодо вдосконалення конституційного регулювання питань визначення судової системи України, то принцип спеціалізації судів повинен бути збережений як один з базових принципів побудови системи судів та її подальшого розвитку. До того ж, як зазначують судді, з одного боку, в Конституції України має бути чітко відображена єдність системи судів України на чолі з Верховним Судом України, визначено його головні повноваження, насамперед спрямовані на забезпечення єдності та однаковості у застосуванні судами норм права. З іншого боку, результатом конституційної реформи має стати поставлена «крапка» і припинення будь-яких суперечок у питаннях доцільності існування чи ліквідації судів тих чи інших рівнів і спеціалізацій, зокрема, шляхом конституювання юрисдикцій та з урахуванням ймовірного розвитку суспільних правовідносин у певних сферах, важливості їхнього захисту (наприклад, військові, соціальні суди тощо). На переконання господарників, побудова судів за принципом спеціалізації є найбільш прогресивною формою організації діяльності судової системи, оскільки, по-перше, спеціалізація судів створює необхідні передумови для їхньої ефективної діяльності, для здійснення правосуддя на засадах верховенства права. По-друге, судова спеціалізація надає додаткових гарантій справедливого правосуддя і, по-третє, в світовій практиці спеціалізація судів розцінюється як засіб покращення якості правосуддя, його доступності для населення та дієвості судової системи.
Під час засідання було акцентовано увагу й на тому, що більшість країн Європейського Союзу мають розвинуту систему спеціалізованих судів. А отже, як свідчить історичний досвід, наявність в Україні саме спеціалізованих судів зумовлено об’єктивною необхідністю. Щодо господарських судів, то, на думку пана Львова та його колег, їхнє створення стало логічним наслідком розвитку економічних відносин та необхідністю оперативного захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання шляхом вирішення спорів, що виникають у настільки специфічній сфері, як здійснення господарської діяльності, із забезпеченням простоти і ефективності такого вирішення.
Коментарі:
Богдан ЛЬВОВ, голова Вищого господарського суду України
Я гадаю, що у цій ситуації наявна сукупність чинників, тобто є якісь індивідуальні амбіції, але й, безсумнівно, професійні, наукові підходи. На засідання робочої групи ми якраз бачимо всі ті теорії, які є в суспільстві. Просто, на жаль, увага не акцентується на принципах функціональності, і намагання ліквідувати те, що працює і працює ефективно може бути покладено справді за чиїхось особистих інтересів. Тобто я хочу сказати, що в результаті такого підходу ми більше уваги приділяємо теорії, теоретичним питання, забуваючи про нерозривний зв’язок системи судів і станом економіки України. З іншого боку, кожен член робочої групи має та повинен донести свою думку, але єдине, про що ми забуваємо, все одно доведеться шукати якийсь єдиний варіант, тому що таке різноманіття у інституціях неможливе. Відповідно кожен з доповідачів має більш виважено підходити до оцінювання з кожної з пропозицій.
Михайло СМОКОВИЧ, заступник голови Вищого адміністративного суду України
На мій погляд, коли ми дивимося на ці дискусії і чуємо думки різних представників судової системи, то звичайно, передусім кожен з них захищає свою юрисдикції, і намагаються довести, що саме суди їхньої юрисдикції ефективно здійснюють судочинство, забезпечують ті завдання, які покладені на них, а тому сама реформа судів, які працюють належно, не потрібна. Щодо взагалі судової системи, то, на мій погляд, вона обов’язково повинна бути закріплена у Конституції, це, по-перше. По-друге, справді, можливо такого розмаїття спеціалізації не треба, можливо, достатньо щоб існувала юрисдикція загальних судів і адміністративних судів, але в свою чергу ми обов’язково структуру загальних судів повинні зазначити в Основному Законі, що це юрисдикція кримінальних, господарських та цивільних судів.