 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як відомо, на початку тижня, а саме 15 червня у Верховному Суді України відбулася конференція присвячена питанням реформування судової системи – «Судова реформа: стратегічне планування та подальші кроки», організована Радою з питань судової реформи за підтримки Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні». Як було зазначено на початку заходу, основними темами для обговорення учасників стали напрями Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 рр., оптимізація моделей судоустрою, реформа процесуального законодавства, реформа виконавчої служби, реформа адвокатури. «Юридична газета» вирішила підбити підсумки конференції, окресливши найпопулярніші та найсуперечливіші аспекти реформи правосуддя та суміжних інститутів.
Загальні підходи
Так, на початку заходу у своїй промові заступник голови Адміністрації Президента Олексій Філатов окреслив основні пріоритети стратегії реформування, до яких відніс комплексне реформування не лише у судовій системі, а й в адвокатурі, прокуратурі, системі виконання судових рішень, а також юридичній освіті; особистість судді (зокрема вдосконалення кадрових та дисциплінарних процедур) та ефективний судовий процес із зрозумілими, уніфікованими правилами, які мають бути відображені у змінах до трьох процесуальних кодексів. Зазначимо, що таку позицію підтримує вся юридична спільнота – від адвокатів до суддів та прокурорів.
На знак солідарності та підтримки розпочатої реформи висловився і заступник Генерального прокурора України Давид Сакварелідзе. Він також наголосив на важливості комплексного підходу у реформуванні правової системи. На його переконання, прокуратура є складним для реформування інститутом, проте процес вже розпочато. За словами пана прокурора, до кінця 2017 р. планується зменшити кількість працівників органів прокуратури до 10 тис. осіб. Нагадаємо, що сьогодні кількість працівників прокуратури сягає близько 18,5 тис. Крім того, він висловив сподівання, що найближчим часом запрацює новий закон про прокуратуру, нова редакція якого була ухвалена ще восени минулого року, проте отримала відстрочку від парламентарів.
Зі свого боку, новоспечений голова Вищої Ради Юстиції Ігор Бенедисюк розповів, що ВРЮ, яка нещодавно запрацювала після понад річної перерви, зараз працює на постійній основі у складі 17 осіб. Наразі за словами пана Бенедисюка, Рада у найближчому майбутньому планує перейти на повністю автоматизований порядок розподілу справ, та надалі працюватиме максимально прозоро та публічно. Також очільник ВРЮ повідомив про перші кроки, які планує здійснити Вища рада юстиції, яка відновила свою роботу нещодавно, а саме 9 червня. Він також наголосив, що Рада вперше сформована за новим принципом публічності та гласності, планує й надалі працювати відкрито, зокрема було зазначено, що усі рішення Вищої ради юстиції у визначені законом cтроки будуть публікуватися на сайті Ради. Наприкінці виступу Ігор Бенедисюк висловив переконання, що Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 рр. є тією дорожньою картою, яка дала змогу створити і організувати діяльність Вищої ради юстиції як суміжного інституту так, щоб довіра у суспільства до суддів була відновлена. «Це наше завдання і наш конституційний обов’язок», – наголосив він.
ВСУ проти ВГСУ
Вже традиційно у форматі дещо жорсткої дискусії відносно один до одного поспілкувалися голова Вищого господарського суду України Богдан Львов та очільник Верховного Суду Ярослав Романюк. Нагадаємо, що питання ліквідації чотириланкової судової системи та перехід на триланкову на чолі лише з єдиною касаційною інстанцією є каменем спотикання між вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України. Так, голова ВСУ Ярослав Романюк у черговий раз озвучив послідовну позицію ВСУ щодо того, що найбільш оптимальною для України з погляду доступності для громадян є триланкова судова система, в якій є спеціалізація не судів, а суддів. Натомість, голова ВГСУ Богдан Львов вважає, що саме чинна судова система України цілком відповідає національним традиціям. Крім того, світовий досвід не дає єдиної відповіді щодо судоустрою. «У переважній більшості країн є спеціалізовані суди, є і країни з класичною триланковою системою без відокремлення спеціалізованих судів. Але жодна країна світу не має досвіду відмови від спеціалізованих судів після того, як вона їх запровадила і вклала сили та кошти в їхній розвиток», – зазначив він. «Покращення якості правосуддя – це головна мета реформи судочинства та суміжних правових інститутів, а тому збереження спеціалізованих судів якнайкраще сприятиме її забезпеченню», – вважає Голова ВГСУ.
Більше того, на його переконання, відмова від спеціалізації судів і перехід до спеціалізації суддів призведе до виникнення цілої низки труднощів та проблем, зокрема, до збільшення кількості суддів та розширення штату відповідного суду, пошуку додаткових приміщень. Незрозумілим залишається процес переводу суддів, налагодження інших необхідних формальностей. Як було зазначено під час виступу, місцевих господарських судів, що діють нині, налічується 25, а місцевих загальних судів понад 600, а отже, на думку судді, постає просте запитання: якими принципами та критеріями відбуватиметься розподіл суддів? Отже, аргументи щодо економії бюджетних коштів не є переконливими, бо наведене свідчить про необхідність істотного додаткового фінансування у разі прийняття саме такого рішення щодо спеціалізації.
Також Б. Львов у черговий раз порушив питання про навантаження на суддів. За його словами, хоча кількісні показники свідчать про те, що навантаження в господарських судах є значно меншим, ніж в інших, однак не треба забувати, що майже 4% справ, які розглядають судді господарської юрисдикції, стосуються майже 100% економіки України. Крім того, він не оминув увагою нагальну проблему щодо необхідності розробки науково обґрунтованих норм для визначення оптимального навантаження на суддю.
А ВССУ проти
Зі свого боку, заступник голови ВССУ Марина Червинська також виступила проти того, аби ВСУ було повернені повноваження єдиної касаційної інстанції. За її словами, до створення у 2010 р. ВССУ в Україні вже функціонувала триланкова судова система: Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України діяли як суди касаційної інстанції, а Верховний Суд України здійснював повноваження суду касаційної інстанції з перегляду судових рішень цивільної та кримінальної юрисдикції. Водночас склалася така ситуація, коли на початок ІІ півріччя 2006 р. у Судовій палаті у цивільних справах Верхового Суду України накопичились понад 42 тисячі нерозглянутих справ, кількість яких постійно зростала. Як відомо, це відбулося через значне надходженням справ до ВСУ та як наслідок неймовірним навантаженням на суддів, через прогалини у процесуальному законодавстві, а також незначний кількісний склад суддів Верховного Суду України, силами якого стало неможливо забезпечувати касаційний перегляд справ протягом розумного строку. Пані Червинська нагадала, що з метою забезпечення належних умов для ефективної реалізації конституційного права фізичних та юридичних осіб на судовий захист у розумні строки у 2007 р. Верховною Радою України було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ, якими було запроваджено тимчасовий порядок розгляду цивільних справ у касаційному порядку колегіями суддів апеляційних судів України.
Отже, на її переконання та на думку її колег, якщо відбудеться передача функцій касації Верховному Суду України, кількісний склад суддів цього суду становитиме 375 осіб (тобто кількість всіх суддів вищих спецсудів і ВСУ). Крім того, на переконання суддів ВССУ, у разі запровадження триланкової системи запропонована спеціалізація суддів також буде неприйнятною для судів першої інстанції, адже у деяких із них працюють по 3-5 суддів, а це унеможливить введення спеціалізації, формування колегій тощо.
Успішне виконання
Не обійшли учасники конференції і такого болючого питання для нашої держави як виконання судових рішень, а саме реформування у цій сфері. Так, за словами заступника Міністра юстиції Сергія Шкляра, головним завданням України у межах реформування виконавчої служби є забезпечення підняття частки виконаних судових рішень до показників європейських країн. «Наше завдання – не просто ввести інститут приватних виконавців, а вивести рівень виконання судових та інших примусових рішень на той рівень, який мають країни Європи», – зазначив він. За його словами, важливо підняти престиж професії, щоб у цій сфері з′явилися нові професійні кадри. «Умови праці та рівень заробітної платні не сприяли залученню у сферу примусового виконання рішень спеціалістів», – додав він. Також пан Шкляр зазначив, що процес створення повноцінної інституції приватних виконавців не буде швидким. «Найближчим часом основний обсяг виконання судових рішень виконуватимуть державні спеціалісти, тому передовсім необхідно покращити саме їхню роботу. По-перше, потрібно покращити процедуру виконавчого провадження. По-друге, треба підняти винагороду державних виконавців для того, щоб у них був стимул працювати. По-третє, треба вирішити питання професійної освіти і переглянути нинішні курси викладання, адаптувавши їх до сьогодення», – наголосив заступник Міністра юстиції.
Чиновник також повідомив, що серед новацій розробленого Закону про виконавче провадження є створення публічного реєстру боржників. «Цей крок позитивно вплине на кількість виконаних рішень. Адже будь-який боржник після винесення постанови про виконавче провадження автоматично потраплятиме до цього реєстру. Він буде публічним, тому особа, яка потрапить до цього реєстру, робитиме все можливе для того, щоб бути виключеною з нього», – зазначив С. Шкляр.