Останніми роками все частіше почали зустрічатися типові схеми шахрайства, в результаті яких компанії зазнають мільйонних збитків. Як не дивно, але в особливій зоні ризику опиняються операції трейдерів із постачальниками з багаторічною історією співпраці.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це йшла мова під час семінару «Афери по-українськи. Останні тренди 2017: сase study», організованому АО Arzinger law office. Про найпоширеніші схеми шахрайства, можливі способи боротьби з ними та мінімізацію ризиків учасникам розповідали експерти: Катерина Гупало, партнер, адвокат; Дмитро Трут, старший юрист, адвокат; Олексій Задоєнко, юрист, адвокат; Олександр Максименко, юрист, адвокат.
Серед іншого, доповідачі розглянули два кейси, пов’язані з шахрайськими схемами, з якими АО Arzinger зіштовхнулася на практиці протягом останніх півроку. За словами юристів компанії, характерним є те, що ці схеми стандартні й щоразу повторюються, хоча з дещо іншою інтерпретацією, а також застосовуються до багатьох секторів ринку.
«Надійний партнер»
Перший кейс юристи умовно назвали «Надійний партнер». На прикладі агрокомпанії-виробника та компанії-трейдера, які є давніми партнерами, давно й успішно працюють на ринку на взаємовигідних умовах, Дмитро Трут у подробицях розповів присутнім, як усе це відбувається на практиці.
Так, до компанії-трейдера надходить пропозиція щодо укладення договору купівлі-продажу певного товару. Пропозиція дійсно є дуже вигідною та має дуже хороші умови. Звісно, компанія обмірковує пропозицію та якомога швидше хоче оформити правовідносини, здійснити оплату й отримати товар, щоб не втратити такий шанс.
«Відбувається оформлення відносин, укладається договір. Спочатку триває процес обговорення, узгодження всіх істотних умов (ціна, товар, строки). Далі йде обмін електронними документами, проектами первинних документів.
При цьому разом з договором компанія отримує лист або прохання з боку агровиробника змінити реквізити банківського рахунку. Це вважається стандартною ситуацією, оскільки нерідко в однієї зі сторін змінюються банківські реквізити. Як наслідок, після укладення цього договору, отримання листа або додаткової угоди, компанія-трейдер здійснює 100% передоплату за товар на новий банківський рахунок. У фіналі компанія-трейдер очікує поставлення товару, а компанія-виробник так і не отримує гроші», – констатує юрист.
Чужий серед своїх
Що ж насправді відбулося та як такі схеми працюють всередині? Компанія-трейдер та агрокомпанія дійсно є давніми партнерами та мають гарну історію співпраці на ринку, але в їхні відносини втручається третя особа (умовно назвемо її «шахрай»). Вона також проводить певну титанічну роботу та протягом довгого часу збирає всі дані про ці дві компанії: хто є працівниками, які їхні контакти, які в них типові процедури, договори, як ці компанії звикли оформляти свої правовідносини.
«При цьому шахраї можуть навіть отримати копії типових договорів вже з підписами та печатками для повного розуміння механізму їх укладення, а також іншу інформацію, скажімо, від органів державної влади, податкових органів, з приводу об’єму операцій та історії взаємовідносин», – додає пан Трут.
Потім відбувається найцікавіший момент: компанія-шахрай або група осіб зв’язується з компанією трейдером і представляється агрокомпанією-виробником. Паралельно компанія-шахрай зв’язується з агровиробником і представляється працівником компанії-трейдера, оперує даними, фактами, обставинами, які знають лише ці сторони, чим викликає довіру представників цих двох компаній.
«Як наслідок, шахраї замикають комунікацію у взаємовідносинах з цими компаніями на собі, але компанія-трейдер та агровиробник думають, що вони працюють напряму, спілкуються одне з одним. Тим часом шахрай оформляє проект договору з одночасно хорошою ціною для агротрейдера та агровиробника. Два дуже схожі проекти договорів з єдиною відмінністю у ціні направляє на дві паралельні сторони та контролює весь документооббіг між компаніями щодо укладення правочину.
Після того, як пройшов технічний процес підготовки договорів, комунікації щодо укладання договору, узгодження всіх істотних умов, паралельно, як правило, за багато кілометрів від місцезнаходження компаній, відкривається фіктивний рахунок на ім’я агровиробника, про існування якого останній не знає. Цей рахунок відкривається на підставі підроблених документів (наприклад, довіреності, якою якусь третю особу уповноважили відкрити рахунок на ім’я цього агровиробника). Далі агротрейдер повідомляється про те, що змінилися банківські реквізити та надаються нові реквізити банківського рахунку, які повністю підконтрольні шахраєві.
Компанія-трейдер, довіряючи, як потім з’ясується, шахраєві, приймає цей фіктивний рахунок і здійснює 100% передоплату на підконтрольний рахунок. Повторюсь, агровиробник про існування такого фіктивного рахунку не знає. Доступ повністю у шахраїв. В результаті кошти так і не доходять до агровиробника. Відповідно, агровиробник не відвантажує товар трейдеру, а шахраї у цей час переводять кошти на пов’язані структури або у готівкову форму», – резюмує адвокат.
Мільйони на вітер…
Олексій Задоєнко ознайомив учасників семінару зі ще однією розповсюдженою шахрайською схемою на прикладі іншої показової ситуації, коли закордонний інвестор вкладає значні коштиу виробництво на території України.
«Іноземний інвестор створює в Україні дочірню компанію, яка починає активно розвиватися, купує два ТОВ та активи, що належать цим підприємствам (засоби виробництва, потужний завод, хороші склади, - тобто все те, що потрібно для розвитку свого бізнесу», – розповідає пан Задоєнко.
«Бажаючи закріпитися на ринку, дочірня компанія укладає договори на надання рекламних послуг з певною агенцією, яка до цього не була відома на ринку. Наміри виглядало логічно: ми хочемо розкрутити наш продукт, ми хочемо, щоб його купували. Укладаються певні договори на невеликі суми,загальна сума яких, втім, складає 12 млн гривень. Предмет договору охоплював широкий спектр послуг: друкування афіш, плакатів, просування компанії в соціальних мережах, влаштування конкурсів з призами, спеціальні матеріали в ЗМІ. Зрозуміло, що за виконанням усіх цих домовленостей досить важко було стежити, адже обсяг наданих послуг був чималим. Всі договори були підписані українським керівництвом компанії без повідомлення головного офісу», – додає юрист.
Втрачені активи
Далі, за словами адвоката, були також підписані акти й листи, які підтверджували нібито надання послуг.
«Що це означає? Закордонний інвестор абсолютно не знав ні про цю величезну рекламну компанію, ні про особливості надання різних послуг. Найголовніше, про що не знав інвестор, що шляхом підпису договорів цього локального директора він створив значний борг для компанії», – пояснює експерт.
Таким чином, агенція-шахрай намагається отримати гроші за послуги, які насправді не надавала. Не отримавши ці кошти у звичайному договірному порядку, вона звертається до господарського суду, який встановлює лише той факт, що директор компанії підписав акти приймання-передачі.
«Поведінка представників компанії у суді на той час, на жаль, була настільки пасивною, що питання дійсності надання послуг навіть не підіймалось. Дійсно, була проведена експертиза, якою підтверджено підпис директора на актах і листах, а самдиректорпідтвердив, що підпис його. Безумовно, якби директор повноцінно виконував свої обов’язки, він був би зацікавлений не у створенні штучної заборгованості, а у відстоюванні бізнесу. Тоді до цього б не дійшло. Проте ми бачимо зовсім іншу ситуацію», – додає він.
Врешті-решт господарський суд спочатку визнає, що є зобов’язання, та намагається звернути стягнення на майно цього підприємства.
«Однак у цьому випадку іноземні інвестори вчинили дуже юридично-грамотно, ставши заставодержателем майна дочірнього підприємства. Тобто від самого початку ніякі зобов’язання цим майном шахраям шляхом продажу цього майна не вдалося зробити, оскільки заставодержатель має першочергове право на це майно. Шахраї повторно звертаються до господарського суду і добиваються визнання компанії банкрутом.
Шахраї поставили перед собою мету – заволодіти цими засобами виробництва. Спершу хотіли звернути стягнення на майно – не вдалося. Другий етап – подання до суду про визнання банкрутства, і цього разу суд погоджується з аргументами шахраїв», – зазначив Олексій Задоєнко.
В подальшому до злочинної схеми залучається арбітражний керуючий, який відповідно до чинного законодавства, спочатку повинен був отримати згоду заставодержателя, іноземного інвестора, на продаж заставного майна, але не зробив цього. Так, за допомогою арбітражного керуючого на аукціоні активи дочірньої компанії, які були оцінені у десятки мільйонів гривень, продаються за значно заниженою ціною.
«Спочатку, як і в попередньому кейсі, дії локального керівництва не викликають жодних підозр чи сумнівів у хед-офіса компанії. Надаються рекламні послуги, проводиться рекламна кампанія – це абсолютно нормально. Банкрутство дочірнього підприємства – погано, але все одно реально виправити. Однак за допомогою такого точкового залучення потрібних людей (директора та арбітражного керуючого) компанія втрачає свої активи. Вона їх продає, щоб розрахуватися, проте ця сума набагато нижча ринкової», – констатує адвокат.
Встигнути за добу!
Адвокати АО Arzinger, розуміючи актуальність проблеми, розробили принципи швидкого реагування на випадок спроби шахраїв заволодіти грошовими коштами. Основне правило тут полягає в тому, щоб зупинити рух коштів та зберегти їх, оскільки оскарження та пошук винних затягнеться на роки.
«Зібравши всі кейси, які були у нас у провадженні, та оцінивши час, де була можливість ефективно зреагувати, ми вивели для себе, що реально у компанії, яка постраждала від махінацій шахраїв, є до 24-ох годин, щоб здійснити ефективні дії для блокування та зупинення руху коштів на рахунку шахраїв або інших пов’язаних з ними структур, якщо такі компанії отримали викрадені кошти», – зазначив на семінарі Дмитро Трут.
Перше, що спадає на думку в такій ситуації – подати заяву до правоохоронних органів, щоб вони швидко зреагували й наклали арешт. Однак тут потрібно брати до уваги, що цей процес є достатньо довгим. Так, за словами пана Трута, передусім, заява про вчинення кримінального правопорушення має бути зареєстрованою, а слідчий повинен звернутися до слідчого судді про накладення арешту.
«Як свідчить практика, щонайменше це 3 дні. Інколи ця процедура затягується до 1-го місяця. Зрозуміло, що протягом 1-го місяця всі кошти вже будуть виведені. Друге, про що згадують всі юристи – господарське провадження, тобто необхідно подати позов про повернення безпідставно перерахованих коштів і там вже до позову, чи разом з позовом, чи після реєстрації позову подати заяву-клопотання про накладення арешту. Проте у цьому випадку також строки реального розгляду такої заяви складають близько 2-х тижнів.
При таких обставинах, через брак часу та складність бюрократичної системи, класичні способи «заморожування» грошових коштів не спрацюють, що вимагає від адвокатів, юристів пошуку нових засобів оперативного реагування на шахрайські дії. Відповідно, були випрацювані способи оперативного і водночас законного зупинення видаткових операцій по банківським рахункам, що дозволяє «зловити» і «заморозити» грошові кошти, які шахраї перераховують по ланцюгу компаній. Це дозволяє компанії виграти час, протягом якого включаються вже класичні юридичні прийоми.», – резюмував експерт.