Згідно з пп. 138.3.1 ст. 138 ПКУ, розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 ст. 14, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Доходи від індивідуальної адвокатської діяльності необхідно задекларувати".
Так, для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
У пп. 138.3.3 ст. 138 ПКУ визначено групи основних засобів (необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку. Зокрема, для груп 1 (земельні ділянки), 10 (бібліотечні фонди), 11 (малоцінні необоротні матеріальні активи), 13 (природні ресурси) мінімально допустимі строки корисного використання не встановлено.
При цьому, відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92 зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 7), придбані (створені) основні засоби (у т.ч. земельні ділянки) зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Як зазначається, перелік витрат, які включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів, визначено п. 8 П(С)БО 7. При цьому вартість земельних ділянок та природних ресурсів не є об’єктом амортизації (п. 22 П(С)БО 7).
За інформацією Вісника ДФСУ.