Команда дослідників на чолі з Нілом Томпсоном, науковим співробітником Лабораторії комп’ютерних наук і штучного інтелекту Массачусетського технологічного інституту (CSAIL), нещодавно провели експеримент, щоб дослідити, як юридичні статті у Вікіпедії впливають на правові рішення суддів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "У Польщі запрацював Український освітній хаб"
Про це йдеться на вебсайті Массачусетського технологічного інституту.
Дослідники зібрали понад 150 нових статей студентів-юристів про рішення Верховного суду Ірландії. Половину з них у довільному порядку завантажили у Вікіпедію, де ними могли користуватися судді, секретарі, адвокати тощо. Іншу частину статей не публікували. Вона забезпечувала контрфактологічну основу того, що станеться зі судовими рішеннями за відсутності матеріалу у Вікіпедії. Дослідники хотіли дізнатися, чи є ймовірність, що справи у статтях будуть використовуватися суддями як прецеденти та цитуватися в наступних судових рішеннях.
Виявилося, що опубліковані статті схилили чашу терезів: отримання загальнодоступної інформації про судову справу з Вікіпедії збільшило її цитування більш ніж на 20%. Частіше цим користувалися суди нижчої інстанції. Апеляційні суди і Верховний суд цим здебільшого не користувалися. На думку дослідників, це свідчить про те, що Вікіпедію більше використовують судді чи секретарі, які мають більше робоче навантаження, для яких зручність Вікіпедії є більш привабливою.
«Наскільки нам відомо, це перший польовий експеримент, який досліджує вплив відкритих правових джерел на поведінку суддів. І оскільки рандомізовані експерименти є золотим стандартом для такого типу досліджень, ми знаємо, що отриманий результат є причинно-наслідковим зв’язком, а не просто кореляцією. Наш експеримент дозволяє показати, що Вікіпедія впливає на те, що цитують судді і як вони пишуть свої рішення», – зазначає Томпсон, провідний автор дослідження.
«Наші результати також підкреслюють важливу проблему державної політики», – додає Томпсон. «Ми хочемо бути впевненими, що інституції та джерела, які так широко використовується, як Вікіпедія, забезпечують найвищу якість інформації. Виявлення того, що судді або їхні співробітники використовують Вікіпедію викликає занепокоєння, особливо коли інформація, яку вони там знаходять, може бути не надійною».
У 2018 р. Ніл Томпсон вперше звернувся до ідеї довести причинно-наслідкову роль, яку Вікіпедія відіграє у формуванні знань і поведінки. Науковець досліджував те, як мережа формує академічну науку. Виявилося, що додавання наукових статей, у цьому випадку про хімію, змінило те, як ця тема обговорювалася в науковій літературі, а наукові статті, додані як посилання на Вікіпедію, отримали більше випадків цитування.
Згодом виникла ідея провести схожий експеримент з використанням судових справ. Ірландська правова система виявилася ідеальним випробувальним майданчиком, оскільки вона має ключову схожість з іншими національними правовими системами. Вона працює в рамках ієрархічної судової структури, де рішення вищих судів згодом є обов’язковими для нижчих судів. Крім того, у Вікіпедії порівняно небагато статей про рішення Верховного суду Ірландії у порівнянні з рішеннями Верховного суду США — протягом свого проєкту дослідники збільшили кількість таких статей у десять разів.
Окрім перегляду цитат у судових рішеннях, команда науковців також проаналізувала використану мову в письмовому рішенні суду за допомогою обробки природної мови. Так вони знайшли у судових рішеннях мовні відбитки статей у Вікіпедії, які вони створили.
Отже, як може зобразити цей вплив на практиці? Припустимо, що A подає позов до B у федеральному окружному суді. А стверджує, що В несе відповідальність за порушення контракту; B визнає викладення фактів А, але стверджує, що вони не призвели до жодного контракту між ними. Призначений суддя вирішує провести власне дослідження. Переглядаючи заяви сторін, суддя формує попередню думку про те, що договір насправді не був укладений і що рішення має бути винесено на користь відповідача. Щоб написати свою офіційну думку, суддя шукає в Google деякі попередні рішення, цитовані в записці B, які здаються схожими на справу між A і B. Підтверджуючи їхню схожість, читаючи відповідні резюме справ у Вікіпедії, суддя перефразовує частину тексту з Вікіпедії в свій проєкт рішення, щоб завершити свій аналіз.
«Текст судового рішення згодом «керуватиме» законом, оскільки він стане прецедентом для подальшого ухвалення судових рішень. Майбутні юристи та судді озиратимуться на це письмове рішення та використовуватимуть його при розгляді схожих справ», – зазначає співавтор дослідження Браян Фланаган. «Якщо на текст рішення, як показує цей експеримент, впливає анонімний інтернет-контент, це проблема. З огляду на безліч потенційних тріщин, які відкриваються на нашій «інформаційній магістралі», якою є інтернет, ви можете уявити, що ця вразливість потенційно може призвести до маніпулювання інформацією противниками. Юридична спільнота, якщо вже покладається на легкодоступний аналіз правових питань, все одно має докласти зусиль, щоб аналіз справи був як всебічним, так і експертним».
Стаття з повним описом дослідження була опублікована в «The Cambridge Handbook of Experimental Jurisprudence» (Cambridge University Press, 2022). Разом з Нілом Томпсоном у дослідженні працювали Брайан Фланіган, Едан Річардсон і Браян Маккензі з Університету Мейнута в Ірландії та Сюеюнь Луо з Корнелльського університету.