Незакінчена процедура добору членів ВРП, нестача фінансування судової гілки влади, дискусії навколо Етичної ради ВРП, а також ВККС, яка досі не функціонує… Українська судова система отримала вже чимало викликів, які потрібно грамотно і стратегічно вирішити. Як система ЄСІТС, стандарти Ради Європи, цифровізація судочинства можуть підвищити рівень довіри до українського правосуддя та відкрити шляхи для вирішення окреслених проблем говорили 30.09.2021 р. під час першого дня X щорічного Судового форуму. Захід організувала Асоціація правників України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З вітальним словом до учасників Форуму звернувся Стен Ньорлов, голова Офісу Ради Європи в Україні, представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Ради Європи. Він зазначив, що наразі для української судової реформи найнеобхіднішим є відновлення ВККС і закінчення процедури добору до ВРП. «Рада Європи бере активну участь у покращенні судової системи України. На підставі аналізу державного фінансування протягом 2018-2021 рр. ми розробили низку рекомендацій. Сподіваюся, що вони будуть корисними. Також ми готуємо переклади рішень ЄСПЛ, посібників та наукових матеріалів для українських судів і правників. Вироблення єдиного підходу до судової практики, вирішення спорів в інтернеті, залучення альтернативних методів вирішення спорів, медіація – це ті питання, на які потрібно звернути особливу увагу», – зазначив пан Ньорлов.
Ліліт Данегян-Босслер, голова Відділу з реформ сектору правосуддя та правового співробітництва Ради Європи, зауважила, що судова незалежність – це передумова народовладдя. Такий стандарт має бути центральним для будь-яких реформ. «Судова реформа, яка відбувається сьогодні, є дуже важливою для України. Згідно з висновком Венеційської комісії та Комітету Ради Європи Україні, насамперед, потрібно заповнити вакантні місця в місцевих та апеляційних судах, а також гармонізувати реформу з належним фінансуванням. Хоча матеріальне забезпечення судів входить до обов’язку держави, судова система не повинна залежати від політичних коливань», – повідомила спікерка.
Анна Огренчук, президентка Асоціації правників України, керуюча партнерка LCF Law Group, програмна координаторка форуму, наголосила на необхідності пошуку стратегічних шляхів вирішення питання фінансування судової гілки влади на 3-5 років, вирішення суперечок навколо Етичної ради ВРП, встановлення порядку у процесі добору членів у ВРП та розв’язання питання щодо ВВКС, що не працює. На її думку, необхідною є синергія всіх органів державної влади та суспільства, всі рішення мають базуватися на Конституції та стандартах Ради Європи.
Взаємозв’язок розвитку суспільства та судової влади
«Сьогодні суспільство має два основних запити – на безпеку та справедливість. Тобто повинен функціонувати дійсно справедливий суд. Безперечно, в судах працюють професіонали, проте головна проблема полягає у неналежній комунікації судової влади з суспільством», – зазначив Сергій Притула, волонтер, громадський діяч, телеведучий, який модерував першу сесію.
Про захист Конституції Україні та роль в цьому процесі Конституційного Суду розповів Василь Лемак, суддя Конституційного Суду України. Він зауважив, що Конституційний Суд «прислужився» країні тим, що за 25 років свого існування ухвалив близько 500 рішень, які стримують державну владу та тримають її у правових межах. «Сьогодні суди по суті часто створюють правові норми. Це проявляється, наприклад, під час тлумачення норм Конституції. Оскільки принципи Конституції в текстовому варіанті не повністю розкриті, то це стає завданням суддів, адже Основний Закон захищає не тільки задекларовані права, але й ті, що виходять зі свобод та інтересів», – повідомив суддя. Він вважає, що рівень захищеності гарантій поділу влади на рівні Конституції та законів і суспільна довіра до судів є тим, від чого залежить незалежність судів.
Дмитро Гудима, суддя Великої Палати Верховного Суду, розкриваючи питання розвитку суду в контексті змін соціуму, зазначив, що соціальна стабільність не може бути досягнута в умовах кадрової кризи судів. Станом на сьогодні не вистачає приблизно третини кадрів, це стосується також звільнень через відсутність кар’єрного зростання в судах. «Однак просто заповнення вакансій не призведе до стабілізації судової системи, допоки величина мотиваційних причин не змусить вирішувати проблеми. Революційний шлях розвитку може бути варіантом оздоровлення системи, але він може бути застосований тільки у разі провалу еволюційного шляху, який є безпечнішим», – наголосив пан Гудима.
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ганна Вронська приділила увагу реалізації Концепції сталого розвитку, яка має на меті задоволення потреб суспільства для збереження екосистеми для майбутніх поколінь. Концепція сталого розвитку має економічну, соціальну та екологічні складові, які мають бути враховані рівною мірою. «Це один з найбільш прогресивних шляхів розвитку людства, який є комплексною моделлю для нашого розвитку. Концепція сталого розвитку передбачає 17 цілей. Зокрема, 16 ціллю визначено – мир, добробут та рівний доступ до правосуддя. Наше правосуддя є людино орієнтованим, проте в інших країнах воно стає вже й природо орієнтованим. Наприклад, в Угорщині була судова справа про масову вирубку, яку суди визначили як загрозу майбутнім поколінням і порушенням права на безпечне довкілля. Цілі сталого розвитку не мають лишатися на папері, вони повинні бути інтегровані в наше життя», – зазначила суддя.
Геннадій Друзенко, голова правління Центру конституційного моделювання, засадничою проблемою назвав те, що акти права не можуть самореалізовуватися, а сила права полягає у бажанні людей виконувати ті чи інші норми: «Коли суди відчуваються хоча б мінімально справедливими, тоді люди звертаються до суду. Насправді, показники опитувань демонструють, що українські суди все ж таки виконують свої функції. Проблемною є ситуація, коли суди захищають громадян від органів державної влади. Тоді постає питання про те, як суди можуть опонувати владі, від якої залежні, наприклад, щодо питання призначення суддів на посади».
Спікер назвав п’ять порад Стівена Бреєра, чинного судді Верховного суду США, як заслужити повагу громадян, будувати та зберігати судову репутацію:
- Не намагайтеся сподобатися політичній силі та стати популярним.
- Дотримуйтеся принципу зрозумілості висловлювання.
- Рішення мають бути зваженими та поміркованими.
- Володійте здатністю до компромісу.
- Ширша перспектива: не обмежуйте світогляд.
Дмитро Третьяков, юрист Секретаріату Європейського суду з прав людини, заступник секретаря Адміністративного трибуналу Ради Європи, розкрив практику ЄСПЛ у справах проти України. Як приклад, він навів рішення щодо відсутності нарахування пенсії особі, яка виїхала за кордон, справи внутрішньо переміщених осіб щодо їх права брати участь у виборах тощо. «Роль ЄСПЛ субсидіарна і застосовується у випадку, якщо не спрацювала національна система. Первісна роль оцінки доказів і фактів належить національним судам. Така концепція вже стала частиною Конвенції, адже до Преамбули були внесені положення щодо допоміжної ролі ЄСПЛ. Передбачена також система діалогу: вищі судові органи держав можуть звертатися до ЄСПЛ з конкретними запитами, як вирішувати ту чи іншу справу з огляду на положення Конвенції. Україна такі запити ще не надавала», – повідомив спікер. Також він звернув увагу на зміни в політиці пріоритетності. В цьому році перевага надаватиметься справам, які матимуть вплив на судову практику.
Партнерка ЮК MORIS Оксана Кобрин зазначила, що відкритість судової системи – це ключ до діалогу із суспільством, а рівень діалогу дорівнює рівню довіри: «Встановлення довіри до суду неможливе в умовах тотальної недовіри до влади загалом. Раніше нам розповідали, що суд є частиною правоохоронної системи, тому довіру судам тепер потрібно завоювати».
У вересні цього року дослідження, здійснене компанією «Active Group», виявило, що більшість українців не довіряють учасникам української судової системи (прокурорам, адвокатам, суддям). При цьому 74,9% українців за останні два роки особисто не зіштовхувалися з українською судовою системою. Дослідження показало запит на можливість більш широкого залучення громадян до судового процесу як під час призначення суддів, так і до розгляду складних справ. Понад 66% українців вважають, що суд присяжних є більш справедливим, ніж звичайний суд. Водночас дослідження Центру Разумкова показало, що більше ніж 50% громадян, які мають досвід звернення до суду, довіряють українським суддям.
Також спікерка продемонструвала, як поетапно розвивалася відкритість української судової системи:
Суд має бути комфортною та сучасною інституцією для об’єктивного вирішення справ. Тому можна запропонувати такі кроки для покращення діалогу судової влади та суспільства:
- підвищення правової культури та розуміння суспільством ролі й завдань суду;
- надання Верховному Суду права законодавчої ініціативи;
- висвітлення судових процесів журналістами з юриспруденції;
- залучення громадськості до процесу відбору суддів;
- допуск до суддівської професії людей з досвідом адвокатської або іншої практичної діяльності.
Нові інструменти спрощення доступу до правосуддя: рекомендації Ради Європи та національний контекст
Модератором другої сесії виступила Ірина Кушнір, менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України у забезпеченні кращого доступу до правосуддя», а також Сергій Боярчуков, керуючий партнер «Алєксєєв, Боярчуков і партнери».
«Світ приречений до розвитку та цифровізації. Нас цікавить, чи готова Україна законодавчо і технічно до інтеграції до цифрової ери», – зазначила пані Кушнір. Сергій Боярчуков підкреслив, що у процесі цифровізації важливо не втратити магію судового процесу: «Відкидати прогрес не варто, проте зберігати основи потрібно».
Роман Бабій, народний депутат України, голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв'язання спорів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, відзначив, що система ЄСІТС – це система, яка покликана покращити доступ до правосуддя: «У нас зараз вже є розуміння щодо комунікації на етапах впровадження ЄСТІС. Ми дійшли висновку, що її потрібно вводити поступово, в тому числі з огляду на фінансування. Тому вже з 05.10.2021 р. три модулі ЄСІТС стануть обов’язковими для застосування в судах». Спікер окреслив подальші плани: розширення функціоналу ЄСІТС та впровадження нових модулів. Для цього ДСА вже визначила модулі, які вимагають порівняно невеликого фінансування та які можуть бути впровадженні в межах одного фінансового року.
Керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли розповів про базу правових позицій ВС, яка діє як відкрита та безкоштовна платформа. Інноваційним є те, що база може знаходити рішення за текстовим наповненням. Наприклад, можна завантажити свою позовну заяву та отримати схожі справи й позиції ВС. Також можна скопіювати посилання на рішення суду з Єдиного реєстру судових рішень, здійснити пошук за таким посиланням та отримати релевантну практику ВС, наприклад, під те рішення, яке ви хочете оскаржувати. Окрім того, доступна класифікація позицій Верховного Суду. «Ми не мали наміру дублювати правові позиції, тому в базі виділена одна правова позиція, яка використовувалася в різних рішеннях. Ці рішення знаходяться у відкритому доступі. Наразі у базі зареєстровано майже 9 тис. користувачів. Як показала гугл-аналітика, близько 500-600 осіб щоденно користуються базою, є навіть користувачі з інших країн», – зазначив спікер.
Андрій Слюсаренко, в.о. директора центру судових сервісів ДСА України, розповів про структуру ЄСІТС. Наразі система складається з трьох модулів. По-перше, електронний кабінет, що забезпечує реєстрацію користувачів та ідентифікацію цього користувача в системі. По-друге, електронний суд, що дозволяє в електронному вигляді формувати та подавати до суду документи, отримувати результати розгляду процесуальних документів до винесення рішення по суті, а також отримувати повідомлення та виклики до суду. До речі, планується повний функціонал системи електронного суду інтегрувати в мобільний додаток «єСуд». По-третє, підсистема відеоконференцзв’язку, що надає можливість брати участь у засіданнях поза межами суду. «Система відеоконференцзв’язку – це єдиний програмний продукт, який відповідає усім вимогам та здійснює ідентифікацію користувачів, запис судового засідання та зберігання запису, забезпечення обміну процесуальними документами, можливість відтворення запису та збереження протоколу засідань», – повідомив пан Слюсоренко.
В.о. генерального директора ДП «Інформаційні судові системи» ДСА України Микола Козлов, розглядаючи електронне судочинство як сервіс, продемонстрував, яким чином виглядатиме функціональна структура ЄСІТС:
Також спікер звернув увагу на такі особливості нової ЄСІТС як створення єдиного дата-центру, мобільність та зручність у користуванні судом у будь-якому місці 24/7, швидкість роботи, взаємодія з додатком «Дія» як дієвим каналом комунікації та цифровізація як один із кроків до paperless.
«Проте існують деякі труднощі в реалізації таких амбітних проєктів: низька залученість серед громадян, недовіра до електронної форми документів, законодавчі обмеження, що стосуються обов’язкового друку документів, а також обмеженість у каналах для інформування та недостатня інтеграція між усіма етапами (досудове слідство, суд, апеляція, касація, ВС)», – підкреслив Микола Козлов.
Оксана Літвінова, керівниця проєктів цифрової трансформації Міністерства цифрової трансформації України, розповіла про труднощі в належному впровадженні судових засідань on-line: «Насамперед, це забезпечення суду технікою для проведення та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції». Також вона окреслила можливості, які планується запровадити в додатку «Дія»:
- отримання повідомлень про судове засідання:
- сплата штрафу за постановою про адміністративне правопорушення;
- отримання електронного судового рішення, яке можна буде представляти в інших органах влади.
Роль судової влади у подоланні наслідків збройної агресії РФ проти України
З доповіддю виступив Віце-прем'єр-міністр України – Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков. «30-й рік Незалежності України є роком випробувань на стійкість нашої держави, – такими словами він розпочав свій виступ. – Так само як інші країни, що мали конфлікти, Україна повинна пройти через конвалідацію, тобто створити механізми визнання документів про народження, смерть або реєстрацію інших актів цивільного стану. Ми підготували законопроєкт про конвалідацію та відправили його у Венеційську комісію. Я матиму честь представити його на засіданні Венеційської комісії 15.10.2021 р.».
SPECIAL TALK
Спеціальний гість форуму – власник Hedonism Wines Євгеній Чичваркін – поділився своїми думками стосовно ролі судочинства в побудові сильної та демократичної держави. Анна Огренчук, президентка Асоціації правників України, керуюча партнерка LCF Law Group, програмна координаторка форуму, виступила модератором дискусії. Вона запитала про те, чим британське правосуддя відрізняється від російського.
Євгеній Чичваркін зазначив, що для Великої Британії справедливе правосуддя є національною традицією, а в Російській Федерації це скоріше виняток. «Адже в Росії кожен великий бізнесмен має «кришу» у ФСБ, прокуратурі або поліції. У Британії я мав багато судових спорів. Наприклад, власник маєтку, в якому я живу, захотів удвічі підвищити оренду житла. Я не погодився і пішов в арбітраж, який тривав кілька років. Врешті-решт правда залишилася за мною. Апеляційна палата арбітражу зазначила, що розумним підвищення орендної плати буде лише на 18%. Для того щоб судова система була ефективною, потрібно зробити законодавство дуже простим для розуміння. Це перший крок до нормального судочинства», – підкреслив спікер.
Медіація: принципи Ради Європи та можливі шляхи їх імплементації в Україні
Під час останньої сесії першого дня форуму спікери обговорили медіацію як корисний механізм розвантаження судової системи в межах реформи та розвитку судочинства. Модерував фахову дискусію керуючий партнер ЮФ «Горецький і Партнери» Олег Горецький.
Першим виступив Рімантас Сімайтіс, міжнародний експерт Ради Європи. Він розповів про різні моделі застосування медіації перед судовим розглядом справи. За його словами, медіація більшою мірою є процесом добровільним. Однак трапляються випадки примусової медіації, коли суддя перед початком судового розгляду відправляє сторони до медіатора. Це працює в Італії, Греції, Азербайджані та Туреччині. Проте лише 20% справ вирішують медіатори. Загалом, запорукою успіху медіації є освітні заходи, щоб адвокати й судді більше знали про медіацію та сприймали її як реальну альтернативу суду. Одним з варіантів стимулювання застосування медіації є податкові знижки (приміром, це вже працює у Греції).
Президентка Консультативної ради європейських суддів, Голова Верховного Суду Словенії, міжнародна експертка Ради Європи Ніна Бететто продовжила тему порівняння примусової та добровільної медіації. Вона наголосила, що плюсом примусової медіації є розвантаження цивільної юстиції. Однак мінусом є те, що медіація не завжди працює, а оплата послуг медіатора додатково лягає на плечі сторін та робить судовий спір дорожчим. Корисним у цьому питанні є досвід Італії. Там є три види медіації: добровільна, медіація за рішенням суду і примусова медіація, що застосовується до конкретного переліку спорів (оренда житла, сплата комунальних послуг тощо). «Успішна модель медіації передбачає співіснування добровільної та примусової медіації, що має бути чітко врегульовано. Звичайно, це необхідно запроваджувати поступово, щоб не створювати негативну реакцію в суспільстві, як нав’язування чогось незрозумілого, але обов’язкового», – наголосила спікерка.
Із закликом більшого використання медіації виступив Юрій Чумак, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. За його словами, головною перевагою медіації над судовим спором є ціна та час. Якщо підрахувати всі кошти, що витрачаються на судовий збір, послуги адвоката і дорогу, то вийде дешевше вирішити спір за допомогою медіатора. Водночас медіатор може допомогти вирішити спір більш оперативно, ніж суд. Не секрет, що деякі справи суди розглядають роками, проходячи шлях від першої інстанції до апеляції та касації, а іноді декілька разів по колу. Також не можна відкидати зацікавленість адвокатів саме в судовому розгляді, адже це їхній хліб.
Дослідження стосовно використання медіації в Україні презентувала Світлана Сергєєва, координаторка Комітету АПУ з медіації, адвокатка, медіаторка Deutsche Anwalt Akademie, партнерка АО «Юридичне бюро Сергєєвих», віце-президентка Української академії медіації, експертка Проєкту ЄС «Право-Justice», у тандемі з Луізою Романадзе, адвокаткою, медіаторкою Deutsche Anwalt Akademie, президенткою Української академії медіації, експерткою Проєкту ЄС «Право-Justice».
За словами Світлани Сергєєвої, у дослідженні взяли участь судді, адвокати, представники бізнесу. Більшість опитуваних погодилися з тим, що необхідно на законодавчому рівні закріпити інформаційно-ознайомчу зустріч з медіатором (далі – ІОЗМ). Це ще не примусова медіація, як у Греції чи Італії. Це просвітницький механізм, оскільки дехто навіть не знає про медіацію.
Луїза Романадзе наголосила, що у процесі запровадження ІОЗМ потрібно забезпечити якість, доступність та поінформованість. Якість тут відіграє першочергову роль, адже якщо під час ІОЗМ сторони отримають неякісну послугу, вони більше ніколи не прийдуть до медіатора. Ця процедура буде запроваджена після прийняття законопроєкту «Про медіацію». Однак по всій країні це запрацює лише після 2-3 років кропіткої роботи, тому що наразі відсутні медіатори в кожному населеному пункті. Також важливо, щоб судді у добровільному порядку попередньо направляли сторони до медіатора. Так це працює в судах Одеської області. В окремих судах навіть є кімната медіатора. «Для того щоб запроваджувати обов’язкову медіацію, потрібно забезпечити територіальну та фінансову доступність. До того ж все це необхідно супроводжувати потужною інформаційною кампанією», – наголосила спікерка.
Наприкінці сесії народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Андрій Костін розповів про рух законопроєкту «Про медіацію» у стінах Парламенту: «Це був довгий шлях, адже протягом 12 років було подано близько 15 різноманітних законопроєктів, які так і не були прийняті».