20 грудня 2024 року відбувся онлайн Kyiv Arbitration Days, захід у сфері міжнародного арбітражу, організувала який Асоціація правників України. На конференції учасники, зокрема, поговорили про сучасні тренди галузі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З вітальними словами на початку заходу виступили Ірина Назарова, керуюча партнерка ENGARDE Attorneys at Law (Київ, Україна), яка подякувала за його організацію АПУ, партнерам, а також Ліза Річман, партнерка McDermott Will & Emery (Вашингтон, США).
Пані Річман вказала, що арбітражна спільнота показала свою стійкість та адаптивність піл час нових викликів: «Важливо, щоб ми залишалися здатними реагувати на поточні тренди та виклики, які виникають. Конкуренція надає можливість почути найкращих експертів у цій галузі; поділитися інсайтами та думками; подивитися, як розвиватиметься арбітраж у світі, який швидко змінюється».
Санкції та арбітраж
Модераторкою першої сесії була Аннет ван Хуфт, незалежна арбітрка (Париж, Франція). У фокусі панелі були такі питання:
1. Санкції та міжнародний арбітраж.
2. Вплив середньострокових конференцій на арбітраж.
3. Розкриття інформації арбітрами та вплив (якщо є) оновлених Рекомендацій Міжнародної асоціації юристів щодо конфліктів інтересів у міжнародному арбітражі.
Анна Бредшоу, партнерка Peters & Peters (Лондон, Англія та Сполучене Королівство), розкрила тему санкцій та міжнародного арбітражу. Зокрема, вона торкнулася питання введення санкцій проти росії, що особливо вплинуло на Європу та Велику Британію в контексті надання юридичних послуг.
Вона розповіла, що в спільній статті ICC, LCIA та SCC від 17 червня 2015 року про потенційний вплив санкцій ЄС проти рф на міжнародний арбітраж вказано, що санкції не накладають загальну заборону на звернення російських сторін до європейських арбітражних інституцій, а ставлення до сторін із рф не відрізняється від ставлення до інших сторін. Пані Бредшоу наголосила, що в цьому контексті необхідним є дотримання балансу – щоб був доступ до юстиції, але й щоб були дотримані відповідні санкційні обмеження.
Серед санкцій, що впливають на арбітражний процес, Анна Бредшоу назвала екстериторіальне застосування на підставі громадянства, місця реєстрації/місцезнаходження (або проживання); заморожування/блокування активів, що забороняють операції з коштами та економічними ресурсами, що перебувають у власності, володінні або контролюються визначеною особою; підстави для отримання ліцензій/відступів тощо.
Майкл Лайтфут, партнер, співкерівник практики міжнародного арбітражу Gateley Legal (Лондон, Англія та Сполучене Королівство), вказав на критику, якої зазнають процесуальні аспекти міжнародного арбітражу останнім часом. За його словами, позитивом тут є те, що самі процесуальні процеси наразі є достатньо гнучкими – не такими жорсткими, як, наприклад, у цивільному процесі.
«Фокус був у тому, щоб розв’язати справу якомога швидше, але не жорстко дотримуючись певних правил. Таким чином навіть у правилах Лондонського арбітражного суду зазначено, що є певні гнучкості в процедурах (залежно від правил). Суд намагався керувати цим питанням, щоб впливати, зокрема, й на політики», – розповів він.
За його словами, раніше проблема була в недостатній гнучкості у плані термінів. Наприклад, витрати на процеси ставали дедалі більшими, а в багатьох справах кількість матеріалів складала сотні сторінок, детально прописувалися всі позовні заяви тощо.
Лоран Хірш, партнер Hirsch (Женева, Швейцарія), торкнувся теми розкриття інформації арбітрами, вказавши, що із загальних стандартів (IBA Guidelines) випливає, що арбітри, які розкрили інформацію, вважають себе неупередженими та незалежними від сторін, попри розкриті факти, а отже, здатними виконувати свої обов'язки як арбітри.
Водночас у ст. 12 Типового закону про міжнародний торговий арбітраж ЮНСІТРАЛ вказано, що коли до особи звертаються у зв'язку з її можливим призначенням арбітром, вона повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо її неупередженості або незалежності. Пан Хірш розповів, що арбітр, із моменту свого призначення і впродовж усього арбітражного розгляду, повинен без зволікання розкривати інформацію про обставини, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості та незалежності.
Також він торкнувся питання нерозкриття арбітрами інформації. Так, у ст. 3(g) посібника IBA вказано, що нерозкриття арбітром певних фактів та обставин, які можуть, на думку сторін, викликати сумніви щодо неупередженості або незалежності арбітра, необов'язково означає, що існує конфлікт інтересів або що має бути відвід арбітра.
У своєму виступі Лоран Хірш порадив, зокрема, арбітрам звертати увагу на те, чого очікують сторони процесу, а сторонам – повідомляти арбітрам про свої очікування.
ШІ, криптовалюта
Другу сесію модерував Лоуренс С. Шанер, незалежний арбітр (Чикаго, США). У фокусі панелі були такі питання:
1. Штучний інтелект і міжнародний арбітраж: чи стануть адвокати та арбітри зайвими?
2. Зростання кількості спорів, пов'язаних із криптовалютами у міжнародному арбітражі.
3. Кібербезпекові ризики в арбітражі.
Себастіан Бріцено, юрист Debevoise & Plimpton (Нью-Йорк, США), виступив на тему штучного інтелекту та міжнародного арбітражу, вказавши, що завдяки штучному інтелекту можна аналізувати величезний об’єм даних, але майбутнє ШІ наразі передбачити неможливо (хоча він і має величезний потенціал). На його думку, ШІ має величезну роль у різних аспектах практики арбітражу: наприклад, на сьогодні він використовується в обробці великої кількості матеріалів і навіть підготовці певних розділів позовних документів, дозволяє вибирати та аналізувати потенційних арбітрів (наприклад, аналізувати їхні попередні рішення, стратегії, як вони працюють).
Серед викликів у контексті ШІ Себастіан Бріцено назвав такі:
- робота ШІ (наприклад, у судах) сильно страждає від факторів – наприклад, від великого обсягу попередніх даних. Так, потрібно, щоб ШІ вивчав попередні справи в судах, але проблема в тому, що деякі з них (або рішення) ніде не були опубліковані;
- упередженість. Юрист пояснив, що ШІ навчається на основі даних – якщо в них вбудована упередженість, то тоді система ШІ буде провадити таку ж упередженість. За його словами, це можна подолати шляхом аналізу відбору рішень та іншої інформації, яка буде введена безпосередньо в систему;
- на відміну від ШІ, люди не застосовують право логічно, не так, як працює звичайний алгоритм відповідно до закономірностей.
Ліза Річман, партнерка McDermott Will & Emery (Вашингтон, США), розкрила тему спорів, пов'язаних із криптовалютами у міжнародному арбітражі. Вона зазначила, що криптовалюти – це цифрові або віртуальні валюти, які використовують криптографію для безпеки та функціонують у децентралізованих мережах, заснованих на технології блокчейн.
Ключовими характеристиками криптовалют є:
- децентралізація: відсутність центрального органу влади (банки чи уряди);
- блокчейн: розподілений реєстр для запису транзакцій;
- безпека: транзакції зашифровані та незмінні;
- глобальна доступність: криптовалюта доступна там, де є інтернет-зв'язок;
- під’єднання до інтернету.
За її словами, найпоширенішими видами спорів у сфері криптовалют є договірні питання (шахрайство та/або введення в оману, спори щодо смарт-контрактів тощо), а серед сучасних викликів у сфері криптовалют можна назвати, зокрема, питання арбітражного розгляду криптовалютних спорів; ідентифікацію сторін (хто є хто); недостатню експертизу арбітрів, а також виклики під час виконання рішень.
Про кібербезпекові ризики в арбітражі розповіла Драгана Ніколіч, радниця Queritius (Белград, Сербія). За її словами, арбітражні процеси є привабливими об’єктами для кібератак, а ключовим тут є питання конфіденційності, передачі даних, а також введення нових (і неперевірених) технологій. Наслідками таких кібератак можуть бути бізнес-ризики, витік приватних даних, а також загрози національній безпеці.
Драгана Ніколіч поділила загрози кібербезпеці в міжнародному арбітражі на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх загроз входять атаки на конфіденційне спілкування, обмін документами, аудіо- та відеозаписи, віртуальні слухання та зустрічі, а внутрішніми можуть бути як саботаж і людська помилка, так і впровадження шкідливого програмного забезпечення та «програм-вимагачів», крадіжка обладнання, а також проблема застарілого програмного забезпечення.
Окремо вона навела приклади справ щодо кібератак у міжнародному арбітражі:
- Caratube v. Kazakhstan II (ICSID Case No. ARB/13/13);
- ConocoPhillips v. Venezuela (ICSID Case No. ARB/07/30);
- Libananco Holdings Co. Limited v. Republic of Turkey (ICSID Case No. ARB/06/8);
- Gela Mikadze et al. v. Ras Al Khaimah Investment Authority et al. (SCC Case No. V 2018/021).
Політика, інвестиції та виконання рішень
Модераторкою третьої панелі була Др. Кeтрін Сімпсон, арбітрка (Мічиган, США). У фокусі панелі були такі питання:
1. Політичні зміни у світі та їх вплив на міжнародний арбітраж.
2. Оновлення щодо Енергетичної хартії та що робити далі?
3. Розвиток моделей інвестування і куди вони ведуть.
4. Виконання арбітражних рішень проти держав.
Олександра Вінтреберт, старша директорка департаменту вирішення спорів та економіки Ankura (Париж, Франція), виступила з темою розвитку моделей інвестування. Вона, зокрема, вказала на глобальні тренди, назвавши такі теми, як енергетичний перехід, сталий розвиток, штучний інтелект, а також старіння населення. Водночас викликами наразі є війни, пандемії, проблеми з ланцюгами постачання, а також з економіками країн.
Що стосується, наприклад, ШІ, то пані Вінтреберт відзначила його швидкий розвиток з 2023 року (відбулося його впровадження приватними особами, урядами та бізнесом, а також активно – технологічними компаніями, що розвиваються). У цьому напрямі ШІ використовують в ухваленні різноманітних рішень та інвестиційному процесі, однак ще невідомо, як він вплине на майбутнє арбітражу.
Щодо напряму фармацевтики та медичних технологій, то тут Олександра Вінтреберт позитивно відзначила розвиток медичних технологій, вказавши, що наразі акцент робиться на самообслуговуванні, профілактиці та медичній допомозі. Важливу роль у процесах тут відіграє участь держав, великих/середніх компаній, а також нових учасників ринку, що зацікавлені брати активну участь у розвитку цього напряму. Вплив цієї сфери, за її словами, спостерігається в комерційному арбітражі, але його ще потрібно буде оцінити.
Юлія Арбісман, партнерка Reed Smith (Нью-Йорк, США), розкрила тему оновлення договору до Енергетичної хартії, зазначивши, що в останні роки кілька країн, включно з Іспанією, Францією, Португалією, Німеччиною, Італією, Нідерландами тощо, оголосили про свій вихід із договору, посилаючись на невдалі зусилля з модернізації в цьому напрямі. Водночас Велика Британія також оголосила про свій вихід у лютому 2024 року.
За словами пані Арбісман, занепокоєння щодо сталого розвитку було значним фактором виходу з договору, оскільки країни стверджували, що його положення, особливо щодо захисту інвестицій, обмежують їхню здатність проводити таку політику, що спрямована на розвиток відновлюваної енергетики та боротьбу зі зміною клімату.
Вона розповіла, що остаточна угода про модернізацію хартії була досягнута 3 грудня 2024 року. Так, поправки будуть тимчасово застосовані з 3 вересня 2025 року, а повна імплементація відбудеться після ратифікації. Модернізована хартія, зокрема, розширює сферу захисту інвестицій, охоплюючи нові енергетичні технології (використання та зберігання вуглецю, водню, біогазу, синтетичного палива тощо).
«Хоча включення положень про відновлювану енергетику та кліматично сприятливі умови відповідає тенденціям у світі, ці реформи можуть потребувати значних змін у політиці та інфраструктурі країн, створюючи виклики для вугільних економік», – вказала вона.
Наприкінці заходу Юрріан Браат, керуючий директор Omni Bridgeway (Женева, Швейцарія), виступив на тему виконання арбітражних рішень проти держав, навівши, зокрема, приклади таких рішень.