Опір військовій службі, мотивований серйозним та непереборним конфліктом з совістю людини або глибоко і дійсно релігійними або іншими переконаннями, підпадає під гарантії статті 9 Конвенції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ЄСПЛ оцінив моральну шкоду через невиконання судового рішення у € 20 тис".
Про це нагадав Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Дягілев проти Росії» (заява № 49972/16), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Як зазначається, Максим Дягілев, який закінчив університет, став військовозобов’язаним і звернувся до місцевого військового комісаріату з запитом про переведення його на цивільну службу замість військової.
Проте військова призовна комісія відхилила його заяву виявивши, що інформація, яку він надав, а саме його резюме та рекомендаційний лист від свого роботодавця, не переконали її в тому, що він був справжнім пацифістом.
Він оскаржив таке рішення до суду, але і там Дягілеву не вдалося довести, що між зобов’язанням проходити службу в армії та його переконаннями існував серйозний і непереборний конфлікт.
Вичерпавши національні засоби захисту, він звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 9 (свобода думки, совісті та релігії) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пан Дягілев скаржився на відхилення його запиту про призначення цивільної служби замість військової. Він стверджував, зокрема, що військові призовні комісії в Росії не були незалежними від військової влади.
Суд у Страсбурзі повторив, що опір військовій службі, мотивований серйозним та непереборним конфліктом з совістю людини або глибоко і дійсно релігійними або іншими переконаннями, підпадає під гарантії статті 9 Конвенції. Проте державам було дозволено встановлювати процедури для оцінювання серйозності переконань особи з метою запобігання зловживанням можливістю звільнення від військової служби. Такі процедури повинні бути ефективними та доступними.
ЄСПЛ встановив, що органи влади Росії встановили ефективну та доступну процедуру для визначення того, чи має особа право на статус відмовника за ідейними міркуваннями. Встановлений механізм передбачав широкі межі для вивчення окремих обставин і охоплював достатні гарантії справедливої процедури, як цього вимагають міжнародні стандарти та прецеденте право Європейського Суду.
Зокрема, більшість із семи членів призовної комісії складали посадові особи державних органів, які були структурно незалежними від військової влади. Крім того, національні суди повторно розглянули запит заявника надавши йому можливість надати докази своїх переконань, такі як показання свідків. Проте він не скористався такою можливістю і знову лише подав своє резюме та рекомендаційний лист. Жодна зі сторін не стверджувала, що провадження було несправедливим; а також Суд не знайшов підстав для сумнівів в оцінюванні національними органами влади серйозності переконань заявника. Отже, Суд визнав, що заявник не обґрунтував серйозний та непереборний конфлікт між зобов’язанням служити в армії та його переконаннями.
Читайте також: "Утримання порушника ПДД у поліцейському авто може порушувати Конвенцію".
Таким чином, у ЄСПЛ дійшли висновку, що стаття 9 Конвенції не була порушена.
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Дягілев проти Росії» (заява № 49972/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.