До зайнятого населення відносяться категорії осіб, визначені статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення», в тому числі:
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- особи, зареєстровані як суб’єкт підприємницької діяльності;
- особи, які отримують відповідно до законодавства допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за: дитиною з інвалідністю; особою з інвалідністю І групи; особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду або досягла 80-річного віку; грошове забезпечення як батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки; грошову допомогу по догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
- члени особистого селянського господарства;
- фермери та члени фермерського господарства.
Про це повідомляє прес-служба ДСЗ.
Читайте також: "Межі матеріальної відповідальності працівників"
Права та обов’язки зареєстрованих безробітних, визначені статтею 44 Закону України «Про зайнятість населення»:
1. Зареєстровані безробітні мають право на:
1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:
- послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;
- консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
- інформації про свої права та обов’язки як безробітного;
- відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;
2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення»;
3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;
4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.
2. Зареєстровані безробітні зобов’язані:
1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;
2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;
3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов’язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;
4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 Закону України «Про зайнятість населення».
3. Відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації/перереєстрації безробітного та призначення/поновлення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
У разі не виконання зареєстрованим безробітним своїх обов’язків та зловживання ними, з нього може бути стягнено сума виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Нагадаємо, Рада схвалила допомогу з часткового безробіття не лише в період пандемії COVID-19.