НААУ направила до Конституційного Суду України офіційну позицію щодо конституційності положень частини першої статті 142, частини п’ятої статті 2791 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ідеться про відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "РАУ звернеться до Президента з приводу небезпеки закликів до обмежень прав людини в КПК"
Про це повідомляє пресслужба НААУ.
Ці положення КУпАП розглядаються КСУ за двома конституційними скаргами громадян. Ще одна конституційна скарга стосується відповідності Конституції положень частини першої статті 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073–Х, а також підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ.
У висновку НААУ обґрунтовує, що ці положення КУпАП не відповідають статтям 55, 59, частині другій статті 61, частині третій статті 62 Конституції України.
Насамперед, стаття 142 КУпАП за змістом тотожна положенню про адміністративну відповідальність (стаття 141 КУпАП у редакції від 17.11.2010 р.), яке рішенням КСУ від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010р. було визнано неконституційним.
Подібні дії – "відновлення» чинності положень, що раніше визнані неконституційними – нівелюють юридичну значимість та ефективність конституційного контролю, на здійснення якого відповідно до Конституції України уповноважений виключно Конституційний Суд України".
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
НААУ наполягає на тому, що чинне положення частини 1 ст.142 порушує конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, а також принцип правової (юридичної) визначеності, і внаслідок цього не відповідає частині другій статті 61 Конституції України.
Крім того, відповідно до частини п'ятої цієї статті 2791 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Звідси випливає, що для накладення адміністративного стягнення за такі правопорушення достатньо фіксації останнього, а вина особи, на яку накладається адміністративне стягнення, не встановлюється. В даному разі діє презумпція винуватості, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться проти особи. Таким чином, положення частини 1 статті 142, частини 5 статті 2791 КУпАП прямо суперечать частині 3 статті 62 Конституції України.
Окрім того, передбачений Кодексом порядок притягнення до відповідальності осіб за згадані правопорушення обмежує конституційне право особи на захист. Оскільки винесення постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, це унеможливлює реалізацію конституційного права особи на захист, права особи на професійну правничу допомогу.
"Право на захист/правову допомогу є невід’ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. Натомість накладення адміністративного стягнення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності нівелює важливу конституційну гарантію, передбачену статтями 55, 59 Конституції України. Таким чином, частина 5 статті 2791 КУпАП вочевидь суперечить як конституційним гарантіям, закріпленим у статті 55, 59 Конституції України, так і положенням статей 245 та 268 КУпАП, адже сам процес автоматичного складення постанови унеможливлює реалізацію будь-яких громадянських прав, закріплених у вищевказаних нормах" - ідеться у документі, направленому до КСУ. Можливість оскаржити вказану постанову не є тотожною реалізації права на захист/правову допомогу і є лише правом на відновлення вже порушених прав особи, додано у висновку НААУ.
Повний текст документу можна переглянути тут.