23 квітня 2024, 15:20

Чи має власник онлайн-майданчиків відповідати за продаж підробок?

Опубліковано в №3 (781)

Валерія Соколова
Валерія Соколова «Дубинський і Ошарова, ПЮА» юристка

Стрімкий розвиток сучасних технологій і глобалізаційні процеси, що відбуваються сьогодні, спричиняють стрімке зростання попиту на електронну комерцію. Так, у 2023 році частка товарів, які було продано засобами електронної комерції в усьому світі, становила 19,4%, а у 2024 році очікується, що цей показник зросте до 20,1% [1]. Ці статистичні дані вказують на те, що продаж товарів засобами е-комерції набирає обертів, а отже, тема цієї статті набуває ще більшої актуальності.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Питання відповідальності власників онлайн-майданчиків за продаж підробок вже висвітлювалося у статті Іларіона Томарова та Наталії Бадьорої, у якій було досліджено практичний досвід щодо боротьби із підробками на онлайн-майданчиках. У цій статті нами буде здійснено огляд норм чинного законодавства, що регулюють вказане питання, та практики їх реалізації з метою з’ясування відповіді на питання щодо відповідальності власників онлайн-маркетплейсів за продаж підробок.

Нормативно-правове регулювання

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» фальсифікована продукція — продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи. В межах цієї статті поняття «підробка» використовуватиметься саме у наведеному вище значенні.

Згідно зі ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання. Це право детальніше розкрито у ст. 16 Закону Україну «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», де, зокрема, вказано, що використанням торговельної марки, поміж іншого, визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, пропонування його для продажу, продаж, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі «Інтернет». Отже, у законодавстві визначено конкретний перелік дій, що можуть становити неправомірне використання знака для товарів і послуг та, як наслідок, порушення прав на торговельну марку.

Слід зазначити, що оскільки продаж товарів відбувається у мережі «Інтернет», то застосуванню підлягають також положення Закону України «Про електронну комерцію» (далі — Закон), окрім випадків, коли однією зі сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа — підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, якщо сторони прямо не домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.

Як встановлено у ст. 5 Закону «Про електронну комерцію», основними принципами електронної комерції, серед іншого, є забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції; забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції.

У процесі продажу підробок засобами онлайн-майданчиків прямо чи побічно задіяними є чотири суб’єкти: правовласник (особа, якій належать права на відповідну торговельну марку), власник онлайн-майданчика (особа, що надає інтернет-простір продавцям для викладення їхніх оголошень і пропозицій до продажу, а також здійснення продажу їхніх товарів і визначає окремі правила користування майданчиком для продавців і покупців), продавець (особа, що фактично реалізує товари або пропонує їх до реалізації) та покупець (особа, яка придбаває або замовляє відповідний товар).

У ст.ст. 7–9 Закону України «Про електронну комерцію» визначено правовий статус продавця, покупця та постачальника послуг проміжного характеру у сфері електронної комерції та, зокрема, встановлено перелік інформації, яка має бути надана продавцем іншим учасникам відносин у сфері електронної комерції та покупцем продавцю, а також встановлено випадки, що унеможливлюють відповідальність постачальника послуг проміжного характеру (послуг з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів).

Так, постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину і не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови, що він не є ініціатором передачі такої інформації, не обирає її одержувача та не може змінити її зміст. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови, що у нього відсутні відомості про незаконну діяльність, та постачальник після отримання таких відомостей вдається до швидких дій з метою усунення можливості доступу чи припинення доступу до інформації, зокрема відповідно до вимог законодавства про авторське право і суміжні права.

Слід зазначити, що наведений вище перелік актів чинного законодавства, що регулюють питання відповідальності за продаж підробок на онлайн-маркетплейсах, не є вичерпним, а наданий виключно з метою узагальненого розуміння основних принципів регулювання цього питання.

Договірне врегулювання

Користуючись положеннями Закону «Про електронну комерцію», онлайн-майданчики у текстах угод користувача іноді прямо зазначають про те, що «Власник маркетплейсу… є постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері… і не є ініціатором передачі інформації» [2].

Іншим варіантом є застереження в угоді користувача про те, що власник онлайн-майданчика не є стороною угоди [3] та звільняється від відповідальності за підробку та/або за будь-яке інше порушення продавцями норм чинного законодавства, наприклад, у такому вигляді: «Адміністрація не несе відповідальності перед продавцями, користувачами або третіми особами за: якість товарів/послуг, що продаються продавцями на сайті, доставку їх в обумовлений термін; відповідність товарів, придбаних за допомогою сайту, очікуванням та/або вимогам покупця; виконання продавцями своїх зобов’язань по доставці покупцям придбаних за допомогою сайту товарів, їх повернення або заміни тощо; виконання гарантійних зобов’язань продавцями перед покупцями за придбаними за допомогою сайту товарами; відповідність діяльності продавця з продажу товарів вимогам законодавства України; виконання покупцями своїх зобов’язань по оплаті замовлених у продавців товарів» [4].

Крім того, для того, щоб дії онлайн-майданчика підпадали під дію Закону України «Про електронну комерцію», в угодах користувача часто обмежується коло осіб, які можуть бути продавцями: «Продавець — юридична особа або фізична особа — підприємець, яка розміщує на Сайті інформацію про товари, які реалізує, та послуги, які пропонує» [5].

Отже, на сьогодні велику роль у правовому регулюванні відносин з власниками онлайн-майданчиків відіграють розроблені ними правила та умови використання їхніх інтернет-ресурсів. У зв’язку з цим є необхідним врахування відповідних правил іншими суб’єктами, зокрема правовласниками при здійсненні захисту своїх прав, продавцями при розміщенні пропозицій із продажем підробок і покупцями під час придбання відповідних товарів.

Судова практика

У Постанові Північного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2022 року у справі №910/8829/21 зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ «Уапром» як особи, що надає доступ через інтернет до програмної продукції виконавця у вигляді онлайн-сервісу електронного маркетплейсу (порталу) на вебсайті https://prom.ua/, тобто є постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, про припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача шляхом видалення на сайті повідомлення про продаж та рекламування товарів, розміщених без згоди власника знака для товарів і послуг.

Так само розв’язуються на практиці і питання про захист прав споживачів, де відповідальність за неналежну якість товару несе продавець, а не власник онлайн-майданчика (див. Постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі №754/14570/17).

Отже, національні суди також часто виходять із позиції того, що онлайн-майданчик є виключно простором для продажу товарів, а його власник лише надає послуги проміжного характеру.

Європейський підхід

Згідно з європейським підходом, сам факт створення технічних умов, необхідних для використання знака, та отримання плати за цю послугу не означає, що сторона, яка пропонує послугу, сама використовує знак (рішення від 2 квітня 2020 року, Coty Germany, C‑567/18, EU:C:2020:267). Водночас рішенням від 22 грудня 2022 року, Christian Louboutin, C-148/21 та C-184/21, EU:C:2022:1016, Європейським судом було роз’яснено, що оператор онлайн-майданчика може бути відповідальним за порушення прав на торговельну марку, якщо:

1) на онлайн-майданчику містяться також власні торгові пропозиції цього оператора;

2) сторонні продавці пропонують для продажу на цьому ринку без згоди власника цієї торговельної марки такі товари з цим знаком;

3) добре поінформований і розумно уважний користувач цього сайту встановить зв’язок між послугами цього оператора та спірним знаком, іншими словами, у такого користувача може скластися враження, що цей оператор сам займається рекламуванням від свого імені і за власний рахунок товарів, що неправомірно використовують знак.

З цього погляду має значення таке: той факт, що цей оператор використовує єдиний метод представлення та рекламування як своїх власних пропозицій, так і тих, що пропоновані сторонніми продавцями; той факт, що він розміщує власний логотип як відомого дистриб’ютора на всіх цих рекламних оголошеннях; і той факт, що він пропонує стороннім продавцям у зв’язку з рекламуванням товарів, які мають спірний знак, додаткові послуги, зокрема зберігання і транспортування цих товарів.

Отже, згідно з європейським підходом, пропонується у кожному випадку встановлювати, чи перелік послуг, що надаються власником онлайн-платформи, зводиться виключно до надання технічних умов або ж виходить за межі послуг проміжного характеру. При цьому в останньому випадку при визначенні того, чи використовує власник онлайн-платформи торговельну марку, слід виходити з того, чи складеться у споживачів враження про використання знака безпосередньо власником онлайн-майданчика.

Висновки

З огляду на наведене вище слід дійти висновку про те, що власник онлайн-майданчика не повинен відповідати за продаж підробок на створеному ним електронному ресурсі за умови його добросовісної поведінки. І враховуючи велику кількість пропозицій, що зазвичай розміщуються на відповідних маркетплейсах, такий підхід видається виправданим, оскільки покладення на їхнього власника обов’язку відстежувати кожне порушення прав на торговельну марку є непомірним тягарем та у результаті могло б призвести до небажання осіб створювати онлайн-майданчики й уповільнення розвитку електронної торгівлі в Україні, яка вже є важливою частиною міжнародної комерції.

Крім того, слід зазначити, що будь-яка відповідальність власника онлайн-майданчика обмежується виключно його інтернет-ресурсом. З урахуванням цього звернення до продавця товару видається більш ефективним способом захисту, оскільки дає змогу припинити порушення не лише на вказаному онлайн-майданчику, але й на інших онлайн-майданчиках, його власних вебсайтах (вебсторінках), магазинах, інших точках продажу. Тому, можливо, доречним було б закріплення на законодавчому рівні обов’язку власника маркетплейсу щодо отримання інформації, що дозволяє чітко ідентифікувати продавців, та надання такої інформації споживачам або правовласникам (у межах передбачених законодавством вимог) задля швидкого та ефективного усунення виявлених на онлайн-майданчиках (та, за наявності, інших ресурсах) порушень, зокрема підробок.

Водночас слушною є позиція Європейського суду, яка вимагає встановлення усіх обставин використання оспорюваної торговельної марки у кожному конкретному випадку та розв’язання питання про відповідальність залежно від обсягу вчинених кожним суб’єктом дій.

[1] Ethan Cramer-Flood. Worldwide Retail Ecommerce Forecast 2024 Report. February 27. 2024.

[2] Угода користувача з онлайн-сервісом prom.ua, що доступна за посиланням: https://prom.ua/ua/terms-of-use.

[3] Правила сервісу OLX.ua, що доступні за посиланням: https://help.olx.ua/olxuahelp/s/article/правила-сервісу-olxua-V1#h_01EWMHH6NRFGZZEW6V08FS9FVG.

[4] Правила та умови маркетплейсу Rozetka, що доступні за посиланням: https://seller.rozetka.com.ua/rules.

[5] Угода користувача інтернет-магазину «Алло», що доступна за посиланням: https://allo.ua/ua/terms_of_use/.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати