Доказування вимоги щодо стягнення заборгованості за правочинами оренди рухомого майна

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь­які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Господарсько­процесуальне законодавство поклало обов’язок доказування в судовому процесі на сторони у справі, вказуючи на необхідність доведення сторонами тих обставин, на які вони посилаються. При цьому законодавець визначив основні принципи доказування, такі як належність і допустимість доказів. Під належністю доказів необхідно розуміти приналежність доказів предмета доказування, під допустимістю – законність умов та способів одержання доказів.

Досить часто у господарському процесі виникають спори щодо стягнення орендної плати за користування нерухомим або рухомим майном.

При розгляді спорів щодо стягнення орендної плати за користування нерухомим майном зазвичай достатнім доказом орендодавця щодо правомірності нарахування і стягнення орендної плати є належним чином посвідчений обома сторонами договір оренди та акт прийому­передачі нерухомого майна в оренду. Оскільки після підписання акта прийому­передачі об’єкта в оренду до підписання акта повернення майна з оренди, об’єкт вважається таким, що знаходиться у користуванні орендаря, у зв’язку із чим орендодавець має право здійснювати нарахування орендної плати й вимагати її стягнення з орендаря.

Що ж до оренди рухомого майна, особливо у випадках оренди будівельної, автодорожньої техніки, будівельного обладнання та приладдя, автомобілів тощо (далі – техніка) при виникненні спору щодо стягнення орендної плати перспектива її стягнення та доказова база, що посвідчує наявність документів, досить різна. Це пов’язано з тим, які фактично правовідносини виникають між власником майна та іншою стороною правочину. Адже ці правовідносини можуть бути відмінними від тих, що викладені в договорі.