Беручи до уваги договірний характер міжнародного комерційного арбітражу, арбітражний суд не має можливості примусово виконати постановлений ним процесуальний акт про забезпечення позову і, відповідно, потребує допомоги національних судів. У міжнародній арбітражній практиці можливість ефективного примусового виконання забезпечувальних заходів, прийнятих арбітражним судом, забезпечується шляхом взаємодії цього суду із відповідним національним судом, при цьому форма такої взаємодії чітко регламентована законодавством.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, ще у 2006 році до Типового закону про міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ, який покликаний уніфікувати національні законодавства держав у сфері міжнародного арбітражу, було внесено низку змін щодо забезпечувальних заходів, які, серед іншого, визначили механізм реалізації забезпечувальних заходів прийнятих арбітражними судами, саме за допомогою державних судів. Зокрема, стаття 17H встановлює, що забезпечувальні заходи, винесені арбітражним судом, визнаються обов’язковими та, якщо інше не передбачено арбітражним судом, виконуються шляхом зверненням до компетентного національного суду.