Визначення національності інвестора має важливе практичне значення в міжнародних інвестиційних відносинах, оскільки передбачені двосторонніми та багатосторонніми інвестиційними угодами й національним законодавством права, обов'язки та механізми захисту інвестицій поширюють свою дію лише на іноземних інвесторів, тоді як національні інвестори захищені лише нормами національного законодавства. Однак у разі звернення до інвестиційного арбітражу питання визначення національності інвесторів може бути неочікувано складним.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Останнім часом питання національності інвестора все частіше обговорюється під час визначення юрисдикції інвестиційного арбітражу. Це не дивно, оскільки в умовах глобалізації достатньо часто міжнародні інвестиції спрямовуються через складні корпоративні структури, що складаються з компаній, зареєстрованих у різних юрисдикціях, та належать громадянам різних країн. Як наслідок, виникає ситуація, коли інвестиції здійснюються через офшорні компанії, які де факто контролюються громадянами держави, в яку здійснюються ці інвестиції. Таким чином, для таких інвесторів відкривається шлях для звернення в міжнародні інвестиційні арбітражні трибунали з позовами проти держави-реципієнта інвестицій, що випливають з їхньої діяльності на території цієї держави. Однак такі «інвестори» не завжди можуть розглядатися як іноземні інвестори, а отже, не можуть повною мірою скористатися привілеями, наданими інвестиційними угодами.