Третейські суди в українському судочинстві з’явилися в 2004 році з прийняттям Закону України «Про третейські суди». Для того щоб дати відповідь на питання, чи реалізують третейські суди мету, передбачену вказаним Законом щодо захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, необхідно дослідити їхню природу та порядок функціонування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Природа третейських судів і порядок їх утворення
Третейський суд є недержавним незалежним органом, який утворюється для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських відносин у порядку, встановленому Законом.
Третейські суди поділяються на постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору, що створюються без статусу юридичної особи. Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою сторін.
Постійно діючі третейські суди утворюються за рішенням засновників. Проте обов’язковою умовою створення постійно діючих третейських судів є їх створення при всеукраїнських громадських організаціях, біржах, торговопромислових палатах, асоціаціях, кредитних спілках.
Таким чином, третейські суди можуть мати галузеву спеціалізацію, що, у свою чергу, нівелює положення Закону про їх незалежність. Оскільки створення третейських судів при галузевих організаціях – це зазвичай завуальований механізм лобіювання інтересів членів цієї організації в спорах з їхніми опонентами. Мало того, досить часто в договорах, які не піддаються корегуванню, включена третейська угода із вказівкою на конкретний третейський суд. Тим самим одна сторона заздалегідь гарантує собі позитивне вирішення спору, інша – заздалегідь приречена на ігнорування її інтересів. Звичайно, в таких умовах не можна говорити ні про незалежність третейського суду, ні про захист законних прав та інтересів обох учасників процесу, в однієї сторони завжди прав більше.