Маловідомий інструмент Гаазької конференції може знадобитися в тому випадку, коли сторони зовнішньоекономічного договору обирають застосовне право.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Понад 4 роки тому був затверджений новий інструмент (передусім, у зрізі уніфікаційних підходів Гаазької конференції з міжнародного приватного права), поки що маловідомий широкому загалу — Принципи вибору права в міжнародних комерційних договорах (Principles on Choice of Law in International Commercial Contracts). Сьогодні це єдиний документ Гаазької конференції, який за своєю природою не передбачає процедури надання згоди на його обов'язковість для держави. Іншими словами, це інструмент необов'язкового характеру або акт «м'якого» права (soft law). З огляду на зазначене, Гаазькі принципи, як і Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА), вважаються зразком недержавного права (non-state law).
Якими є головні (з практичної позиції) положення Гаазьких Принципів — навдивовижу мініатюрного документа, що складається лише з 12 статей, які займають 4 сторінки? У Преамбулі закріплені основні ідеї документа — утвердження принципу автономії волі сторін з обмеженнями виняткового характеру. Гаазькі принципи можуть застосовуватися як модель для національного, регіонального, наднаціонального або міжнародного акта, можуть використовуватися для тлумачення, доповнення та розвитку норм міжнародного приватного права. Їх можуть використовувати як державні суди, так і арбітражі.