Ч. 1 ст. 6 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлено, що під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями. Суд застосовує принцип верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини. Саме тому правильне розуміння та застосування позицій Європейського суду з прав людини є неодмінною складовою професійної діяльності суддів. При цьому значний обсяг практики ЄСПЛ та складність систематизації рішень Страсбурзького суду вимагають від суддів постійного моніторингу таких рішень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нагадаємо, що принцип верховенства права включає не лише змістовний аспект (правове відношення між людиною і державою на засадах визнання людини, її життя та здоров’я найвищою соціальною цінністю), але й процедурний (ґрунтується на критеріях відповідності правотворчої та правозастосовної діяльності вимогам заборони зворотної дії закону, якості закону та однакового його застосування, вимозі застосування покарання виключно на підставі закону тощо).
Othymia Investments B.V. v Netherlands
Зауважимо, що не всі спори, які розглядаються ЄСПЛ, є виключно податковими. Однак у багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини формує позиції, які є важливими для застосування національними судами під час вирішення податкових спорів.
Наприклад, розглянемо рішенняу справі «Othymia Investments B.V. v Netherlands» (заява №75292/10). Справу розглядали в контексті порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлює право на повагу до особистого життя. Однак по суті мова йде про обмін податковою інформацією між уповноваженими органами Нідерландів та Іспанії, що стосується Othymia Investments, без її попереднього повідомлення про факт передачі даних іноземній юрисдикції.
Розглянувши всі обставини справи, ЄСПЛ дійшов висновку, що повідомлення особи про факт передачі інформації іноземній юрисдикції на направлений нею запит не є обов’язковим. Суд зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися в тому контексті, що компанія-заявник мала право отримати попереднє сповіщення про передачу податкової інформації іспанським органам.
Окрім того, Суд зазначив про відсутність факту порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки передача таких відомостей мала легітимну мету.
M.N. and Others v San Marino
Подібною, але не аналогічною до справи «Othymia Investments B.V. v Netherlands», є справа «M.N. and Others v San Marino». Судові органи Сан-Марино передали органам слідства Італії інформацію, що містила відомості про банківські активи особи, яка не була підозрюваною у вчиненні злочину, розслідування якого проводилося в Італії. Логічним є те, що в цій ситуації суд дійшов висновку щодо наявності факту порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже розкриття такої інформації уповноваженими органами Сан-Марино не мало легітимної мети.
Satakunnan Markkinapörssi Oy and Satamedia Oy v Finland
Ще одним спором, що стосується розкриття податкової інформації, є справа «Satakunnan Markkinapörssi Oy and Satamedia Oy v Finland». Одна з компаній заявниць здійснила публікацію інформації щодо доходів та активів платників податків у друкованому виданні, тоді як інша запропонувала послугу з надання податкових відомостей усім зацікавленим особам через смс-повідомлення, обґрунтовуючи це свободою журналістської діяльності. Однак ЄСПЛ не підтримав позицію заявників та прийняв рішення про неприйнятність заяви. Зокрема, Суд наголосив: «Незважаючи на те, що збалансування між зацікавленими приватними та громадськими інтересами було здійснено, коли це питання вже було вирішене Парламентом Фінляндії, звідси не випливає, що поводження з такими податковими даними більше не підлягає жодним обмеженням щодо захисту даних, як стверджують заявники…».
Окрім того, ЄСПЛ чітко сформував позицію, що надання банківської та податкової інформації представникам іноземних юрисдикцій у межах виконання міжнародних угод не може спричиняти порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.