Судова система має бути оплотом справедливості та гарантією захисту прав кожної людини. Принцип верховенства права неможливий без незалежного й безстороннього суду, який забезпечує рівність сторін та дотримання процедур. Проте реальність українського правосуддя далека від цього ідеалу. Моніторинг судових процесів та опитування адвокатів, проведені IAC ISHR у 2024 році, виявляють тривожну закономірність: системні порушення залишаються не винятком, а нормою. Це не просто окремі помилки, а глибока структурна проблема, що підриває довіру суспільства, послаблює правові гарантії та створює ризики свавілля. Чи можливо змінити цю ситуацію? Відповідь потребує ретельного аналізу та конкретних дій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Порушення принципу рівності сторін
IAC ISHR провів опитування серед адвокатів без обмеження сфери практики, в якій вони працюють, щодо дотримання принципу рівності сторін у судовому процесі. Результати засвідчили масштабність проблеми:
- 69,8% адвокатів зазначили, що дуже часто (у понад 75% справ) стикаються з порушенням цього принципу;
- 18,8% повідомили про порушення принципу рівності у 50-75% справ;
Загалом 88,6% опитаних регулярно фіксують нерівність сторін у судовому процесі. За оцінкою ЄСПЛ, навіть відчуття нерівності адвокатами може свідчити про те, що судовий розгляд не забезпечує рівних можливостей для кожної сторони, що є критичним для забезпечення справедливості. Як зазначено в ряді рішень ЄСПЛ, важливо не тільки те, щоб правосуддя здійснювалося, а й щоб було видно, що воно здійснюється. Таке сприйняття порушує основні принципи правосуддя та може бути підставою для визнання процесу порушенням права на справедливий суд.
Моніторингова місія IAC ISHR упродовж 2024 року зафіксувала декілька поширених проблемних аспектів у дотриманні принципів рівності та змагальності. Зокрема, захисникам нерідко відмовляли у виклику та допиті ключових свідків, що суперечить практиці ЄСПЛ, яка передбачає триступеневий тест для оцінки правомірності таких обмежень. Також мали місце випадки ненадання стороні захисту матеріалів кримінального провадження, що значно обмежувало можливість ефективної побудови правової позиції.
Окремо варто відзначити проблему відмов без належного обґрунтування у задоволенні клопотань сторони захисту, тоді як аналогічні клопотання сторони обвинувачення суди задовольняли безперешкодно. Були зафіксовані випадки, коли суд обмежував час для виступу захисту, розглядав подані заяви як зловживання процесуальними правами, а також проводив судові засідання за відсутності адвокатів. Подібна практика не відповідає стандартам справедливого судочинства та суперечить основоположним засадам рівності сторін у процесі.
Отже, виявлені порушення можуть свідчити про системні виклики у забезпеченні балансу між сторонами в судовому процесі. Для усунення цих проблем необхідно посилити контроль за дотриманням стандартів ЄКПЛ, зокрема щодо належного розгляду аргументів сторін, рівного доступу до доказів і забезпечення права захисту на повноцінну участь у процесі.
Обмеження часу на ознайомлення з матеріалами справи
Окрему стурбованість викликає практика обмеження часу, який надається стороні захисту для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки це прямо впливає на реалізацію права на ефективний захист та рівність сторін у процесі. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що кожен обвинувачений має право на «адекватний час і можливості» для підготовки свого захисту відповідно до статті 6 § 3(b) Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Обмеження цього права може створювати непропорційні перешкоди для сторони захисту, особливо якщо мова йде про складні або багатотомні кримінальні провадження.
Друге опитування, присвячене обмеженню часу на ознайомлення із матеріалами справи, показало також цікаві результати:
• 45% адвокатів повідомили про поодинокі випадки обмеження права на ознайомлення з матеріалами;
• 26% зазначили, що стикалися з проблемою у 25-50% справ;
• 10% – у 50-75% справ;
• 9% – у понад 75% справ.
Особливо ця проблема є актуальною для кримінальних проваджень, де адвокати змушені фотографувати великі обсяги матеріалів, щоб ознайомлюватися з ними у вільний час. Така практика може порушувати стандарт справедливого судового розгляду, оскільки, відповідно до підходу ЄСПЛ, ефективна підготовка захисту передбачає реальний, а не лише формальний доступ до матеріалів справи (див. Galović v. Croatia, Ruiz-Mateos v. Spain).
У коментарях адвокати неодноразово зазначали, що подібна практика є характерною саме для кримінальних проваджень. Водночас, оскільки опитування не було обмежене окремими сферами права, отримані результати мають комплексний характер. Однак, враховуючи ці фактори, 19% респондентів, які стикалися з обмеженням часу на ознайомлення з матеріалами більш ніж у половині своїх справ, – це надзвичайно високий показник.
Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що якщо суд хоча б раз обмежив час на ознайомлення з матеріалами, це часто набуває системного характеру в межах усього процесу. Це може створювати структурну нерівність між сторонами та порушувати принцип «змагальності процесу» (adversarial proceedings) та «рівності сторін» (equality of arms), які є невіддільною складовою справедливого судового розгляду за статтею 6 ЄКПЛ (див. Galstyan v. Armenia, Tarasоv v. Ukraine).
Аналіз загальних тенденцій
У грудні 2024 року спільно з «Юридичною Газетою» було проведено додаткове дослідження «Барометр справедливого правосуддя 2024», в якому взяли участь представники 22 адвокатських об’єднань, а також адвокати, що займаються індивідуальною практикою. Дослідження було спрямоване на виявлення найбільш поширених проблем у судочинстві.
Респондентам запропонували оцінити частоту порушень права на справедливий суд за семи ключовими критеріями, використовуючи шкалу від 1 до 5, де 1 означало «дуже рідко» (менше ніж у 25% випадків), а 5 – «дуже часто» (понад 75% випадків).
Результати дослідження засвідчують наявність серйозних проблем у сфері судочинства, які безпосередньо впливають на дотримання права на справедливий суд:
- Порушення презумпції невинуватості фіксується на системному рівні: 55% опитаних адвокатів зазначили, що стикаються з цим «дуже часто», а ще 38% – «часто». Це свідчить про глибоку проблему в підходах до кримінального переслідування та судового розгляду, яка суперечить європейським стандартам правосуддя.
- Недостатнє обґрунтування утримання під вартою
Не менш критичним є питання обґрунтування утримання під вартою. 37,5% адвокатів заявили, що суди «дуже часто» не надають достатнього обґрунтування для застосування цього запобіжного заходу, ще 35% – що така практика є «частою». Лише 5% опитаних стикаються з цією проблемою «рідко». Такі показники вказують на тенденцію необґрунтованого обмеження свободи осіб, що прямо суперечить принципу пропорційності та стандартам ЄСПЛ.
- Упередженість суддів
Ще одним тривожним показником є упередженість суддів. 42,5% адвокатів повідомили, що стикаються з цим явищем «дуже часто», а 35% – «часто». Це створює серйозні ризики для реалізації принципів неупередженого та незалежного правосуддя, що є фундаментальною вимогою статті 6 ЄКПЛ.
- Вплив правової невизначеності на рішення на результати судових рішень
Результати опитування щодо впливу правової невизначеності на результати судових рішень свідчать про значну роль цього фактору у судових процесах. Понад 35% респондентів зазначили, що правова невизначеність має великий вплив рішення суду, що може вказувати на системні проблеми у правовій сфері, де не завжди існує чітка правова база для прийняття обґрунтованих рішень.
23% опитаних відзначили, що правова невизначеність впливає на прийняття судових рішень рішення досить часто. Це вказує на те, що навіть у випадках, коли існують певні правові норми або прецеденти, їхня недостатня ясність або суперечливість може спричиняти труднощі. Проблема правової невизначеності може впливати на ефективність і якість судових рішень, що є важливим фактором для забезпечення справедливості в судовому процесі.
- Безпідставне затягування судових справ залишається серйозною проблемою правосуддя: 58% опитаних адвокатів вказують, що стикаються з цим часто або дуже часто.
Це свідчить про системну проблему неефективності судового процесу, яка призводить до затримок у вирішенні справ та порушення принципу розумних строків судового розгляду. Така ситуація не лише ускладнює доступ до правосуддя, а й посилює недовіру до судової системи, змушуючи громадян шукати альтернативні способи захисту своїх прав.
- Порушення права на захист також викликає серйозне занепокоєння: 52,5% респондентів вказали, що це явище є частим або дуже частим.
Високий рівень таких порушень підриває фундаментальні принципи справедливого судового розгляду та створює ризики ухвалення упереджених рішень. Відсутність належних можливостей для ефективного захисту сторін у судовому процесі суперечить міжнародним стандартам та може спричинити збільшення кількості скарг до Європейського суду з прав людини.
- Забезпечення змагальності сторін
Окремої уваги заслуговує проблема забезпечення змагальності сторін. Лише 42,5% опитаних адвокатів вказали, що цей принцип дотримується хоча б інколи, тоді як 32,5% оцінюють ситуацію як рідкісну або майже відсутню. Це свідчить про дисбаланс у процесуальних можливостях сторін, що може створювати додаткові труднощі в захисті прав та інтересів клієнтів.
Представлені результати підтверджують нагальну необхідність посилення моніторингу дотримання права на справедливий суд та впровадження ефективних механізмів контролю за судовою системою. Бездіяльність у вирішенні цих проблем лише посилюватиме кризу довіри до правосуддя та сприятиме зростанню кількості справ, які оскаржуються в апеляційних і касаційних інстанціях.
Зміни в цьому напрямі не лише сприятимуть підвищенню довіри до судової влади, а й матимуть практичні наслідки:
- Зменшення навантаження на апеляційну інстанцію завдяки зниженню кількості оскаржень рішень, ухвалених із процесуальними порушеннями.
- Скорочення строків розгляду справ навіть у першій інстанції за рахунок усунення безпідставного затягування та чіткого дотримання процесуальних гарантій.
- Підвищення рівня правової визначеності через створення прогнозованих, справедливих та обґрунтованих судових рішень.
Як забезпечити справедливість?
Попри постійні судові реформи, проблема порушення права на справедливий суд залишається невирішеною. Проте можливості для змін існують. Впровадження сучасних технологій, зокрема алгоритмічного аналізу порушень та подальше розповсюдження цієї інформації, може сприяти прозорості судових процесів. Автоматизований розподіл справ і цифрові бази судової практики допоможуть ідентифікувати системні порушення та підвищити об’єктивність судочинства.
Роль громадянського суспільства в цій сфері залишається надзвичайно важливою. Незалежні спостерігачі, аналітичні центри, журналісти та адвокати не лише фіксують порушення, а й активно сприяють їх усуненню. Наприклад, неодноразово адвокати зазначали, що після початку моніторингу IAC ISHR суд почав уважніше слухати сторону захисту та надавати їй можливість заявляти клопотання. Матеріали, підготовлені експертами моніторингової місії щодо порушень права на справедливий суд, використовуються в апеляційних та касаційних інстанціях, зокрема для аналізу неоднакового застосування норм Європейської конвенції та практики ЄСПЛ, а також у судах інших країн. Безумовно, ці матеріали надаються і Європейському суду з прав людини та судам інших держав, щоб відобразити реальний стан дотримання права на справедливий суд в Україні. Вони активно використовуються учасниками процесів, які відстоюють право на справедливий суд. Завдяки участі громадськості забезпечується дотримання принципу публічності судового процесу.
Висновок
Порушення права на справедливий суд – це не просто юридична проблема, а загроза для всього суспільства. Кожен випадок несправедливого рішення підриває віру громадян у правосуддя, кожен випадок викриття порушень – це крок до більш справедливої системи.
Справедливість не приходить сама – її потрібно виборювати.