Ні для кого не секрет, що на сьогодні сільське господарство зайняло передові позиції серед інших секторів економіки України. Динаміка останніх років показує, що агропромисловий комплекс дійсно у змозі стати локомотивом української економіки. У 2014 р. третина валютних надходжень від експорту була отримана від реалізації за кордон сільськогосподарської продукції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Безперечно, Україна, як виробник сільськогосподарської продукції, має значний потенціал. У той же час, на фоні загального зростання аграрного сектору, особливу увагу на себе звертає виробництво органічної сільськогосподарської продукції, яка останні роки демонструє вражаючі показники як збільшення виробленої продукції, так і обсягу залучених до такого виробництва земель. Так, якщо в 2002 р. в Україні налічувалось 31 сертифіковане органічне господарство, то вже у 2013 р. їх кількість зросла до 175. Земельні ресурси, залучені під виробництво органічної продукції також збільшились з 160 тис. га у 2002 р. до 390 тис. га у 2013 р. Поступово зростає і внутрішній ринок споживання органічних продуктів в Україні: якщо в 2007 р. його обсяг становив всього 500 тис. євро, то в 2014 р. він досяг 14,5 млн євро.
Як демонструють зазначені показники, внутрішній ринок органічної продукції все одно залишається не достатньо об'ємним і не в змозі спожити всю виготовлену в Україні органічну продукцію. Тому подальше зростання органічного виробництва безпосередньо буде залежати від можливості експорту органічної продукції. І це цілком можливо, адже біля України знаходиться один з найбільших споживачів органіки у світі – Європейський Союз. Так, об'єм ринку органічної продукції ЄС за 2013 р. становить 21,5 млрд євро, значна частина якого складається з органічної продукції, що імпортується. І саме Україна має всі необхідні передумови для того, щоб зайняти на ринку органіки ЄС своє гідне місце.
Питання, що насамперед постає перед агровиробником, який вирішив надалі виготовляти лише органічну продукцію, пов'язане з обранням системи, відповідно до якої він буде сертифікувати своє виробництво та продукцію. При виборі системи сертифікації важливо враховувати планований ринок збуту продукції, особливості системи сертифікації та її вартість.
Експортну продукцію, як правило, сертифікують на відповідність органік – стандартам, які поширені в регіоні експорту. Це пов'язано з рівнем популярності та впізнаваності органік - маркувань та особливостями законодавства. Так, якщо виробник має намір експортувати свою продукцію в країни Європейського Союзу, то для нього буде актуальна сертифікація на відповідність європейським директивам. Адже експорт органічної продукції до ЄС з інших країн, зокрема з України, передбачає обов’язкову наявність сертифікату, виданого сертифікаційною установою акредитованою в ЄС.
Тут варто зазначити, що на сьогодні у світі існує три основні системи стандартів органічної продукції:
|
№ |
Система сертифікації
|
Огляд діяльності |
|
1. |
Codex Alimentarius Guidelines for Organicall produced food |
У 1963 р. для розробки та об'єднання продовольчих стандартів уряди різних країн створили міжнародну організацію Codex Alimentarius Commission, яка є дочірньою організацією FAO та Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). До 1999 р. результатом багаторічної роботи Комітету Кодексу щодо маркування продуктів харчування став «Посібник з виготовлення, переробки, маркування та реалізації органічних продуктів харчування» (Guidelines for the production, processing, labeling and marketing of organically produced food). Цей посібник було розроблено у зв'язку з розвитком виробництва органічних продуктів харчування та зростанням міжнародної торгівлі, а також з метою сприяння торгівлі та запобігання процесів введення споживачів органічних продуктів в оману. |
|
2. |
IFOAM Basic Standards (IBS) |
У 1972 р. у Франції на основі французької організації фермерів та за участі їх німецьких колег була заснована Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху (IFOAM) як загальносвітовий органічний рух, випустивши в 1980 р. власні стандарти відповідно до ISEAL Code of Good Practice for Setting Social and Environmental Standards, які стали базою для створення державних стандартів і систем сертифікації в усьому світі. Сьогодні вони гармонізовані з Codex Alimentarius. |
|
3. |
EU Regulation |
У 1991 р. була прийнята європейська система регулювання у сфері органічного сільського господарства EU Regulation 2092/91. У березні 2002 р. Єврокомісія опублікувала новий загальноєвропейський логотип для маркування органічних продуктів харчування. Зараз загальноєвропейська система сертифікації органічної продукції регулюється Регламентом Ради ЄС №834/2007 (і доповненим Регламентів Ради EC №967/2008, №889/2008, №271/2010). Ці регламенти служать відправною точкою для розробки та вдосконалення національних стандартів країн ЄС, сертифікація за якими дає можливість розміщувати на продукті універсальне європейське маркування «Європейський листок». |
Таким чином, у світі склалися три міжнародних системи стандартів. На їх основі створюються вже державні норми та правила органічного виробництва продуктів харчування, що дозволяє враховувати фізико-географічні, соціальні та економічні особливості різних держав.
Не дивлячись на те, що органічне сільське господарство в Україні існує вже більше ніж 15 років, а останнім часом демонструє надзвичайно швидкі темпи зростання, законодавче регулювання цієї сфери знаходиться лише в зародковому стані. Так, профільний законодавчий акт (ЗУ «Про виробництво й обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини») був прийнятий лише 03.09.2013. А тому про існування національної системи сертифікації органічної продукції говорити ще зарано.
З огляду на це, станом на 2015 р., практично всі сертифікаційні установи, які можуть сертифікувати виробництво органічної продукції в Україні, є іноземними. Вони перевіряють відповідність сільськогосподарської продукції стандартам, які діють у країнах ЄС, США, Японії тощо.
Крім того, Європейська Комісія своєю постановою №508/2012 встановила офіційний перелік сертифікаційних органів, сертифікована якими органічна продукція може безперешкодно імпортуватися з України до Європейського Союзу. Таких сертифікуючих організацій 14, серед них є одна українська – «Органік Стандарт». Агровиробники мають право самостійно обирати сертифікуючу установу.
Якщо говорити про подальший рух України в аспекті розвитку законодавства у сфері органічного сільського господарства, то воно буде розвиватися в напрямку наближення до законодавства ЄС. Це прямо випливає з Угоди про асоціацію з ЄС, а саме з додатку ХХХVІІІ до гл. 17 «Сільське господарство та розвиток сільських територій» розд. V «Eкономічне і галузеве співробітництво», відповідно до якого Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати акти ЄС у сфері органічного фермерства, а саме:
- Регламент Ради (ЄС) №834/2007 від 28.06.2007 про органічне виробництво та маркування органічної продукції, який скасовує Регламент (ЄЕС) № 2092/91;
- Регламент Комісії (ЄС) №889/2008 від 5.09.2008, що визначає детальні правила імплементації Регламенту Ради (ЄС) №834/2007 про органічне виробництво та маркування органічної продукції щодо органічного виробництва, маркування і контролю;
- Регламент Комісії (ЄС) №1235/2008 від 8.12.2008, що визначає детальні правила імплементації Регламенту Ради (ЄС) №834/2007 про умови імпорту органічних продуктів з третіх країн.
Що стосується строків такої імплементації в українське законодавства, то згідно з Планом заходів щодо наближення законодавства України до права ЄС в агропромисловому секторі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2015 №15, вона повинна бути завершена до грудня 2017 р.
В результаті імплементації має бути:
- Прийнято Верховною Радою України нову редакцію Закону України «Про виробництво й обіг органічної продукції та сировини»;
- Затверджено наказом Мінагрополітики України методичні рекомендації щодо впровадження в Україні органічного виробництва.
На перший погляд, може здатись, що вимоги стандартів ЄС до виготовлення органічної продукції українським аграріям буде складно виконати, проте це не так. Українські органічні виробники фактично вже виконують вказані стандарти, оскільки, зважаючи на відсутність національної системи сертифікації органічної продукції, здійснюють свою діяльність відповідно до міжнародних стандартів, у тому числі стандартів ЄС. А перенесення цих стандартів до українського законодавства дозволить чітко визначити правовий статус таких виробників. Крім того, це дозволить забезпечити дотримання прав таких виробників під час конкурентної боротьби з іншими компаніями, які на сьогодні використовують атрибути органічної продукції (назви, логотипи) лише в контексті маркетингової політики щодо залучення додаткових споживачів, будучи при цьому дуже далекими від дотримання стандартів органічного виробництва.
Експертний висновок:
- Однією з найбільш гострих проблем органічного ринку залишається слабке знання споживачами органічної продукції. Мало хто знає про повний цикл виробництва органічної продукції від зернятка до магазину, про обов'язковий трирічний період очищення землі від хімічних добрив, про відсутність ГМО, антибіотиків, пестицидів, гербіцидів, гормонів росту, харчових добавок. Спільне завдання виробників, експертів та держави полягає в інформуванні споживачів про те, що таке справжня органічна продукція, яким чином вона маркується, в чому її користь для здоров'я і відмінність від промислової їжі, як відрізнити підробки. Переконаний, що ініціювати подібні інформаційні кампанії для споживачів повинні профільні органічні об'єднання, асоціації.
- З кожним роком органічна продукція стає все популярнішою серед українських споживачів. Одним з наслідків цього є те, що часто екологічні налаштування покупців використовуються виробниками, які не є органічними. Проте до цього часу, враховуючи недосконалість чинного Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», зокрема в питанні відповідальності за порушення закону, органічним без будь-яких наслідків можна назвати фактично будь-який продукт. Це призводить до того, що споживачів фактично вводять в оману щодо продукції, яку вони купують, а тому ринок справжньої органічної продукції перебуває під загрозою тяжких репутаційних втрат, які можуть негативно вплинути на подальше зростання всього органічного сегменту.
Переконаний, що з наявністю таких «псевдоорганічних» виробників необхідно боротися колективно, об’єднавши зусилля всієї галузі. Що стосується механізмів боротьби з псевдоорганікою, то насправді їх мало, а дієвих механізмів – ще менше. Одним з дієвих варіантів є звернення до Антимонопольного комітету України. Часто трапляється, що виробники не знають про цей механізм, а ті хто знають, його не застосовують, оскільки вважають цю процедуру складною та заплутаною. Однак, за наявності кваліфікованого юридичного супроводу, такий механізм є досить ефективним.
- Наші аграрії в цілому зацікавлені напрямком органічного виробництва. Але одразу виникає питання про те, що перехід на виробництво, яке ґрунтується на принципах органічного виробництва коштує для них занадто дорого. Вартість такого переходу складається не лише з додаткових витрат на саму сертифікацію, яка теж є значною, а й з недоотриманих прибутків та додаткових витрат, які аграрій буде нести у перехідний період від конвенційного до традиційного, а вже потім до органічного виробництва.
Усім відомо, що багато країн ЄС надають фермерам, які ведуть органічне виробництво, додаткові дотації. У сучасних реаліях України органічним виробникам вимагати від держави дотацій, на мою думку, не лише не коректно, а й безперспективно. У той же час, держава повинна створювати умови для розвитку сільських територій та надавати необхідну законодавчу підтримку конструктивним пропозиціям органічних агровиробників. Усе інше люди зроблять самостійно.