Розповім про особливості внесення та прийняття нотаріусом на депозит грошових сум і деталі, які необхідно враховувати, щоб виконати нотаріальну дію.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Внесення коштів на депозит нотаріусу — ефективний правовий інструмент, за допомогою якого можна безпечно здійснювати різноманітні фінансові операції, зокрема на виконання боргових зобов’язань. Приватні та державні нотаріуси можуть приймати на депозитний рахунок як грошові кошти, так і цінні папери, визначивши загальну суму внесення на депозит.
Використання послуги з перерахування коштів на депозит може стати оптимальним варіантом вирішення різноманітних проблемних ситуацій. Наприклад, боржник на момент виконання зобов'язання не може бути присутнім на вказаному місці, що перетворює нотаріуса в посередника, який виконує зобов’язання перед кредитором замість боржника.
Водночас зобов’язання кредитора вважається виконаним з моменту передання коштів нотаріусу, що є дієвим варіантом захисту від нарахування пені та штрафів за можливе несвоєчасне виконання обов’язку.
Довідка від нотаріуса про прийняття коштів на депозитний рахунок у такому випадку може слугувати доказом у суді для підтвердження відсутності прострочення з боку боржника.
На практиці досить часто трапляються випадки, коли за договором займу боржник має виплатити певну суму кредитору, який до цього часу вже пішов із життя. Доки спадкоємці не отримали спадщину, фактично боржнику немає кому передавати кошти, але умови договору вимагають зробити це у встановлений строк. У такому випадку нотаріус, після прийняття коштів на депозитний рахунок, зобов’язаний їх зберегти до моменту встановлення кредитора (у цьому випадку — спадкоємця) та виплатити йому відповідні кошти. Зі свого боку боржник вважається таким, що виконав своє зобов’язання за договором своєчасно.
У ст. 537 Цивільного кодексу України визначено випадки, коли боржник має право внести на депозит нотаріуса кошти чи цінні папери для виконання зобов’язання перед кредитором:
— у разі відсутності кредитора, уповноваженого представника на місці виконання зобов’язання;
— у випадку прострочення кредитором прийняття виконання зобов’язання, наприклад, умисного ухилення від прийняття;
— якщо відсутній законний представник недієздатного кредитора.
Водночас внесення на депозит цінних паперів має відбуватися шляхом передання нотаріусу сертифікатів до них (у випадку, якщо цінні папери існують у паперовій формі).
Порядок внесення цінних паперів в електронній формі визначається нормами законодавства щодо депозитарної системи України.
Який алгоритм дій?
Порядок внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса складається з таких кроків:
— подача та реєстрація заяви прийняття коштів на депозит (здійснюється реєстрація такої заяви на передачу коштів кредитору в книзі вхідної кореспонденції);
— зарахування коштів на депозитний рахунок (грошовий переказ може бути проведений на поточний рахунок нотаріуса через банк як готівкою, так і безготівковим перерахуванням);
— отримання підтвердження про переведення коштів на депозитний рахунок нотаріуса.
Під час внесення суми на підставі банківської виписки з рахунку особа отримує квитанцію, видану нотаріусом за встановленим зразком, у якій обов’язково має міститися така інформація:
— для фізичної особи: прізвище, ім’я, по батькові; серія, номер паспорта, місце та дата видачі; дані про місце реєстрації; номер ідентифікаційного коду платника податків;
— для юридичної особи: найменування; юридична адреса; ідентифікаційний номер ЄДРПОУ особи; реквізити банківського рахунку установи, підприємства чи організації.
Якщо дані про місцеперебування особи, на користь якої вноситься депозит, невідомі, нотаріус має вказати останні відомості про її місцеперебування, отримані від особи, яка до нього звернулася.
Також обов’язково вказується мета, з якою особою внесено кошти на депозит; розмір коштів, переведених особою на депозитний рахунок; на квитанції також має міститися підпис особи, яка внесла кошти на депозит, або уповноваженої нею особи, і ця квитанція зберігається нотаріусом у матеріалах справи.
Внесення запису про депозитну операцію відбувається в книзі обліку депозитних операцій, а саме в прибутковій частині цієї книги, яка заповнюється у вигляді таблиці.
Після внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса відповідні суми на особових рахунках осіб, для яких було внесено кошти на депозит, також мають бути записані в книзі обліку.
Надалі відбувається реєстрація нотаріальної дії — прийняття на депозитний рахунок грошових коштів від особи.
Що зі строками?
Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх на депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.
До того часу кошти залишаються на депозитному рахунку як такі, що підлягають передачі депоненту на виконання певного зобов’язання.
Однак на практиці трапляються випадки, коли особу депонента не вдається встановити. У цьому випадку, відповідно до підп. 10.2 п. 10 гл. 21, розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, передбачено зберігання коштів протягом одного року. Після спливу зазначеного строку невитребувані з депозиту нотаріуса грошові суми, що підлягають передачі фізичним та юридичним особам, підлягають перерахуванню до Державного бюджету України в порядку, встановленому чинним законодавством України. Якщо особа, яка внесла кошти, не звернулася із заявою про їх витребування, ця сума має бути перерахована до Державного бюджету України.
За загальною вимогою, передача коштів і цінних паперів, які було внесено на депозит нотаріуса, має здійснюватися за місцем виконання зобов’язання.
Вибір місця виконання зобов’язання залежить від вимог законодавства та умов договору між сторонами.
Зокрема, зобов’язання щодо нерухомого майна має бути виконано за місцеперебуванням такого майна.
Тому під час вибору нотаріуса для внесення коштів на депозит потрібно зважати на його місце, щоб бути впевненим, що зобов’язання буде виконано у найкоротший строк.
Якщо кредитор відмовляється…
Інколи на практиці трапляються випадки, коли кредитор умисно відмовляється від прийняття виконання зобов’язання.
Особливо це характерно для випадків, коли договір забезпечений нерухомим майном чи транспортним засобом. У цьому випадку боржник зацікавлений у своєчасному виконанні зобов'язання, а тому може звернутися до нотаріуса для внесення коштів на виконання договору на депозит.
Отримавши квитанцію, боржник вважається таким, що вчасно виконав зобов’язання перед кредитором. Надалі саме нотаріус займається повідомленням кредитора про можливість отримання грошових коштів із депозиту на виконання зобов’язання.
Якщо кредитор не звертається з вимогою про повернення коштів із депозиту, нотаріус забезпечує їх зберігання до спливу строку позовної давності, після чого кошти перераховуються до Державного бюджету.
Встановлення особи кредитора
Трапляються випадки, коли у заяві до нотаріуса про внесення коштів на депозит боржник не вказав жодних відомостей про місцеперебування кредитора, тобто нотаріусу воно невідоме. У такому разі обов’язок повідомлення кредитора залишається за боржником, про що його має повідомити нотаріус.
Досить часто боржник вносить кошти на депозит, коли не може самостійно відшукати кредитора та виконати своє зобов’язання у встановлений договором строк. Водночас у заяві він має вказати останні дані, які йому відомо про місцеперебування кредитора.
Така ситуація трапляється, наприклад, коли кредитор змінив місце проживання без належного повідомлення боржника, а тому всі повідомлення нотаріусом здійснюються за останньою адресою його проживання.
Повідомлення кредитора може здійснюватися за допомогою засобів поштового зв’язку, зокрема рекомендованим повідомленням.
Порядок оскарження нотаріальних дій
Інтереси громадян і юридичних осіб під час звернення до нотаріуса забезпечені можливістю оскарження його дій до суду.
Досить часто предметом оскарження є безпідставна відмова нотаріуса в наданні такої нотаріальної дії, як прийняття коштів та цінних паперів на депозитний рахунок.
Детальний порядок та перелік підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій визначено законодавством, зокрема у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22 лютого 2012 року. Відповідно до вказаного Порядку особа, яка звернулася до нотаріуса, має право вимагати письмового викладення причин відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії та отримати роз’яснення щодо порядку оскарження цієї відмови. У цьому випадку нотаріус видає постанову про відмову, в якій обов’язково мають міститися такі дані:
— дата винесення постанови (має бути видана упродовж трьох робочих днів із дня звернення особи про роз’яснення причин відмови);
— дані нотаріуса, який виніс постанову: його прізвище, ім’я, по батькові, місце нотаріальної контори, адреса місця розташування робочого місця;
— дані особи, яка звернулася для внесення коштів на депозит нотаріуса: прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи чи найменування та адреса реєстрації юридичної особи;
— короткий виклад змісту прохання особи, яка звернулася до нотаріуса;
— причини відмови з обов’язковим нормативним обґрунтуванням такої відмови;
— порядок і строки оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії з обов’язковими посиланнями на цивільні процесуальні норми.
Подальше оскарження особою відмови нотаріуса в прийнятті коштів на депозитний рахунок можливе в судовому порядку.
Відповідне рішення суду може стати основою обґрунтування того, що боржником було зроблено все можливе задля виконання зобов’язань.
Замість суду — нотаріус
Досить часто в цивільних правовідносинах сторони можуть зіткнутися з різноманітними проблемами, які перешкоджають виконанню боргових зобов’язань. У цьому випадку нотаріус може стати гарантом забезпечення своєчасного та належного виконання боржником зобов’язань навіть у разі, якщо кредитор відмовляється від прийняття виконання. Замість того, щоб звертатися до суду для доведення добросовісної поведінки та відсутності порушень із боку боржника, забезпечити можливість спадкоємцям прийняти виконання зобов’язань перед спадкодавцем, сторони можуть звернутися до послуг нотаріуса, рішення та дії якого мають обов’язкове юридичне значення.
Отже, внесення грошових коштів та цінних паперів на депозит нотаріусу на виконання зобов’язання — ефективний правовий інструмент оперативного виконання боргових зобов’язань за всіма вимогами чинного законодавства. Це найкращий спосіб економії сил та часу, гарантія якісного результату від кваліфікованого спеціаліста у сфері права.