22 серпня 2018, 10:27

Контроль Мін’юсту за приватними виконавцями: захист прав сторін чи засіб тиску?

Опубліковано в №34 (636)

Андрій Авторгов
Андрій Авторгов приватний виконавець

Міністерство юстиції України, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Згідно зі ст. 34 зазначеного Закону, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Зокрема, позапланові перевірки проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до утвореної при ньому Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Які межі цього контролю та чи має право Міністерство юстиції України надавати оцінку процесуальним діям приватного виконавця – спробуємо розібратися у цій публікації.

Законодавство

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», одним із принципів здійснення діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є принцип незалежності, в тому числі процесуальної. Згідно зі ст. 36 цього ж Закону, рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.

Слід зазначити, що функції державного контролю за особами, які здійснюють делеговані державою функції (зокрема, щодо примусового виконання судових рішень), розподіляється на два види контролю: процесуальний контроль, який здійснюється судом; відомчий контроль, який здійснює Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, а щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів – до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. В цьому випадку мова йде про здійснення судового контролю за процесуальною діяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Таким чином, Конституцією України та Законом встановлено єдиний можливий порядок оскарження сторонами процесуальних рішень, дії чи бездіяльності приватного виконавця під час виконання судового рішення – подання скарги до суду. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Варто відзначити, що чинне законодавство не наділяє ні Міністерство юстиції, ні утворену при ньому Дисциплінарну комісію приватних виконавців жодними повноваженнями щодо здійснення процесуального контролю за процесуальними діями приватного виконавця у процесі виконання рішень судів.

Натомість Міністерство юстиції України та Дисциплінарну комісію приватних виконавців наділено функцією відомчого контролю, який покликаний дбати про належну етичну поведінку приватного виконавця, належне здійснення організаційних заходів (зокрема, щодо дотримання порядку ведення діловодства та архіву, здійснення прийому громадян, утримання офісу відповідно до визначених вимог, страхування своєї професійної діяльності тощо). У зв’язку з цим законодавством визначено, що за невиконання або за неналежне виконання приватним виконавцем своїх позапроцесуальних обов’язків приватного виконавця може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (ст. 38 Закону України «Про органи та осіб які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Також необхідно пам’ятати, що система державних органів та осіб, які виконують функції, делеговані державою, побудована таким чином, щоб вони не дублювалися. Отже, здійснювати процесуальний контроль за процесуальними діями або процесуальною бездіяльністю приватного виконавця у процесі виконання судового рішення може виключно суд, а здійснювати відомчий контроль державою уповноважене виключно Міністерство юстиції та утворена при ньому Дисциплінарна комісія приватних виконавців.

На користь цього вказує, зокрема, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», якою визначено, що якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності винесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання чинності судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. Конструкція цієї норми свідчить про пріоритет судового процесуального контролю. Результати процесуального контролю можуть бути взяті до відома під час вирішення питання щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. При цьому слід відзначити, що судовий контроль за виконанням судового рішення в розвинених юрисдикціях покликаний сприяти забезпеченню виконання судового рішення.

Практика

За час існування інституту приватних виконавців Міністерство юстиції України склало та направило до Дисциплінарної комісії близько 10 подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності. Характерним є те, що всі ці подання були складені за результатами невиїзних позапланових перевірок. Вони проводилися за скаргами виключно боржників, які скаржилися на те, що приватні виконавці виконали щодо них судове рішення.

Навіть більше, у всіх цих поданнях Міністерство юстиції України надавало власну оцінку процесуальним діям приватних виконавців, вчиненим під час виконання судового рішення, що свідчить про перевищення повноважень членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців та працівників Міністерства юстиції України.

Низький професійний рівень та упередженість зазначених подань можуть бути темою для окремої публікації. Скажу лише те, що в деяких випадках, вже після надходження подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, суд визнавав дії приватного виконавця абсолютно правомірними.

При цьому висновки посадовців Міністерства юстиції України, які містилися у поданнях, прямо суперечили висновкам, які виносили суди у своїх ухвалах, постановлених за результатами розгляду скарг. Це свідчить про недотримання членами Дисциплінарної комісії та працівниками Міністерства юстиції України вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», перевищення своїх повноважень, пов’язане з привласненням функцій правосуддя, намаганням вплинути на приватних виконавців.

Також не виключена ситуація, за якої одночасно буде існувати рішення суду щодо скарги на дії приватного виконавця, яке створює права та обов’язки для учасників виконавчого провадження, а також рішення дисциплінарного органу приватних виконавців, яке спростовує законність та обґрунтованість цього ж судового рішення. Це є цілком можливим, якщо судове рішення щодо скарги буде ухвалено пізніше, ніж рішення дисциплінарного органу.

Варто зазначити, що оскільки відповідно до вимог ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, зазначені дії членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців та працівників Міністерства юстиції України може бути кваліфіковано за ст. 353 Кримінального кодексу України як самовільне присвоєння владних повноважень, а намагання вплинути на приватних виконавців – за ст. 343 КК України.

Дискреція чи свавілля?

Виходячи із зазначеного, слід звернути увагу на те, що презумпція правомірності дій приватного виконавця належить до спростовних. Така презумпція може бути спростована лише в судовому порядку.

Як вже зазначалося, результати процесуального контролю можуть бути взяті до відома під час вирішення питання щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. На користь такого підходу та на його правильність вказує практика Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії» зазначив, що в будь-якому випадку закон має визначати обсяг будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх реалізації з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету таких заходів, а також надавати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Тобто дискреційні повноваження у державного органу виникають лише тоді, коли такі повноваження надані законом. Саме закони, а не «власний розсуд» суб'єкта владних повноважень, мають дозволяти прийняти одне з кількох рішень. У протилежному випадку, у разі відсутності відповідного законодавчого положення, держорган не може мати жодних дискреційних повноважень.

Таким чином, є абсолютно незаконною практика Міністерства юстиції України щодо направлення подань до Дисциплінарної комісії про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, в яких регулятор надає власну оцінку процесуальним діям приватних виконавців, а також містяться висновки щодо порушення приватним виконавцем чинного процесуального законодавства у процесі здійснення виконавчого провадження. Також це стосується Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, яка розглядає зазначені подання.

Висновок

Зловживання працівників Міністерства юстиції України та членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців під час здійснення контролю за приватними виконавцями суперечать міжнародним стандартам і рішенням Європейського суду. Вони можуть кваліфікуватися як злочини згідно зі ст. 343, 353 Кримінального кодексу України.

0
0

Останні коментарі

Автор, вы много букв написали, видать лично зацепило и реагировали. Но разве вы сами не видите безглуздость такой позиции? Например, исполнитель задержал открытие производства на несколько дней и не наложил вовремя арест на имущество должника. Должник воспользовался этой задержкой и заложил своё имущество. Исходя из вашей логики, на него можно только подать в суд. А тем временем этот так называемый "исполнитель" будет продолжать спустя рукава исполнять свою работу? И что взыскателю от той подачи в суд? Время для ареста упущено, имущества у должника больше нет. Кто вернет потерю? Да никто. Но беда в том, что никто и не накажет долбодятла-исполнителя. Или вы видите варианты? В статье мы их не увидели. Исполнители остаются безнаказанными. Но тогда зачем они такие нужны? Они превращают хорошее дело в пшик и вредят делу

Додати коментар

Відмінити Опублікувати