Конфлікт інтересів у діяльності суддів: особливості врегулювання

Незалежність та недоторканність суддів як один з конс­титуцій­них принципів здійснення правосуддя в Украї­ні гарантує судді неможливість його притягнення до відповідальності за ухвалене ним рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Необхідність дотримання такого принципу не може ставитися під сумнів будь-­ким з учасників правовідносин у державі, в тому числі Націо­нальним агентством з питань запобігання корупції як центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупцій­ну політику.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Нормативна складова

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», судді є суб'єктами, на яких поширюються вимоги Закону, в тому числі щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Неможливо досягти підвищен­ня довіри до судів та іміджу судової гілки влади без підвище­ння рівня доброчесності суддів. Однією зі складових доброчесності є дотримання суддею обов'язків вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенцій­ного конфлікту інтересів, не вчиняти дій та не прий­мати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, які є загальними для всіх осіб, уповно­важених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції»).

Водночас для суддів як суб'єктів, на яких покладено здійснення правосуддя, законодавець передбачив певні особ­ливості врегулювання конфлікту інтересів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про запобігання корупції», правила врегулювання конфлікту інтересів, зокрема у діяльності суддів, визначаються законами, які регулюють статус суддів та засади організації діяльності судів. Таким нормативно-­правовим актом для суддів є ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

У п. 6 ч. 8 ст. 133 ЗУ «Про судо­устрій і статус суддів» визначено, що конт­роль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, голови чи членів Вищої кваліфікацій­ної комісії суддів Украї­ни, голови Державної судової адміністрації Украї­ни чи його заступників покладається на Раду суддів Украї­ни. Також вона прий­має рішення про врегулювання реального чи потенцій­ного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

Таким чином, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачив повно­важення Ради суддів Украї­ни зі здійснення конт­ролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та врегулювання позапроцесуального конфлікту інтересів у їхній діяльності.

При цьому, встановлю­ючи особ­ливості врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, ні ЗУ «Про запобігання корупції», ні ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не передбачають повно­важень Ради суддів Украї­ни щодо надання суддям роз'яснень стосовно наявності/відсутності в їхній діяльності реального або потенцій­ного конфлікту інтересів. Натомість ЗУ «Про запобігання корупції» (ч. 5 ст. 28) передбачає, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності у неї конфлікту інтересів вона зобо­в'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Націо­нального агентства.

Отже, судді також мають обов'язок звернутися саме до територіальних органів Націо­нального агентства з питань запобігання корупції (до їх створення — до Націо­нального агентства з питань запобігання корупції) із зазначеного питання, оскільки чинна редакція цього Закону не містить винятків із зазначеного правила для будь-­яких суб'єктів, на яких поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Шляхи врегулювання

Що стосується врегулювання конфлікту інтересів у суддів, слід зазначити, що він може бути врегульований як у порядку, визначеному процесуальним законом (КпКУ, ЦпКУ, ГпКУ, КАСУ), безпосеред­ньо під час участі у здійсненні правосуддя, так і в позапроцесуальний спосіб (непов'язаний зі здійсненням суддею правосуддя).

Питання щодо вирішення конф­лікту інтересів у процесуальний спосіб визначається вище­зазначени­ми кодифікованими нормативно-­правовими актами та не потребує вирішення Радою суддів Украї­ни. Таким процесуальним інструментом врегулювання конфлікту інтересів у судді є інститут відводу (самовідводу) судді. При цьому КУпАП не містить норм щодо правил відводів та самовідводів судді, у зв'язку з чим під час розгляду справ про адміністративні правопорушення суддям рекомендується застосовувати таке право за аналогією закону.

Рада суддів Украї­ни до способів врегулювання конфлікту інтересів у процесуальному порядку також відносить розкриття інформа­ції про конфлікт інтересів, якщо після такого розкриття сторонами процесу або іншими зацікавленими особами йому не було заявлено відвід. Підстави відводу (самовідводу) зводяться до такого:

• суддя брав участь у розгляді справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
• суддя прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи;
• суддя є членом сім'ї або близьким родичем сторони (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) або інших осіб, які беруть участь у справі;
• наявні інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді;
• суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прий­нятої за його участю, або у перегляді прий­нятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововідкритими обставинами.

Конфлікт інтересів, який не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом, включає випадки потенцій­ного і реального конфлікту інтересів у діяльності судді, що виникає поза межами здійснення суддею правосуддя (під час виконання адміністративних обов'язків, зумовлений спільною роботою близьких осіб). У такому випадку ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» наділив Раду суддів Украї­ни повно­важеннями на здійснення заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів у суддів.

Тобто у разі наявності у судді потенцій­ного або реального конф­лікту інтересів, непов'язаного зі здійсненням ним правосуддя, суддя зобо­в'язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі повідомити про це Раду суддів Украї­ни. Після повідомлення Рада суддів вживає заходів із врегулювання конфлікту інтересів.

Спірні питання

Також тривають дискусії нав­коло питання про те, хто повинен здійс­нювати конт­роль за додержанням вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, а також яку відповідальність нестимуть судді за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конф­лікту інтересів.

Відповідно до чинного законодавства, здійснення конт­ролю за додержанням вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів належить до повно­важень Націо­нального агентства (п. 6 ч. 1 ст.ст. 11, ЗУ «Про запобігання корупції») та до повно­важень Ради суддів Украї­ни (п. 6 ч. 8 ст. 133, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, не­одноразові акценти Ради суддів Украї­ни у своїх рішеннях, які стосуються конфлікту інтересів у діяльності суддів, на тому, що Рада суддів є єдиним органом, уповно­важеним на здійснення конт­ролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, є такими, що не повною мірою враховують вимоги законодавства.

Також варто зауважити, що згідно з положеннями ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції», за вчинення корупцій­них або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-­правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Насамперед, слід зазначити, що неповідомлення або несвоє­часне повідомлення Ради суддів Украї­ни про реальний чи потенцій­ний конф­лікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом) є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що належить до компетенції дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя (ст. 108, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Кодексом Украї­ни про адміністративні правопорушення передбачається адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конф­лікту інтересів (ст. 1727 Кодексу). Згідно з приміткою до зазначеної статті Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, вказані в п. 1, 2 ч. 1 ст. 3, ЗУ «Про запобігання корупції», без будь-­яких винятків щодо суддів.

До осіб, уповно­важених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 1727 Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення, належать також уповно­важені особи Націо­нального агентства.

Водночас передбачена Кодексом Украї­ни про адміністративні правопорушення можливість притягнення судді до адміністративної відповідальності за прий­няття рішень в умовах конфлікту інтересів під час здійснення правосуддя ставить під сумнів відповідність цієї норми одному з конс­титуцій­них принципів здійснення правосуддя в Украї­ні — незалежності та недоторканності суддів, яким гарантується неможливість притягнення до відповідальності за ухвалені ними рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Отже, сьогодні існує потреба у внесенні відповідних змін до нормативно-­правових актів (зокрема, до Законів Украї­ни «Про запобігання корупції» та «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення, Кримінального процесуального кодексу Украї­ни, Цивільного процесуального кодексу Украї­ни, Господарського процесуального кодексу Украї­ни, Кодексу адміністративного судочинства Украї­ни та інших актів, ухвалених на їх виконання.

Наразі в Націо­нальному агентстві триває робота з підготовки пропозицій щодо внесення відповідних законодав­чих змін.