 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В червні 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», який в інформаційному просторі умовно назвали законом про створення «клубу білого бізнесу».
У пояснювальній записці до законопроєкту вищезазначеного Закону автори законодавчої ініціативи прямо визнають, що існуючі відносини між платником податків та податковими органами наразі відбуваються в парадигмі «cops and robbers», а отже потребують змін і переходу до партнерського підходу, який зміцнить доброчесність та довіру до Державної податкової служби України. Як стверджується авторами, нова концепція податкового адміністрування пронизана ідеєю про те, що в особі податкового інспектора платник податків має отримати замість фіскально орієнтованого контролера доброзичливого «account manager», який супроводжуватиме платника податків, а в податковому контролі акценти змістяться з виявлення помилок і покарання платника податків на супровід, перевірку та коригування його повсякденної поведінки.
З цією метою Законом впроваджується формування та затвердження Державною податковою службою України переліку платників податків, які відповідають вимогам «клубу».
КРИТЕРІЇ
Потрапити до переліку зможуть юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які одночасно відповідатимуть низці критеріїв, що умовно можуть бути поділені на загальні (яким мають відповідати всі платники податків) та спеціальні (яким має відповідати платник податків в залежності від його системи оподаткування).
Загальні критерії зводяться до:
-
необхідності дотримання податкової дисципліни (зокрема, відсутність податкового боргу та/або заборгованості з єдиного внеску, дотримання строків подання звітності та розрахунків за експортно-імпортними операціями);
-
відсутності у платника податків (його засновників, бенефіціарів) пов’язаності із державою-агресором та факту застосування санкцій у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»;
-
деяких нюансів здійснення діяльності (відсутність розпочатої процедури припинення юридичної особи / підприємницької діяльності або порушеного провадження у справі про банкрутство, незмінність основного виду економічної діяльності протягом останніх послідовних 12 місяців).
Серед наведених у Законі критеріїв найбільше занепокоєння викликає вимога щодо відсутності рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Як показує практика оскарження таких рішень, в абсолютній більшості випадків вони є необґрунтованими і протиправними. Однак їх оскарження в судовому порядку може зайняти досить тривалий час.
Як наслідок, це унеможливить включення до переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства значної кількості насправді добросовісних платників податків щодо яких було прийняте необґрунтоване рішення про відповідність критеріям ризиковості.
Ба більше, навіть у разі скасування рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості, ніщо не заважає податковому органу хоч наступного дня прийняти нове ідентичне рішення із сумнівним рівнем обґрунтованості, пославшись на іншу податкову інформацію та пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, який так полюбляють у податкових органах. Відповідно, це створює загрозу для зловживань з боку податкових органів за які відсутня будь-яка відповідальність.
Спеціальні критерії визначені Законом окремо для кожної з систем оподаткування та фактично зводяться до необхідності сплати податків та заробітної плати у розмірах, що будуть не меншими або дещо вищими за середні показники по відповідній галузі.
ПРИВІЛЕЇ
Ще на стадії підготовки проекту даного Закону, основним бонусом, який очікував на членів «клубу білого бізнесу», називалися послаблення в питаннях проведення контрольно-перевірочних заходів.
У підсумку Закон убезпечує зразкових платників податків від:
-
фактичних перевірок з питань ліцензування діяльності із зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
-
документальних планових перевірок (за виключенням платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, грального бізнесу та надання фінансових і платіжних послуг); та
-
документальних позапланових перевірок зі значною кількістю виключень.
Серед іншого, Закон не виключає можливості проведення перевірок на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (наявність у податкового органу інформації, що свідчить про порушення платником податків законодавства), який напевно можна назвати однією із найбільш поширених підстав для проведення документальних позапланових перевірок.
Отже, обрані платники податків можливо й зможуть відчути певне полегшення в питаннях податкового контролю, однак повністю розслабитися податкові органи їм не дозволять, оскільки фактично зможуть будь-коли вийти на документальну позапланову перевірку з майже будь-якого питання.
Вважаємо, що якби держава дійсно хотіла б кардинально змінити підхід, то було б доцільно повністю убезпечити платника податку з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства від зайвих позапланових перевірок, які часто побудовані на суб’єктивній оцінці обставин та документів, наявних в розпорядженні податкового органу.
Серед інших переваг для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства Законом передбачено наступні опції:
-
строк для камеральної та документальної перевірок щодо питань бюджетного відшкодування ПДВ становитиме відповідно 5 та 10 календарних днів;
-
індивідуальні податкові консультації надаватимуться виключно Державною податковою службою України у строк не більше 15 календарних днів;
-
платник податків на свій запит у п’ятиденний строк матиме право отримати відомості про наявну у податкового органу податкову інформацію, яка може свідчити про податкові ризики у діяльності платника податків, а також консультацію щодо усунення таких ризиків.
Остання опція викликає питання щодо причин неможливості надання такої інформації абсолютно всім платникам податку в автоматичному режимі. Очевидно, що запровадження такого механізму дозволило б всім платникам податків, а не лише обраним, більш обачно здійснювати свою діяльність. Як наслідок, це якісно вплинуло б на рівень добросовісності платників податків, якої нібито так прагне держава.
Окрім того, за платником податків буде закріплена посадова особа податкового органу (комплаєнс-менеджер), яка надаватиме консультації з питань, пов’язаних з виконанням податкових обов’язків платника податків. Наразі важко передбачити наскільки наявність комплаєнс-менеджера зможе полегшити життя платнику податків, оскільки Законом не визначено будь-якого окремого чи додаткового статусу, повноважень або функціоналу для такого представника податкового органу. А тому, якщо консультації комплаєнс-менеджера зводитимуться до цитування загальних роз’яснень із Бази знань чи листів Державної податкової служби України тощо, то користі від цього для платників податків звичайно не буде.
ВИСНОВКИ
Доцільність змін формату відносин у сфері сплати податків є питанням навіть не вчорашнього дня. Дискусія про те, що діяльність податкових органів повинна мати сервісний, а не фіскальний характер триває вже багато років. Із початком війни платники податків вже неодноразово доводили свою добросовісність підтримуючи державу, зокрема, наперед сплачуючи суми податків.
Настав час і податковим органам посприяти тому, щоб процес оподаткування був комфортним та зрозумілим для платників податків. А тому матимемо надію, що Закон, хоча можливо і не зовсім досконалий, стане лише першим кроком у цьому напрямку.
P.S.
Цікаво от тільки чому автори Закону, декларуючи необхідність докорінних змін у взаємовідносинах між платниками податків та податковими органами, пропонують запровадити такі зміни виключно на період війни? Чи означає це, що потім ми повертаємось до звичних «cops and robbers»? Або ж це є свідченням того, що навіть із прийняттям Закону нічого насправді не зміниться?