До проблем інвестування портової галузі потрібно підходити комплексно та системно. Вони поділяються на політичні, економічні та правові. Можна довго думати, як побороти ці багатоманітні та складні проблеми, однак практика може підказати комплексний підхід до їх вирішення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сучасний стан цього питання такий: державні інвестиції у портове господарство України складають сотні мільйонів (у кращому випадку декілька мільярдів) гривень на рік, а лише невідкладні потреби, за скромними підрахунками, оцінюються щонайменше у мільярд американських доларів. Однак не це вражає найбільше, а те, що навіть ці достатньо скромні інвестиції державний сектор економіки не може повністю освоїти. А якщо врахувати корумпованість, яка щоразу перемагає у відчайдушній боротьбі з нею, то стає зрозуміло, що збільшення обсягів державних інвестицій не дасть очікуваного результату.
Звісно, без розумної та зваженої політики в державі портова галузь буде занепадати, але концентрація зусиль у напрямку інвестування саме в портовій сфері завдяки ефекту мультиплікатора може створити передумови для зростання української економіки загалом. Отже, стає цілком зрозумілим, що без приватних інвестицій у портовому секторі економіки Україні не обійтися.
Приватні інвестори, особливо закордонні, мають не лише значні інвестиційні ресурси, але й значно більшу мобільність управління ними. До того ж красти самі у себе вони не схильні. От і виходить, що на сім бід – одна відповідь. Ця відповідь – роздержавлення.
Тепер виникає ще більше питань: якими темпами, в яких форматах тощо. Адже приватний інвестор дуже тонко відчуває всі нюанси інвестиційного клімату. Зокрема, на іноземні приватні інвестиції годі й сподіватися, якщо інвестиційний клімат у державі несприятливий. Цей клімат залежить від багатьох чинників. Тут ми зупинимося лише на правових. Адже для приватного інвестора саме правове поле відіграє найважливішу роль серед інструментів, які використовуються для вирішення питань, пов’язаних з інвестуванням.
Методи роздержавлення у портовому секторі
Світова практика роздержавлення останнім часом показує, що найпоширенішими методами роздержавлення є такі, які загалом можна охарактеризувати як публічно-приватне партнерство. Особливого поширення набуває концесія.
Пришвидшенню темпів роздержавлення та раціоналізації реформ у портовому секторі української економіки має сприяти передача портів у концесію та приватизація державної власності в портовому господарстві. Певна відсталість правового регулювання у цих сферах стає все більш очевидною. Розв’язанню проблем має сприяти прийняття у новій редакції Закону України «Про концесії», проект якого від 15.03.2018 р. прийнято Парламентом України у першому читанні.
Основною метою роздержавлення є демонополізація та децентралізація в портовому господарстві України. Нова редакція вищезгаданого Закону спрямована саме на досягнення цієї мети. Адже не секрет, що раніше конкурсні умови розроблялися для одного учасника (концесіонера), чим пояснюються дуже скромні результати реалізації українських концесійних проектів у минулому.
Наразі ландшафт у царині роздержавлення визначається відносинами оренди державного майна приватним сектором, які замінили відносини спільної діяльності у цьому плані. Однак оренда не є принципово господарським (торговельним) інститутом. Тому законопроект передбачає трансформацію орендних правовідносин у концесійні, які за своєю правовою природою набагато краще відповідають економічним цілям процесу роздержавлення, що задовольнятиме державні інтереси, а також інтереси приватних інвесторів. Водночас за своєю правовою та організаційною формою концесія лише незначною мірою відрізняється від оренди, що полегшуватиме цю трансформацію.
Загалом, законодавча техніка створює приємне враження, хоча й існують певні недоліки. Наприклад, обґрунтовані сумніви викликають положення законопроекту про доповнення ст. 141 Земельного кодексу України. Проте у другому читанні ці недоліки можна легко виправити.
Нас дуже зацікавив інститут незалежного експерта – особи, яка володіє спеціальними знаннями у певній галузі, може надати висновки, роз'яснення, рекомендації, консультації та за договором з концесієдавцем залучається до роботи конкурсної комісії з правом дорадчого голосу, який був запроваджений п. 12 ст. 1 законопроекту.
Однак радикальнішим методом роздержавлення є приватизація. Цей метод дуже гнучкий, адже приватизація може бути як повною, так і частковою, тобто держава самостійно визначає, яку частку пакета акцій вона продасть (від 100% до 1 акції). Лише Велику Британію та Нову Зеландію можна навести як приклад країн, де перетворення у сфері портового господарства наближаються до повного роздержавлення.
Приватизація (повна або часткова), корпоратизація, оренда, концесія, спільна діяльність, створення спільних підприємств з мішаним державним та приватним капіталом – це основні правові методи роздержавлення у портовому секторі економіки. До того ж останнім часом надзвичайного поширення набувають схеми державно-публічного партнерства (зокрема, концесія).
Висновок
Реформування портового сектору в Україні відбувається повільно. На сучасному етапі головним методом роздержавлення, який сприяє вирішенню проблеми дефіциту інвестицій, є оренда державного майна приватним сектором. Це пояснюється недостатнім розвитком правових та організаційних механізмів роздержавлення. Хоча надлишкові темпи роздержавлення дійсно можуть зашкодити, особливо соціальній сфері. Роздержавлення власності в українських портах має бути прискорено. Допоможе цьому Закон «Про концесії» у новій редакції, адже концесія останнім часом отримала друге дихання завдяки її поширенню у країнах Східної Європи та на теренах колишнього Радянського Союзу.