Президент Франції Еммануель Макрон так і не наважився назвати воєнні злочини росії в Україні геноцидом, вдавшись натомість до кремлівської пропаганди про «братні народи». Попри його думку, як «геноцид» дії Росії в Україні засудили станом на сьогодні вже кілька лідерів держав світу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Президент США Джо Байден сказав: «Називаю це геноцидом, бо дедалі більш ясно, що Путін просто намагається стерти з лиця землі навіть саму ідею про те, що можна бути українцем».
«Абсолютно правильно, що все більше людей використовують слово «геноцид» у зв'язку з тим, що робить Росія (в Україні), та з тим, що робить Володимир Путін», – мовив при спілкуванні з журналістами прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо.
«Те, що відбувається в Україні, – це геноцид. І це має припинитись… Це божевілля», – зазначив CNN президент Колумбії Іван Дуке Маркес.
Раніше – ще до звільнення українськими військами Бучі та інших окупованих містечок і сіл під Києвом, коли всьому світові відкрився масштаб воєнних злочинів російських окупаційних військ, – спільну заяву про визнання геноцидом злочинів Росії в Україні оприлюднили голови комітетів закордонних справ Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії та Чехії, а також Сейм Польщі.
Одна справа – висувати політичні звинувачення на адресу агресора, інша – керуватися юридичним тлумаченням терміну відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. У документі від 1948 року геноцид визначено як «дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу».
Стаття II Конвенції визначає п’ять дій, які відповідають визначенню «геноцид».
- вбивство членів групи (національної, етнічної, расової чи релігійної – ред.);
- заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи;
- навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю або частково;
- вжиття заходів, спрямованих на запобігання народженню всередині групи;
- примусове переведення дітей з групи в іншу групу.
Також визначення злочину геноциду міститься в статті VI Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
«Злочин злочинів»
Так називають геноцид як один із чотирьох міжнародних злочинів. Відповідальність за нього настає як для держави, так і для її вищих посадових осіб, ідеологів і виконавців. Дотепер термін застосовувався стосовно Голокосту та геноциду ромів, до Руанди та боснійської Сребрениці – того, що міжнародні військові та кримінальні трибунали визнали міжнародними злочинами.
Ключовим у визнанні геноциду є довести наявність наміру про знищення (повне або часткове) нації, етносу тощо. Елементом умислу на знищення групи є колективний характер жертви – знищення цілої спільноти через ненависть до неї. Важливим є також те, що злочин геноциду не може вчинятися випадково.
Про цілеспрямованість наміру не визнавати право українського народу на існування свідчать численні публічні заяви президента та інших посадових осіб росії. «Геноцид завжди починається з плану винищення певної національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої. Це – заперечення права народу або нації на існування», – пояснює український правник, експрезидент Європейського комітету із запобігання катуванням Микола Гнатовський. «Заяви Путіна про вирішення українського питання, якими супроводжувалося оголошення війни проти України, містять такий план. Публікації його посіпак у державних російських ЗМІ його розвивають», додає він.
З-поміж іншого вже після Бучі на сайті російської державної агенції РИА «Новости» з’явилася публікація з «примітним» заголовком «Що Росія має зробити з Україною». В тексті авторства політтехнолога Сергійцева прямо вказується, що однією з задач «спецоперації» проти України є «ліквідація непримиримих нацистів», а також що «значна частина народної маси є пасивними нацистами». Окремо відзначається, що, на думку Росії, «нацизм» в Україні існує у вигляді «прагнення до незалежності та європейського шляху розвитку».
Доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Захар Тропін вказує на наявність складу злочину геноциду: «Жахливі події в Бучі, Ірпені та Гостомелі (і взагалі в Україні) мають розглядатись та згадуватись в прив‘язці до мети так званої «спецоперації» рф. Керівництво агресора прямо про це казало: так звана «денацифікація». Враховуючи скоєне, це – прямий заклик, планування та керівництво геноцидом в Україні. Логіка проста: події в Бучі, Ірпені та Гостомелі + мета так званої «спецоперацї» («денацифікація») = склад злочину геноциду».
11 квітня Верховною Радою було зареєстровано проєкт постанови №7276 «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні». Цією заявою український парламент звертається й до міжнародної спільноти з проханням визнати вчинення росією геноциду українського народу, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів в Україні.
Нагадаємо: в 2015 році Україна надала згоду на юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів, вчинених під час російської агресії. Ця згода охоплювала воєнні злочини та злочини проти людяності – злочину геноциду вказано не було. Водночас у заяві від 2 березня 2022 року прокурор МКС витлумачив визнання Україною згоди на юрисдикцію суду як таке, що охоплює не лише прямо згадані воєнні злочини та злочини проти людяності, а й злочин геноциду. Тому юрисдикція щодо нього у Міжнародного кримінального суду є вже зараз.
Правник Микола Гнатовський вважає, що Україні слід терміново ратифікувати Римський статут, а президентові – підписати закон про зміни до Кримінального кодексу. «Там містяться сучасні визначення злочинів проти міжнародного права. Вони дадуть можливість українським правоохоронним органам якісно робити свою справу та співпрацювати з МКС на основі принципу активної комплементарності», – наполягає він.