28.07.2015 народними депутатами України Королевською Н.Ю. (VIII скликання) та Солод Ю.В. (VIII скликання) з метою поліпшення наявного механізму працевлаштування інвалідів, на розгляд Верховної Ради України було винесено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння зайнятості інвалідів» №2322а-1. Головним комітетом визначено Комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У пояснювальній записці до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння зайнятості інвалідів» №2322а-1 зазначається, що «розробка запропонованого авторами проекту викликана необхідністю запровадження економічних механізмів, які стимулювали б роботодавця до працевлаштування інвалідів, а також посиленням застережувальних заходів задля уникнення порушень законодавства з питань зайнятості інвалідів, з одночасним врахуванням положень законопроекту №2322а від 09.07.2015». Мета цього законопроекту – вирішення болючої для суспільства та держави теми зацікавлення роботодавців у наданні робочих місць для осіб з особливими потребами.
Варто зазначити, що політична спільнота вже довгий час намагається вирішити питання щодо внесення змін до законів з метою покращення зайнятості інвалідів. На цей законопроект покладаються великі сподівання, що він нарешті вирішить питання зайнятості таких осіб та наблизить Україну до європейських стандартів забезпечення інвалідів належними робочими місцями. Він містить достатньо позитивних змін, проте, на нашу думку, не вирішує в повному обсязі поставлені перед ним завдання. Нижче пропонуємо розглянути як позитивні, так i негативні сторони законопроекту №2322а-1.
Жорсткі санкції за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів –чи виправдані вони?
Основною відмінністю зазначеного законопроекту є підвищення розміру санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з особливими потребами у 10 разів. Так, автори законопроекту пропонують внести зміни до ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та підвищити розмір штрафу за невиконання посадовою особою, яка використовує право приймати на роботу та звільняти з роботи; фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування людей з обмеженими можливостями від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Наразі такі санкції встановлені в розмірі від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ми вважаємо, що такі зміни призведуть, з одного боку, до значного збільшення бюджетних надходжень, а з іншого – до виникнення невдоволення з боку працедавців та не співмірність ч.1 та 2 ст.188-1, з огляду на однаковість їх суспільної небезпеки. Аналогічний висновок 02.09.2015 був зроблений Головним науково-експертним управлінням ВРУ.
Вважаємо, що занадто великий розмір відповідальності не надасть належного економічного результату та призведе до порушення балансу інтересів підприємництва та держави. Більш доцільним, на нашу думку, є визначення в законі не тільки чіткого розміруштрафних санкцій за невиконання нормативу щодо створення робочих місць, а й підстав для звільнення від такої відповідальності.
Пільгове оподаткування
Законопроектом передбачається технічне удосконалення ст.14-1, 14-2 та 14-3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме уточнення найменування центрального органу виконавчої влади, що приймає та скасовує рішення про надання підприємствам пільг з оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги, цільових позик, дотацій. Крім того, деталізовано положення цих статей стосовно надання підприємствам та організаціям пільг з оподаткування. Зокрема, уст. 14-1 вказується, що порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.
На нашу думку, цістатті не зазнали суттєвих змін, адже законопроектом так i не було передбачено ні процедури отримання цих пільг, ні загальних критеріїв надання або відмови у наданні пільг з оподаткування. Ми вважаємо, що ця процедура має бути більш врегульованою на законодавчому рівні, оскільки зазначені положення можуть так i залишитися формальними й не матимуть практичного застосування.
Наразі залишається сподіватись на прийняття спеціального нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, яким буде визначено детальну процедуру та механізм отримання таких пільг.
Дотації та компенсації як спосіб зацікавлення у працевлаштуванні осіб з особливими потребами
З метою підвищення зацікавленості працедавців у працевлаштуванні інвалідів та спонукання до створення робочих місць для зазначеної категорії осіб, ст.26 Закону України «Про зайнятість населення» була доповнена ч.2і 3, зміст яких розкриває можливість роботодавцю (що працевлаштовує громадян, яким надано статус безробітного) отримати компенсацію за фактичні витрати на оплату праці протягом одного року з дня працевлаштування або дотацію на забезпечення молоді із загальної кількості інвалідів першим робочим місцем протягом року.
Авторами законопроекту запропоновано доповнити ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме запровадити компенсацію роботодавцю фактичних витрат на оплату праці інваліда протягом одного року за умови його працевлаштування на строк не менше 2 років за направленням державної служби зайнятості. А також компенсацію фактичних витрат, пов’язаних зісплатою єдиного внеску з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за відповідну особу, але не більше одного року, в разі працевлаштування на робочі місця не менше ніж на два роки за направленням державної служби зайнятості. Крім того у законопроекті передбачена можливість надання роботодавцям дотацій на забезпечення молоді з-поміж осіб з обмеженими можливостями першим робочим місцем.
Вищевказані дотації та компенсації є дійсно тим важелем, який міг би зацікавити роботодавця у працевлаштуванні осіб з особливими потребами. Зазначені положення значно скоротять витрати працедавця на створення робочих місць для осіб із певними обмеженнями та забезпечення належного рівня трудової безпеки, враховуючи особливості людини.
Проте, детальної регламентації отримання таких дотацій та компенсацій жодним нормативно-правовим актом наразі не передбачено. Законопроектом лише вказується на можливість таких виплат, але не визначений порядок їх отримання. Цей законопроект так i не вирішив нагальної потреби практичного застосування зазначених норм. У ст. 18-1 лише зазначено, що обов’язок надання дотацій та компенсацій покладається на Фонд соціального захисту інвалідів, а не на Державну службу зайнятості коштом Фонду соціального захисту інвалідів, як це здійснюється зараз. Проте, змінивши відповідальний орган, проблема отримання таких виплат вирішена не буде, адже детальна процедура їх отримання залишається нікому не відомою. Це є одним з найбільших недоліків законопроекту – неможливість його практичної реалізації в частині отримання дотацій, компенсацій та інших виплат за відсутності достатнього регламентування процедури таких виплат.
Альтернативні варіанти зарахування нормативу робочих місць
Законопроектом також запропоновано внести зміни до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме зараховувати до квоти інвалідів І та ІІ груп внаслідок психічного розладу за двох штатних працівників. Запровадження цього положення може призвести до негативних наслідків, оскільки роботодавці, з метою досягнення економічного зиску, надаватимуть перевагу особам з інвалідністю внаслідок психічного розладу, що призведе до притиснення прав осіб з інвалідністю з інших причин, –тому зазначена норма є дискримінаційною.
Водночас, на нашу думку, цікавим та позитивним нововведенням законопроекту є зміни до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме зарахування до виконання нормативу робочих місць для інвалідів шляхом укладення ним з підприємствами громадських організацій інвалідів договорів на виготовлення або закупівлю товарів, робіт чи послуг, які виготовляються або надаються безпосередньо особами з інвалідністю. Така норма забезпечує альтернативу виконанню нормативу робочих місць, що дає більше свободи для підприємницької діяльності, стимулює розвиток праці інвалідів, створюючи попит на їх товари й послуги.
За підсумками аналізу законопроекту слід зробити висновок, що, хоча зміни є досить суттєвими та можуть підвищити зацікавленість працедавців та задовольнити потреби людей з обмеженими можливостями, проте, через відсутність порядку та умов пільгового оподаткування, отримання дотацій та компенсацій, цей законопроект втрачає свою важливість.
Ми вважаємо, що поки питання практичного втілення змін стосовно отримання податкових пільг, дотацій та компенсацій не буде чітко регламентована, проблема зайнятості осіб з особливими потребами так i залишиться невирішеною. Наразі залишається лише сподіватись на подальшу небайдужість законодавців до потреб осіб з особливими потребами та створення дійсно дієвого закону, який вирішить питання їх належного працевлаштування.