«У природи немає для нас ні нагород, ні покарань – у неї є лише наслідки». Мудрі слова, що як ніколи доречні у сучасному світі. Прикладом тому є забруднення Азовського і Чорного морів, вирубка лісів у Карпатах, псування родючих земель. І це, на превеликий жаль, не вичерпний перелік проблем і навіть лих нашого навколишнього середовища.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У преамбулі Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» проголошується, що невід’ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини. І суб’єкти підприємницької діяльності мають нести за це відповідальність. Так, підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю людей, а за завдану шкоду і збитки несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність, у т.ч. кримінальну.
Кожен відповідальний підприємець має планувати та вести свою діяльність у контексті збереження екологічної безпеки. Цей контекст включає зменшення техногенного впливу підприємства на навколишнє середовище, утилізацію відходів, планування раціонального використання обмежених та невідновлюваних ресурсів і відтворення відновлюваних, а також інші фактори, пов’язані з нюансами здійснення конкретної підприємницької діяльності. Простими словами, екологічно відповідальне підприємство має працювати таким чином, щоб не призвести до нанесення прямих або опосередкованих збитків навколишньому природному середовищу.
Для суб’єктів господарювання законодавчо встановлено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні у дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об'єктів забезпечуються екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, дотримання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому підприємством повинні передбачатися заходи щодо вловлювання, утилізації, знешкодження шкідливих речовин і відходів або їх повної ліквідації, очищення викидів і скидів. Задля цього встановлюється спеціальне обладнання та устаткування для очищення відходів, а також спеціальні прилади для контролю кількості і складу забруднюючих викидів.
З метою попередження та недопущення погіршення стану довкілля проводиться оцінка господарської діяльності на предмет впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей. В залежності від виду підприємницької діяльності, враховуються такі фактори, як поточний стан навколишнього природного середовища місцевості, де проводиться або планується діяльність, екологічна місткість території, екологічний прогноз та перспективи соціального і економічного розвитку регіону, сукупний вплив, потужність та вид шкідливих чинників.
Окремо слід зазначити про потенційно небезпечні підприємства, котрі можуть завдати шкоди довкіллю не тільки України, а й інших держав. Україною була ратифікована Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, яка встановлює процедурні аспекти співпраці країн щодо забезпечення охорони довкілля. Кожна держава, що є учасником Конвенції, повинна проводити оцінку господарської діяльності, що потенційно може зашкодити навколишньому середовищу інших держав. Якщо оцінка виявить будь-який ризик нанесення шкоди довкіллю іншої держави, питання про можливість здійснення такої діяльності слід вирішувати у консультаційному порядку з усіма державами, яких цей вплив може зачепити. Конвенцією також передбачені види діяльності, котрі можуть нести транскордонну екологічну загрозу – це діяльність нафтоочисних заводів, теплових електростанцій, установок доменного та мартенівського виробництва, хімічних комбінатів, діяльність з видобування вуглеводнів, вирубка лісів.
На жаль, доводиться констатувати, що екологічна відповідальність підприємництва в Україні знаходиться не на вищому рівні. Наприклад, виробництво якісної сільськогосподарської продукції потребує дотримання багатьох обмежень, у т.ч. щодо застосування добрив та агрохімікатів. Їх слід застосовувати з чітким дотриманням встановлених норм і лімітів. Проте непоодинокі випадки, коли наші підприємці нехтують екологічною безпекою заради збільшення економічної вигоди, в результаті чого родюча земля псується і на роки стає непридатною для подальшого використання.
Втім, важливо відмітити й позитивні тенденції щодо захисту навколишнього природного середовища в Україні. Так, вихід українських товарів на європейський ринок виявив низку проблем, пов’язаних з якістю, у першу чергу, харчових продуктів. Відповідно до європейського законодавства, певна продукція, що імпортується у країни Європейського Союзу, має бути сертифікована та відповідати стандартам якості. На перших етапах співробітництва українські товари нерідко просто поверталися як такі, що не відповідають європейським вимогам. Ця проблема виникала у зв’язку з різним законодавчим забезпеченням екологічної безпеки товарів та їх сертифікації. На даний час активно проводиться реформування українського законодавства для приведення його у відповідність до європейських стандартів, що не лише сприятиме зростанню експорту, а й позитивно вплине на наше довкілля та здоров’я громадян.
Крім того, дедалі популярнішим явищем на вітчизняних підприємствах стає «зелений офіс», що забезпечує раціональне використання електроенергії, паперових виробів, пластику тощо. Усе частіше підприємства здають на професійну переробку батарейки, лампочки, паливно-мастильні речовини, використовують альтернативні джерела енергії. І наша юридична компанія у цьому плані не виключення.
Загалом екологічно відповідальне підприємництво в Україні сьогодні проходить лише етап становлення. Ратифікація екологічних конвенцій, підписання меморандумів та імплементація європейських екологічних норм у законодавство України – це лише перша стадія, яка надасть суб’єктам господарювання імперативний поштовх на шляху забезпечення безпеки довкілля.