Віртуальні активи є поняттям, яке протягом останніх 5 років міцно увійшло в наш світ. Навколо них формуються ринки, з ними проводяться транзакції, в них інвестують та їх інвестують в інші об'єкти. Вочевидь, оскільки учасниками правовідносин щодо цього феномену є все більша й більша кількість суб'єктів права, а також враховуючи розмір реального капіталу, який пов'язаний з віртуальними активами, законодавче регулювання цієї сфери є вкрай необхідним в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
До врегулювання пропонуються як приватноправові, так і публічно-правові відносини, зокрема, у розрізі питань цивільного обігу віртуальних активів, оподаткування операцій з ними, запобігання «відмиванню» коштів тощо. У цій статті ми пропонуємо заглибитися у питання класифікації віртуальних активів, особливості їх існування як об'єктів цивільного права та особливості їх обігу.
Що ж таке віртуальні активи?
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового ураження» (№361‑ІХ), віртуальним активом є цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати, та яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей.
Однак така відповідь не може вважатися ні повною, ні достатньою, оскільки вказаний вище закон розглядає їх лише під одним кутом та з певною метою, що сформульована в його преамбулі та загалом у назві. Вони є феноменом, який потребує ретельної уваги з боку законодавця, оскільки їх існування зачіпає фундаментальні основи цивільного права.
Якщо взяти до уваги вже згадане нами визначення, то для того щоб об'єкт вважався віртуальним активом, він має відповідати трьом критеріям: наявність вартості (value), можливість до обігу в цифровому форматі (transferability) та можливість до його обміну на інші об'єкти цивільного права (payment or investment purpose).
Беззаперечною перевагою такого підходу є технологічна нейтральність, що дозволяє не звужувати перелік віртуальних активів до криптовалют або інших інструментів, що створені відповідно до технології DLT (distributed ledger technology) — системи розподіленого реєстру, найбільш відомим окремим прикладом якої є блокчейн.
Вартість
Отже, незалежно від технологічної платформи, віртуальний актив може представляти цінність для суспільства або його окремих представників та мати свою вартість, або його цінність визначається через інші об'єкти цивільного права, які до нього «прив'язані» та перебувають в цивільному обігу (з практичної позиції це призводить то того, що володіння віртуальним активом означатиме, наприклад, володіння майном чи іншими об'єктами цивільного права).
Прикладом першого випадку є криптовалюти (або криптоактиви), такі як Bitcoin, Ethereum тощо. За ними немає права вимоги щодо того чи іншого майна, як правило, вони не мають емітента, тобто особи, яка взяла б на себе відповідальність за випуск та розподіл відповідного віртуального активу між суб'єктами цивільного права, а їх вартість на ринку більшою мірою визначається попитом та пропозицією щодо них.
У другому випадку цифровий запис, у формі якого існує віртуальний актив, не має ні цінності, ні вартості без пов'язаного з ним об'єкта цивільного права — грошей, цінних паперів, іншого майна, майнових прав тощо. Отже, об'єкти цивільного права умовно «забезпечують» вартість віртуального активу та інтерес до нього з боку учасників суспільно-економічних відносин. Назвемо такий віртуальний актив «забезпеченим», а об'єкти цивільних прав, які пов'язані з віртуальним активом — «забезпеченням».
Вочевидь, кожна з цих груп віртуальних активів суттєво відрізнятиметься одна від одної з позиції набуття на них прав, можливості ними розпоряджатися, а також припинення права власності. Залишаючись з позиції цивілістики особливим та наразі не врахованим законодавцем видом майна, правове регулювання щодо них також має певним чином відрізнятися.
Здатність до обігу в цифровому форматі та цивільного обігу
Оскільки віртуальний актив існує у цифровій формі, здатність до обігу означає можливість його переказу або передачі в такій самій формі. Звичайно, крім суто технологічних обмежень обігу віртуальних активів, мають існувати правові обмеження, спрямовані на врегулювання суспільних правовідносин щодо таких віртуальних активів, як з позиції публічного, так і приватного права. Тут ми приходимо до наступного критерію — здатності до цивільного обігу.
Якщо мова йде про першу групу з тих, що ми назвали вище, тобто групу криптоактивів, то їх обіг з правової позиції вважається простішим, адже вони є унітарним об'єктом з позиції цивільного права.
Стосовно забезпечених віртуальних активів ситуація є складнішою, оскільки цивільне «буття» віртуального активу (як запису в цифровій формі) повністю залежить від його «забезпечення». В цій царині можна розглядати безліч варіантів — для речей, іншого майна, майнових прав, нематеріальних благ тощо. На цьому етапі просто неможливо прорахувати та передбачити всі варіанти, однак слід сформулювати фундаментальні приписи щодо існування та обігу забезпечених віртуальних активів з позиції цивільного права. Водночас недоліки правового регулювання в цій сфері можуть дорого коштувати суспільству, оскільки вони здатні створити ризики для власників і володільців вже відомих об'єктів цивільного права, а також для суспільства.
Ми щиро сподіваємося, що стосовно віртуальних активів законодавець прийме зважені та прогресивні рішення щодо правового регулювання загалом та у приватноправовому аспекті зокрема.