Юридична професія є наслідком недосконалості людської природи. А тому позбавлений людських почуттів та емоцій штучний інтелект навряд чи зможе колись повністю замінити людину-правника. Проте це не означає, що серйозних трансформацій на юрринку внаслідок розвитку ШІ не відбудеться. Зміни будуть досить глобальними і, думаю, вони вже почалися.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Технічний прогрес чи творча деструкція?
Передусім слід зазначити, що в основної маси людей здебільшого існує певний опір технологічному прогресу. Ба більше, за час історії людства на науковому рівні було сформовано поняття так званої творчої деструкції як технологічного прогресу, що з одного боку підвищує ефективність, технологічність, працю, а з іншого — нищить, призводить до зникнення певних професій.
Найбільш розповсюджений приклад цього поняття в літературі — це історія про винайдення ткацького верстата, внаслідок чого цех ткачів залишився без роботи і майстри тривалий час намагалися руйнувати верстати. У своїй суті сучасний штучний інтелект (ШІ) є певним аналогом цього ткацького верстата і очевидно, що він призведе до зникнення або модифікації певних професій.
Коли ми говоримо про юридичний фах, який традиційно є одним із найконсервативніших, побоювання творчої деструкції все-таки виникає. Адже будь-який технологічний прогрес несе у собі як позитивні, так і негативні явища. І саме так, на мою думку, слід ставитися до ролі штучного інтелекту як у юридичній професії, так і в інших сферах нашого життя.
Сьогодні юриспруденція — дуже складна сфера, що містить величезну кількість інформації як національного, так і глобального характеру. Аби хоча б приблизно уявити, з яким величезним масивом даних доводиться працювати юристу, можна зайти на сайт rada.gov.ua в розділ «Законодавство» і подивитися там загальну кількість нормативно-правових актів. Звісно, що в реальній практичній діяльності юристи зазвичай спеціалізуються на якійсь конкретній галузі або навіть підгалузі права. Але й за таких обставин масив даних, з яким доводиться працювати, є надзвичайно великим.
Про плюси
Економія часу. Сучасні можливості, які надає штучний інтелект у вигляді чату GPT, Bing чи інших систем, полегшує пошук, пришвидшує процеси збору та аналізу необхідної інформації, надає можливості для більшого аналізу правової проблеми та шляхів її розв’язання. Водночас якість відповідей, отриманих від цих програм, їх точність надзвичайно залежить від коректності формулювання завдання перед відповідною програмою ШІ. Якщо ж завдання не буде поставлена коректно, то результатом, найімовірніше, стане відомий менеджерський термін garbage in, garbage out — GIGO (сміття на вході — сміття на виході).
Розвиток ораторських і комунікаційних здібностей. Те, що програми штучного інтелекту поки що не вміють «вгадувати бажання» юриста, я б вважав радше плюсом. Адже це спонукає юриста ставити коректні і точні завдання. Окрім цього, це допомагає й безпосередньо самій системі ШІ, яка самонавчається поглиблювати своє розуміння відповідної проблематики. Звичайно, такий підхід може сподобатися не всім партнерам юридичних компаній, які, маючи у своєму штаті кваліфікованих адвокатів, звикли формулювати завдання «на льоту». Тому таке переналаштування радше допоможе позбутися властивої багатьом нашим колегам якості — говорити складно та заплутано своєю юридичною мовою.
Економія клієнтських коштів. Великим позитивом таких програм ШІ є також робота з нормативно-правовим регулюванням в інших, незнайомих певному адвокату, юрисдикціях. Звичайно, що це не замінить спілкування з колегами з відповідної галузі чи юрисдикції, але за допомогою ШІ можна звузити коло запитань, уточнити формулювання завдання. А це, своєю чергою, потенційно може дозволити зекономити кошти клієнта і вирішити завдання якісніше та швидше.
Водночас потрібно розуміти, що на цьому етапі розвитку ШІ такі програми можуть помилятися у своїх відповідях. Тому при роботі з інформацією, яку надає штучний інтелект, правник зобов’язаний перевіряти її у першоджерелах. Хтось заперечить і скаже: «Так, а в чому ж тоді економія часу та коштів клієнта, якщо усе потрібно перевіряти?». Наведу простий приклад. Уявімо, що юристу потрібно дізнатися, яка система оподаткування юридичних осіб у Нідерландах. І залежно від якості сформульованого запиту ШІ зможе як мінімум вказати юристу можливий шлях пошуку запитуваної інформації:ресурси, які публікують нормативно-правові акти в Нідерландах, аналітичні та бізнесові місцеві портали тощо. Тобто завдяки ШІ правник зможе отримати загальне розуміння проблематики і не запитувати загальну консультацію з особливостей податкового права у місцевих юристів, а одразу сформулювати більш конкретні питання правового регулювання і правозастосування.
Якість пошуку інформації. Також штучний інтелект може допомагати у пошуку серед великого масиву даних відповідних правозастосовчих практик певного законодавчого регулювання. Адже не секрет, що будь-який, навіть найкращий закон не здатен дати відповіді на усі запитання та ситуації, які можуть виникати у житті. Особливо, коли певна ситуація має конфліктний характер і вона вирішується в суді.
Окрім цього, коли я наголошую на згаданих вище позитивних прикладах застосування програм штучного інтелекту, то виходжу з презумпції, що такі програми не зупиняться у своєму розвитку, а будуть покращувати власні алгоритми, а відтак стануть більш чіткими і коректними у своїх відповідях.
Про небезпечні виклики
Перший ризик, що, в принципі, спільний для усіх сфер, а не тільки для юриспруденції — це те, що використання таких програм зменшує потребу в так званому думальному процесі. Наші когнітивні здібності у будь-якій професії потребують щоденного розвитку: як для підвищення професійного рівня, так і для того, щоб просто залишатися людьми. Якщо загальне зменшення когнітивних здібностей всього людства почне знижуватися, ми не можемо здогадуватися, до яких результатів у кінцевому підсумку це призведе. Але явно це не сприятиме подальшому розвитку людства.
Другий ризик. Рівень критичного мислення і критичного аналізу, які є важливими для кожного, а для юристів — особливо, так само може знижуватись.
Як саме працює людський мозок з погляду психології? Якщо на запитання людина отримає декілька варіантів відповідей, то здебільшого вже на підсвідомому рівні ця людина залишається «в полоні» запропонованих їй варіантів. А це збільшує ризик того, що такий фахівець у кінцевому результаті надасть неправильні відповіді. Чи зуміє клас правників зберегти необхідний рівень критичного мислення, критичного аналізу, особливо при подальшому покращенні таких програм ШІ? Особисто я не впевнений. Відтак у майбутньому це може призвести до падіння професійного рівня юристів.
Третій ризик розвитку штучного інтелекту стосується не суто юридичних наслідків, а швидше суспільно-політичних. Програма, що має доступ до всього інформаційного поля нашого світу, яка розвивається і навчається, у кінцевому результаті має вплив на свідомість кожного з нас.
Ми вже неодноразово ставали свідками різноманітних скандалів у виборчих процесах, негативних наслідків для компанії або фізичних осіб через використання, наприклад, діпфейків. А тепер дуже просте морально-етичне і трохи юридичне питання: якщо програма ШІ згенерує певне зображення або текст, який буде когось ображати чи взагалі нести матеріальну шкоду, то хто в такому разі нестиме за це відповідальність? Чи зможуть розробники таких програм вберегти світ від цього?
Четвертий ризик — плагіат. Вже сьогодні чат GPT здатен генерувати досить якісні тексти, так само ми бачили історію з фотографією, згенерованою нейромережою DALL-E 2, яка перемогла на престижному фотоконкурсі, ввівши в оману всіх суддів. Слід розуміти, що плагіат — це не лише про якесь високе поняття академічної доброчесності. Це про два найгірших прояви. Перше — це крадіжка чужого результату. Друге — це обман аудиторії, яка сприймає текст, зображення, аудіо тощо як результат роботи конкретних людей. Тому розробники таких програм, на моє переконання, мають моральне зобов'язання розробити ефективну систему детекції плагіату. Це потрібно зробити не лише для стимулювання нас покращувати власні когнітивні здібності, а й для запобігання тотального обману, в який може провалитися усе людство.
Кому боятися ШІ?
Кому, на мій погляд, потрібно боятися втратити свою роботу внаслідок розвитку ШІ, так це тим юристам, які виконують нескладну рутинну працю, що не потребує креативного підходу. Наприклад, це складення типових договорів, типових позовів про стягнення заборгованості за поставлений товар, надання юридичних консультацій невисокого рівня складності щодо адміністративної відповідальності тощо.
Напружитись, на мою думку, також слід державним і приватним виконавцям, адже майже усі аспекти сфери виконання судових рішень можна перевести в цифру: пошук та виявлення активів, накладання арешту на них, оголошення та проведення аукціонів тощо.
Припускаю, що в недалекій перспективі ШІ зможе позбавити роботи реєстраторів і забрати певну частину обов’язків у приватних нотаріусів. Та попри значну частину паперової роботи, нотаріуси здійснюють також і низку інших дуже важливих дій, таких як встановлення особи, роз’яснення сторонам їхніх прав, розпізнавання особи, перевірка документів. Наразі мені не видається можливим перекласти ці повноваження на ШІ.
Я думаю, що ці процеси вже починаються і розвиватимуться в межах найближчих 10 років. Водночас потужний розвиток цих технологій штучного інтелекту загалом стримують дві речі. Це потужність обчислювальної техніки, адже необхідно працювати з величезним масивом даних і, вочевидь, наразі цих потужностей повною мірою не вистачає. Друга річ — це якість самих програм ШІ. Тобто система поки що не здатна думати, як людина, а працює в межах заданого алгоритму.
Кому радіти?
Радіти появі відповідних програм, на моє переконання, слід тим правникам, які звикли працювати креативно, займатися складними справами, знаходити відповіді на запитання, що виникають або вперше, або не мають однозначної відповіді.
Отже, різницю роботи адвоката і машини я б сформулював так: машина дає відповідь на поставлене запитання, а справжній адвокат-креатор знаходить найефективніший спосіб розв’язання, подолання чи запобігання проблеми.
P.S.
Абсолютна більшість проблем, з якими клієнти звертаються до адвокатів, так чи інакше були створені ними самими. Тобто ми самі є творцями всіх своїх труднощів. Така вже людська природа, і це питання досліджено теологами, богословами, психологами. Тому я не вірю в кінець юридичної професії навіть у дуже віддаленій перспективі. Адже це свого роду стане і певним кінцем сучасного світу сучасної людини.