Ще до прийняття нового Закону про «зелений» тариф № 5485-VI більшість експертів вважали існуючі вимоги до місцевої складової обладнання, матеріалів і послуг об’єктів, що претендують на отримання «зеленого» тарифу, невиправдано високими: 30% для проектів, що впроваджуються з 2013 року, та 50% – починаючи з 2014 року. Це пов’язано з тим, що для переважної більшості видів обладнання його виробництво або хоча б виробництво основних комплектуючих, на сьогодні в Україні не освоєно й навряд чи буде освоєно в короткий термін, що залишився. Так, українські виробники ніколи не випускали (і навряд чи зможуть випустити протягом найближчих 10 років) таке високотехнологічне обладнання, як парові котли для спалювання біомаси потужністю понад 10 МВтт, парові турбіни потужностями 1–10 МВтел, сучасні когенераційні установки на біогазі потужністю 100-1000 кВтел, низку іншого спеціалізованого допоміжного обладнання для біоенергетики.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, наприклад, аналіз структури капітальних витрат на будівництво типової ТЕЦ на біомасі показує, що максимально можлива на сьогодні частка української складової становить близько 40% (Таблиця 1).