Право власності є одним із основних майнових прав. Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 317 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Це право є непорушним (ст. 321 ЦК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх обмеження, а так само виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Більше того, право власності виникає саме з моменту такої реєстрації (ст. 182, ч. 2 ст. 331 ЦК України, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон про державну реєстрацію).
Державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб’єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора (ч. 5 ст. 3 Закону про державну реєстрацію, п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі – Порядок державної реєстрації).
З 1 січня 2013 року в Україні була запроваджена нова система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. І хоча її запровадження викликало чимало гострих дискусій, вона функціонує, проте не без недоліків у правовому регулюванні та організації роботи. Зупинимося на них докладніше.