Розвиток корпоративного сектору економіки України є неможливим без залучення зовнішнього фінансування. При цьому ринок капіталу, що сформувався в Україні, у силу відомих причин далеко не завжди здатний задовольнити потреби в додатковому фінансуванні компаній, що динамічно розвиваються. За таких обставин українські емітенти дедалі частіше звертають свій погляд на зарубіжні ринки капіталу, вихід на які підтверджує відкритість та публічність компанії, дає об’єктивне уявлення про її вартість, дозволяє розширити коло потенційних кредиторів, підвищує інвестиційну привабливість та формує позитивний імідж на міжнародному рівні, демонструє зацікавленість власників компанії в її довгостроковому та стабільному розвитку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проведення первинного публічного розміщення акцій у рамках IPO, випуск єврооблігацій, емісія депозитарних розписок є основними способами виходу українських компаній на зарубіжні фондові ринки. Кожний з цих способів має свої переваги, але водночас пов’язаний і з низкою труднощів для емітентів. Так, здійснення IPO вимагає проведення низки підготовчих заходів, спрямованих на підвищення «прозорості» компанії, її фінансової звітності та структури володіння активами, удосконалення системи корпоративного управління, поліпшення відносин з акціонерами, інвесторами та кредиторами. Важливе значення має вибір фондової біржі для розміщення акцій, адже котирування акцій на відомій міжнародній біржі є істотним іміджевим фактором для підвищення статусу компанії. Як показує досвід, рейтинг компанії, яка пройшла лістинг навіть на альтернативній торговельній площадці всесвітньо відомої фондової біржі, буде значно вищим, ніж після проходження лістингу на будь-якій з маловідомих регіональних чи місцевих фондових бірж, на кшталт українських. Зазвичай українські емітенти віддають перевагу Варшавській та Лондонській фондовим біржам, залежно від масштабів бізнесу компанії, обсягу емісії та цілей, що ставляться при проведенні IPO.
Окрім цих організаційних питань, пов’язаних із виходом на міжнародні фондові ринки, українські емітенти мають також виконати ряд нормативних вимог, що сформульовані в чинному законодавстві. Так, згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» українські емітенти можуть розміщувати цінні папери за межами України виключно на підставі дозволу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР). Порядок видачі дозволу на розміщення та/або обіг цінних паперів українських емітентів за межами України (далі – Порядок видачі дозволу) був затверджений НКЦПФР 20 червня 2013 року. Відповідно до його приписів, від емітента, який бажає розмістити свої цінні папери за кордоном, вимагається одночасне виконання наступних умов:
– проведення реєстрації випуску цінних паперів;
– допущення цінних паперів до біржових торгів на одній із українських фондових бірж;
– відповідність кількості цінних паперів, які розміщуються за межами України, нормативу, встановленому НКЦПФР. Згідно з Порядком видачі дозволу кількість акцій, які планується розмістити за кордоном, не повинна перевищувати 75% від загальної кількості акцій відповідного випуску.