Банківський та фінансовий сектори зустріли новий рік з великими надіями та сподіваннями. Банківський сектор залишається одним з небагатьох секторів української економіки, який продовжує генерувати доходи, більшість банків залишаються прибутковими за результатами 2020 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас зниження відсоткових ставок та відсутність нових ніш для розвитку призвели до збільшення конкуренції та необхідності змагатися за обмежений пиріг на банківському ринку. Виклики, спричинені невизначеністю з пандемією, непередбачуваними наслідками для бізнес-моделей банків та їх клієнтів, новим регулятором для небанківського фінансового сектору та затримками у співробітництві з МВФ та іншими міжнародними фінансовими інституціями — це лише кілька основних питань, від яких буде залежати розвиток банківського сектору у 2021 р.
Що саме визначатиме зміни у банківській сфері у цьому році — кілька основних тенденцій стисло викладені у цій статті.
Низькі ставки: чи може бути ще нижче?
Цілеспрямована політика Національного банку України на зниження облікової ставки та відносна доступність рефінансування для банків перетворились на стійкий тренд, який буде продовжуватись у 2021 р. Відсоткові ставки за кредитами та депозитами в усіх українських банках поступового знижувались протягом минулого року і досягли рівня однознакових сту гривні (рекорд для України!), а розміщення валюти у деяких банках досягло навіть негативного рівня — банкам треба доплачувати за збереження валюти на рахунках.
Передумовами цього тренду стали успіхи у реформуванні банківської системи після кризи 2014–2015 рр., що мали наслідком створення стійкої та відносно добре капіталізованої банківської системи з новими підходами до оцінки ризиків, оновленими правилами фінансового моніторингу та жорсткими вимогами щодо комплаєнсу. За умови збереження та розвитку цих передумов можна очікувати, що відсоткові ставки на депозити та кредити українських банків і надалі продовжать поступово знижуватись. Серед загроз та викликів для ставок розвитку цього тренду — значні ризики для банків при відновленні кредитування, загострення пандемії та її економічні наслідки для клієнтів банків, збільшення конкуренції за якісних клієнтів та обмеженість ринку, конкуренція за інвестиції з державним боргом та, ймовірно, муніципальними облігаціями.
На жаль, ризики для відновлення кредитування корпоративного бізнесу залишаються суттєвими, лише кілька секторів залишаються у цьому плані прибутковими і прогнозованими. Зокрема, значного удосконалення потребують процедури звернення стягнення на об’єкти забезпечення, включаючи предмети іпотеки житлової та нежитлової нерухомості, заставу обладнання та іншого майна, зерна на елеваторах, товарів в обороті та інші інструменти забезпечення. Оскільки ризики втрати майна, яке слугує забезпеченням, залишаються високими через недосконалості зі зверненням стягнення і затягуванням його процесу з використанням різноманітних технік у судах та інших державних органах, для банків ризики надання кредитів для значної кількості позичальників залишаються неприйнятно високими.
Враховуючи конкурентне середовище та стійкий тренд до зниження відсоткових ставок, варто очікувати активізацію зусиль банківської спільноти щодо усунення перепон та проблемних моментів з якістю кредитних портфелів. Передусім, як банки, так і НБУ будуть ініціювати та підтримувати продовження реформ судової системи та системи виконавчої служби з метою забезпечення належного рівня виконання судових рішень у кредитних справах.
По-друге, НБУ продовжуватиме поступові кроки щодо удосконалення системи оцінки ризиків з метою зниження та оптимізації вимог до резервування по кредитних портфелях для банків для активізації кредитування корпоративного сектору і здійснення інвестиційних проєктів. Проєктне фінансування може запрацювати не лише на проєктах відновлювальної енергетики (які були призупинені у минулому році з відомих причин), але й у багатьох інших проєктах в Україні.
По-третє, програми розвитку ринку іпотеки, підтримка з боку держави програм кредитування бізнесу та інші публічні ініціативи будуть стимулювати банки до розвитку нових продуктів у цих сферах.
По-четверте, конкуренція на банківському ринку створить передумови для подальшої консолідації в секторі. Кількість банків, швидше за все, буде зменшуватись, але ймовірно, не шляхом їх виведення з ринку, а шляхом приєднання або злиття. Значна кількість малих банків не можуть знайти ніші і визначитись з бізнес-моделями для сталого розвитку, тому слід очікувати на подальше спрощення процесу консолідації банків шляхом як корпоративних реорганізацій, так і продажу бізнесів та кредитних портфелів.
Crowding out — витискання ліквідності
Останні 3 роки Міністерство фінансів використало для системної реалізації плану заміни валютних зобов’язань України на гривневі і в цілому для більш ефективного управління державним боргом. Ринок внутрішнього державного боргу (передусім, ОВДП, як гривневі, так і валютні) став найпривабливішим об’єктом інвестування не лише для іноземних інвесторів, але й для українських банків і у меншій мірі індивідуальних інвесторів. Безумовною перевагою таких інвестицій для банків є фактично найнижчий з можливих в Україні ризик, а також можливість отримати рефінансування НБУ під заставу ОВДП.
Оскільки відсоткові ставки дохідності за державними облігаціями залишались високими, а ризики низькими, більшість банків розмістили значну частину своєї ліквідності у цих інструментах. За оцінкою НБУ, обсяг ОВДП у кредитних портфелях банків вже майже досяг рівня 30% від загальних активів, і його збільшення вище цього показника становитиме небезпеку. Таке фокусування на інструментах державного боргу фактично означає, що українські банки менше фокусуються на проєктах кредитування реального сектору і розвитку нових продуктів для клієнтів.
Ймовірним наслідком такого витискання ліквідності з банківської системи на користь державного боргу має стати більш жорстке регулювання інвестицій банків у ОВДП та інші інструменти державного та муніципального боргу. Питання залишатиметься на порядку денному регулятора і може отримати політичний характер, особливо, якщо МВФ включить це питання як одну з передумов для продовження фінансування.
Корпоративне управління та комплаєнс
Посилення вимог до корпоративного управління та нова архітектура комплаєнсу — фундаментальні зміни, що відбулися в українських банках за останні декілька років. Формально банки та їх акціонери вже виконують вимоги щодо формування органів управління, їх підпорядкування та взаємодії. Проте ефективність корпоративного управління ще залишається на низькому рівні — непрямою ознакою цього є відсутність скандальних і відомих кейсів , пов’язаних з виявленими практиками зловживань посадовими особами або невиконанням бізнес-планів менеджментом банків.
Показовою є ситуація у банках за участю державного капіталу — якість корпоративного управління у них завжди була на низькому рівні, про що свідчить обсяг непрацюючих кредитів : більше половини кредитних портфелів цих банків залишаються непрацюючими. У 2021 р. варто очікувати подальших кроків щодо удосконалення корпоративного управління і, можливо, гучних кейсів, пов’язаних з порушеннями правил корпоративного управління.
Комплаєнс залишається важливою темою, особливо враховуючи його підпорядкування наглядовій раді у банках. Банки формально виконують вимоги щодо комплаєнсу, але питання ефективності залишаються відкритими. Ймовірно, у 2021 р. з’являться перші гучні кейси комплаєнсу. Як інструмент контролю за дотриманням вимог законодавства, за формою комплаєнс уже працює в українських банках, але ще не почав працювати за своєю суттю.
Приватизація державних банків: хто забере «погані» кредити?
Станом на початок року держбанки домінують у банківському секторі і володіють більше 60% активів. Стратегія розвитку банків з участю державного капіталу передбачає їх поступову приватизацію та входження спочатку міжнародних фінансових організацій у структуру акціонерів, а потім і подальший продаж акцій приватним інвесторам. У 2021 р. слід очікувати реалізації перших угод з міжнародними фінансовими організаціями і підготовки подальших кроків щодо приватизації.
Водночас питання приватизації державних банків тісно пов’язане з розв’язанням проблеми непрацюючих кредитів, які становлять майже половину обсягу їх активів. Оцінка активів цих банків буде впливати на ціну, яку будуть готові запропонувати за їх акції. Чи буде уряд готовий до продажу акцій державних банків зі значним дисконтом від номіналу — питання залишається відкритим.
Після кількох років обговорень механізмів продажу непрацюючих кредитів банками з державним капіталом у 2020 р. нарешті була прийнята процедура роботи та затверджена методологія оцінки таких кредитних портфелів для продажу. Втім, реальні продажі кредитів та портфелів непрацюючих кредитів на користь іноземних інвесторів так і не почались . Ймовірно, у цьому році процедура продажів таких кредитів держбанками буде протестована, і можливо, такі інвестиції стануть привабливими для іноземних інвесторів.
Фінансовий моніторинг
Ризик-орієнтований підхід та нові критерії для фінансового моніторингу були впроваджені після набрання чинності новою редакцією відповідного закону у квітні 2020 р. Незважаючи на позитивний і довгоочікуваний закон, практика його застосування банками лише напрацьовується. Замість ефективної оцінки ризиків більшість банків взяли на озброєння інструмент уникнення ризиків (de-risking) і в переважній більшості випадків просто відмовляються обслуговувати клієнтів у ситуаціях, які неможливо підтвердити документами, що прописані у нормативних документах регулятора. Метою закону і ризик-орієнтованого підходу було саме уникнення таких ситуацій, але на практиці саме добросовісні західні інвестори та великі міжнародні компанії зі складною структурою власності і множинними акціонерами підпали під вагу фінансового моніторингу. Є великі сподівання, що ризик-орієнтований підхід та нові критерії фінансового моніторингу таки по-справжньому запрацюють у 2021 р.
Платіжні послуги
12 листопада 2020 р. у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт закону «Про платіжні послуги». Його завданням мала стати імплементація Другої платіжної директиви (PSD2) і Директиви про електронні гроші. Він мав створити нову архітектуру платіжного ринку, в якій повинні з’явитись небанківські платіжні установи з можливістю доступу до даних клієнтів будь-якого банку на першу вимогу клієнтів, можливістю вести платіжні рахунки і проводити розрахунки без залучення банків. Регулятору ще належить розробити нові правила після прийняття закону про платіжні послуги та вирішити безліч технічних питань і складнощів, та очевидними є очікувані тектонічні зміни платіжної інфраструктури, які відбудуться. Для банків прийняття названого закону означатиме посилення конкуренції за комісійні доходи, які зможуть отримати не лише банки, але й інші платіжні установи.
Серед основних ідей закону про платіжні послуги — відкритий банкінг (англ. open banking) і посилена ідентифікація клієнтів (англ. — strong customer identification). Ці ідеї торкнуться всіх гравців банківського і фінансового ринку, які працюють з віддаленими каналами доступу до фінансових послуг, що особливо актуально у період пандемії. Для банків та інших учасників ринку це значні інвестиції у нові технології, а також у навчання персоналу і клієнтів. Водночас посилення безпеки при віддаленій роботі з клієнтами — це захист від можливих шахрайських дій, а у наших умовах також ще одна можливість для регулятора впровадити нові правила роботи на ринку.