14 вересня 2021, 14:52

Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. На воді і в банках

Опубліковано в №16 (746)

Семен Ханін
Семен Ханін «АМБЕР, ЮК» керуючий партнер

Банк — це таке місце, де вам дадуть парасольку в ясну погоду і попросять повернути її, коли почнеться дощ. - Роберт Фрост


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Дійсно, час, що ми переживаємо зараз, проблеми, що виникають на шляху, ніколи раніше не траплялися або були настільки давно, що ніхто вже про це й не пам'ятає. Банкам, світу, економіці, урядам і державам фізичні особи, які мають особистий капітал, не потрібні. Не потрібні люди, які володіють засобами і витрачають їх на комфортне життя. Люди з грошима, які становлять близько 1% населення Землі, для менш вдалих побратимів — ніби яскравий подразник. Більше того, банки та уряди відчувають щодо них приблизно такі ж емоції. Щоб зрозуміти, як жити з цим і що робити, необхідно розібратися, як таке могло статися.

Гроші, колись придумані людством як заміна натуральному обміну, давно перестали виконувати свої базові функції як засіб платежу, заощадження, оплати праці тощо. Якщо ви живете на скромну зарплату і задовольняєтесь малим, для вас так воно і є. Але процеси, що розвиваються в суспільстві, — глобалізація, технологічні революції тощо — сформували клас найбільшого бізнесу, коли 4% підприємств формують 96% бюджету світової економіки. Гроші таким корпораціям, в принципі, не потрібні. Якщо, наприклад, Apple роздасть усі свої заощадження, не залишивши й копійки, то випустивши новий iPhone, вона швидко збере все знову. Для такого роду компаній гроші — лише технічний інструмент, а реальним багатством є засоби виробництва, що дозволяють, як пилососом, висмоктати будь-яку суму коштів аж до повного нуля.

Але такий стан речей невигідний, у першу чергу, корпораціям-монстрам. Їм вигідно підтримувати купівельну спроможність на певному рівні, інакше ніхто не зможе купити їх нові продукти, і колесо перестане крутитися. Фізичні особи, які стоять за такими компаніями, не володіють значними накопиченнями в грошах. Їх багатство — акції компаній, що їм належать. За чисельністю ця група складає лише близько 2000 чоловік на всій Земній кулі. Ті ж, хто потрапляють в 1% і становлять близько 70 млн, — найвразливіша ланка. Ця група — як тонкий шар масла, що розділяє грубий чорний хліб і ікру. Тиск іде з усіх боків. Мега-корпорації давно перетворили світ з його демократичними режимами на один великий рабовласницький лад.

Тільки набагато ефективніший, ніж століття тому. Більше не треба утримувати наглядачів над рабами і стьобати батогом наймитів. Людина народжується вільною, але досягаючи зрілості, раптом з'ясовує для себе, що має працювати, щоб жити. Держава тут з мега-корпораціями йде пліч-о-пліч. У благополучній країні, отримавши першу роботу, ти відкриваєш собі шлях до дешевої іпотеки на будинок, машину та інше. На 20, 25, 30 років. Живи і працюй, до пенсії викуповуючи отриману винагороду. І все — ярмо міцно стиснене на шиї. Як раб на галерах, ти прив'язаний до робочого місця, а іпотека — кращий стимул (палиця), щоб робота виконувалася максимально ефективно. А якщо вже ти просунувся по службових сходах настільки далеко, що віддав іпотеку раніше, послужливий монстр запропонує тобі будинок більший або в іншій країні, ще одну машину для сім'ї або нову модель замість наявної старої. І годинник цокає далі, як зазвичай.

У такій країні, як Україна, ймовірно, через економіку, що розвивається, держава примудряється тримати населення в стійлі навіть без морквини, а лише розмістивши її фото в блакитній далині. Прошарок, тобто приватний клієнт, котрий сколотив статки, що дозволяють жити без іпотеки, — шкідливий, небезпечний приклад. Цим людям більше не потрібно працювати, щоб жити, але й в мега-монстри вони не вибились. Раніше, ще років 20 тому, їхні кошти потрібні банкам, щоб зберігати ліквідність для кредитування та іпотеки. Але сьогодні в них немає необхідності — держави надрукують стільки грошей, скільки монстри попросять, і будуть практично безкоштовно рефінансувати їх безпосередньо або через облігації. Центробанки не перший рік вливають трильйон за трильйоном у мега-корпорації і рефінансують банки.

Коронавірус лише погіршив становище. Поки звичайні компанії голодують і затягують паски, монстри купаються в грошах, розкошуючи більше звичайного. Ніхто не дозволить їм піти на дно. Потрібно буде віддавати борги за старими облігаціями — випустимо нові, а держава буде і буде платити. Для неї гроші — також лише технічний інструмент, кров, що переносить кисень по тілу.

Засоби виробництва, родюча земля, корисні копалини — ось той ресурс, за який точиться жорстока боротьба. А ви думали, МВФ фінансує Україну з гуманних міркувань? Чи закон про продаж землі прийнятий, щоб наш громадянин став повноправним власником? За папірці, яких багато не дадуть, монстри скуплять все на корню, ще міцніше закріпивши ярмо на шиї народу. А грошики ми витратимо на новий телефон, машину, квартиру, які через рік, від сили 5 років безнадійно застаріють або потребуватимуть ремонту.

Боротьба з приватними клієнтами/інвесторами, яких зараз у світі близько 70 млн, на сьогоднішній день вийшла на новий рівень. Тепер інвестор — більше не бажаний клієнт у банку, якщо тільки він не віддасть усі гроші в управління банку або в кращому випадку сам добровільно не інвестує їх в акції та облігації. Коли на рахунку нуль — відмінно. Потрібні кошти — візьми кредит під розміщення інвестиції. Тоді тебе люблять і тішать, адже ти знову частина рабської системи.

Ти платиш за кредитом реальні грошики, приймаючи на себе всі ризики інвестицій, скромні доходи, банкрутства та дефолти. Тим, хто не згоден, банк закриє рахунки або стане виживати їх всіма доступними способами. Хоч знімай кошти готівкою й тримай під подушкою. Але зробити це з сумою більш-менш серйозною неможливо, оскільки своєю фіскальною політикою, боротьбою з відмиванням грошей і тероризмом, обміном податковою інформацією, боротьбою з марсіанами, якщо все інше не підходить, держави зробили використання готівки практично нереальним. Ось і виходить, що і без банку ніяк, і в банку погано.

Ще раз підкреслю, що для переважної більшості, для 99% людей ця проблема далека. Вони розраховують кожну копійку сімейного бюджету і живуть від зарплати до зарплати. Ця проблема, як і стаття, актуальна лише для тих, хто в монстри не годиться, а в інвестори вибився. Банк на сьогодні не запропонує вам цікаві інвестиції. Їх немає.

Ось уже який рік центробанки поливають монстрів безкоштовними грошима, і конкурувати з ними немає ніякої можливості. Значить, у вас один вихід — давати гроші дешевше, ніж центробанки, а на сьогоднішній день це означає негативну прибутковість, або інвестувати в украй ризикові інструменти, яким держава копійки не дасть.

Акції як об'єкт інвестицій я взагалі не розглядаю. Монстрам, що володіють контрольними пакетами, ваші гроші — лише десерт до ситної вечері. Їх не будуть турбувати дохід на акції, можливе падіння їх ринкової ціни чи нові емісії. Головне — щоб зберігався контроль за засобами виробництва. І через описану вище ринкову ситуацію хороших облігацій немає. Фонди, нібито керовані професіоналами, — взагалі не вихід.

Купуючи фонд, ти, як страус, ховаєш голову в пісок, залишаючи найвразливіше на розтерзання ворогові. Якби фонди були хорошим виходом, туди стояла б черга, і банкам не доводилося б заганяти в них силою.

Ще модно стало пропонувати інвесторам страхування життя. Надійність там зашкалює, це точно — просто віддай усі гроші і чекай своєї смерті, щоб спадкоємці їх отримали.

Знадобиться щось раніше — візьми кредит під заставу страховки. А щасливі спадкоємці куплять новий будинок, машину, телефон або теж застрахують життя…

Так що ж робити, якщо роздягають справа і зліва, попереду і ззаду? Роздягатися на місці? Ні і ще раз ні! Кризи останніх років, помножені на коронавірус, серйозно покалічили малий і середній бізнес і купівельну спроможність фізичних осіб. У ряді успішних країн, щоб ту купівельну спроможність якось підняти, малому бізнесу і фізособам безпосередньо дали трохи грошей. Але це крапля в морі. Монстри висмоктали все за мить. Втім, такий стан речей на довгий час забезпечив мінімальну інфляцію, а подекуди навіть дефляцію.

Та врешті-решт держави потрапили в яму, яку копали стільки років. Обсяг виданих через пряме рефінансування або скупку облігацій коштів став настільки колосальним, що на- віть найбезстрашніший економіст ужахнеться, бачачи, який клубок незабезпечених коштів навис над економікою. Зірвись він униз — як лавина, змете все і вся. Велика депресія в США здасться дитячою іграшкою на тлі подій, що тоді відбуватимуться.

Монстри, розбещені грошима, більше не хочуть мінятися, робити свої продукти доступнішими і кращими, щоб уникнути рецесії. Вони не перший рік тонуть в солодких обіймах. Значить, старі методи підтримки економіки більше не працюють, і держави змушені згортати свою підтримку, припиняючи накачувати ліквідність у ринок. Це дає надію, що просвіт уже близький. Позбавлені безкоштовного, монстри, як і банки, знову, як в минулі часи, підуть шукати щастя на ринку, а значить, ціни почнуть рости. Знову знадобляться клієнти/інвестори з кешем на рахунках, які можуть розмістити гроші на депозит або купити надійні папери з позитивною прибутковістю.

Однак ця блага звістка прийде не кожному, а лише тим, кого банки не заплутають зараз. Тому найкраща на сьогоднішньому ринку позиція — чекати. Як би не лякали вас інфляцією, скільки б не розповідали про знецінення коштів, не погрожували втратою рахунку. Виганяють з одного банку — шукайте інший, тиснуть — беріть паузу, вивчайте, читайте проспекти. Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. На воді і в банках. Якщо банк вимагає платити за зберігання коштів — платіть і зберігайте їх на рахунку. Всі витрати відіб'ються вмить, як тільки ставки підуть угору. У банку економіст чи аналітик розповість вам, як нескоро світ очікує підвищення ставок. Запитайте у нього, який збиток понесла його інституція у 2008–2010 рр. А які збитки понесли клієнти банку? І як це могло статися, якщо аналітики банку (і той, що сидить перед вами, зокрема) — досвідчені й знаючі аксакали з дипломами університетів з «Ліги плюща»?

Він скаже вам, що все відновилося, і не варто було фіксувати збитки тоді. Що ті, хто потерпів 10 років, не втратили ні цента. Посміхаючись, скажіть йому у відповідь, що за статистикою за 400 років кожна інвестиція приносить прибуток. А коли насмієтеся, шукайте інший банк!!!

Усього викладеного вам не пробачать, адже правду ніхто не любить. Але ви шукайте і тримайтеся. А коли стане важко, підніміть голову вгору.

Там замість сонця і зірок, замість люстри з мільйоном ламп висить ярмо. Втомитесь чекати, ховатися й бігати — воно відразу опиниться на вашій шиї. І тоді вже ніхто нічого не запитуватиме.

Як скоро настануть кращі часи? Думаю, через рік. Я в це вірю всупереч загальноприйнятим розрахункам і прогнозам. Але навіть якщо доведеться почекати довше, пам'ятайте, що рабів до раю не пускають. Або, наприклад, те, що на вигідну пропозицію не потрібно вмовляти, лякати чи змушувати силою. Це стосується інвестицій сьогодні, податкової амністії й іншого.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати