3 лютого Верховна Рада зареєструвала внесений Кабінетом Міністрів законопроект №6016 про аудит фінансової звітності та аудиторську службу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як зазначено в пояснювальній записці, метою Законопроекту є приведення норм національного законодавства у сфері аудиторської діяльності у відповідність із законодавством Європейського Союзу, зокрема з положеннями Директиви 2006/43/ЄС та Регламенту 537/2014.
В законопроекті міститься редакція нового Закону «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», а в перехідних положеннях, окрім іншого, передбачається внесення змін до деяких НПА.
Серед нововведень, які запропоновані, варто відзначити наступні:
- суттєво змінюються правила регулювання аудиторської діяльності;
- запроваджуються міжнародні стандарти аудиту;
- передбачається створення органів суспільного нагляду (Ради нагляду за аудиторською діяльністю та Інспекції із забезпечення якості);
- більше не видаватимуться сертифікати аудиторів, запроваджується реєстр аудиторівта суб'єтів аудиторської діяльності;
- встановлюється регулювання відповідальності аудиторів, вноситься доповнення до КУпАП статтею «Порушення законодавства про аудиторську діяльність» – Особливий порядок проведення аудиторських перевірок підприємств, що становлять суспільний інтерес;
- створюється Аудиторська палата України, як юридична особа, яка здійснює професійне самоврядування аудиторської діяльності.
Водночас Законопроект містить дуже багато недоліків, які не можна не помітити. Про все по черзі.
Відхилення від Директиви ЄС
Перший недолік зустрічається вже у першій статті. Основною метою Законопроекту є імплементація Директиви 2006/43/ЄС. Проте в законопроекті відсутнє визначення деяких понять, які містяться в Директиві, а саме: «Суб’єкт аудиторської діяльності третьої держави», «Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку».
Обов’язкові платежі
Це не єдине відхилення від Директиви. В ч. 7 ст. 32 останньої зазначається: «Система суспільного нагляду повинна фінансуватися належним чином. Фінансування системи суспільного нагляду має бути безпечним та вільним від будь-якого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм». Яка ж система фінансування пропонується новим Законом? Відповідно до ч. 13 ст. 15 Законопроекту, фінансування відбувається шляхом обов’язкового внеску суб’єктами аудиторської діяльності на користь Органу суспільного нагляду з суми винагороди за кожним договором з надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту підприємствам, що становлять суспільний інтерес. Суму внеску визначатиме КМУ, але не більше ніж 5% від суми винагороди. Проте про відсутність впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм, як того вимагає Директива, при такій системі фінансування казати недоречно.
До того ж за послуги з обов’язкового аудиту іншим юридичним особам, які не є підприємствами, що становлять суспільний інтерес, також будуть сплачуватися внески, розмір яких визначатиме Аудиторська палата України.
Реєстр аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності
Законопроектом передбачається запровадження Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності. Сертифікат аудитора більше не буде видаватися. Відтепер для отримання права на зайняття аудиторською діяльністю необхідно буде включення до цього Реєстру. Його планують зробити публічним, оприлюднювати та підтримувати в актуальному стані в мережі Інтернет на веб-сторінці Аудиторської палати України. Відомості, розміщені в Реєстрі, будуть відкритими й загальнодоступними з можливістю цілодобового вільного доступу та копіювання. В цілому, відомості багато в чому дублюють ті, що вже внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але також буде міститися інформація, пов’язана з професійною аудиторською діяльністю. Однак не обійшлося без несподіванок. Зокрема, пропонується оприлюднювати юридичну адресу та місцезнаходження аудиторської фірми. При цьому постає логічне питання про те, чи це не одне й те саме, а також що таке «юридична адреса». Адже це поняття, яке застосовується в діловодстві, але на законодавчому рівні воно не визначено та не застосовується.
Ще одним цікавим нововведенням є те, що аудиторська фірма іноземної держави може бути допущена до провадження аудиторської діяльності на території України лише після включення її до Реєстру.
Про міжнародні стандарти аудиту
Одними з найсуттєвіших та найпозитивніших запроваджень Законопроекту є приведення аудиторською діяльності у відповідність з вимогами міжнародних стандартів аудиту та надання останнім статусу обов’язкових.
Однак і тут не обійшлося без ексцесів. Зокрема, у ч. 2 ст. 13 пропонованого Законопроекту зазначено: «При провадженні аудиторської діяльності застосовуються міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені державною мовою на офіційній веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку й аудиту. При цьому центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, має право визначати дату, з якої застосовуватимуться окремі міжнародні стандарти аудиту». Вважаємо, що таке формулювання обмежує та стримує ефективне застосування міжнародних стандартів аудиту, адже нині на сайті Аудиторської палати України оприлюднені та перекладені державною мовою лише Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг в редакції 2014 р., хоча вже давно опубліковані англійською мовою такі стандарти за 2016 р. Окрім того, нині не визначено центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку й аудиту. В будь-якому випадку, таке формулювання Закону ставить застосування міжнародних стандартів аудиту у пряму залежність від політичної волі центрального органу.
Законопроект суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права та інтереси
Проте найголовнішою проблемою Законопроекту є те, що він суперечить Цивільному Кодексу. У ч. 1 ст. 43 запропонованого Законопроекту зазначено: «Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності перед замовником аудиторських послуг обмежується виключно реальними збитками, що виникли внаслідок неправомірної дії або бездіяльності суб’єкта аудиторської діяльності під час надання послуг. Упущена, втрачена вигода, додаткові витрати, що можуть бути понесені замовником аудиторських послуг, не відшкодовуються». Це пряме порушення цивільних прав, які передбаченні Цивільним Кодексом, оскільки право вимагати відшкодування упущеної вигоди є одним із суттєвих прав ЦК. Тобто в законопроекті на етапі розробки закладені колізійні норми, з якими доведеться зіштовхнутися практикуючим юристам.
Наостанок
Наведений перелік недоліків не є вичерпним. Взагалі, їх просто необхідно редагувати. Наостанок варто згадати про ще один. У Перехідних положеннях Законопроекту пропонується викласти ч. 2 ст. 362 Господарського Кодексу в наступній редакції: «Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами». ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. – це наразі чинний закон, який перехідними положеннями пропонується визнати таким, що втратив чинність. Очевидно, законопроект вимагає значного доопрацювання з урахуванням вказаних вище та інших можливих недоліків, що містяться в ньому.