Здоровий глузд підказує, що максимум величини є лише один. Проте догматичний метод юриспруденції доводить, що здоровий глузд може помилятися, і надає новий приклад припису «супроти інтуїції», як кажуть колеги з США. Частина 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає, що в разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися «максимальний розмір збільшення процентної ставки» (редакція Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 № 3795-VI).
Мета законодавця була ніби зрозуміла: обмежити можливості фінансових установ маніпулювати процентною ставкою, спонукаючи їх до кращого інформування позичальника про умови договору. Це в перспективі надає переваги обом сторонам – адже за кредитними договорами саме фінансова установа адмініструє ставки, а позичальник не впливає на деталі й у разі конфлікту найчастіше намагається визнати недійсним весь договір. Проте її застосування не є прямолінійним, а в контексті зовнішньоекономічних відносин є прямо проблемним без корегування обмежень, які запроваджено до 2011 року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |