Білл Ґейтс одного разу порівняв банки з динозаврами та сказав, що вони нам більше не потрібні, а потрібні лише «банківські послуги». Кріс Скіннер, один із найвідоміших FinTech-фахівців, нещодавно виступив за захист традиційних банків. Він зазначив, що пан Ґейтс трохи перебільшив з висновками, але певною мірою мав рацію. Кріс Скіннер підкреслив, що традиційно банківські послуги (такі як платежі, видача кредитів та здійснення інвестицій) більше не потребують посередництва банків, оскільки існує велика кількість посередників, які успішно заміняють банки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На думку іншого відомого FinTech-фахівця Джима Мароуса, для збереження індустрії традиційні банки не можуть просто продовжувати відкривати рахунки та надавати доступ до фінансування, оскільки нові гравці успішно конкурують з банками в цьому секторі економіки. Отже, якщо банки продовжуватимуть так працювати, то вони ризикують перетворитися на постачальника побутових послуг.
В цьому контексті варто згадати, що наразі перехід до цифрової економіки є викликом для усіх сфер послуг, включаючи банківські послуги. Банкам стає все важче надавати послуги, оскільки зростає потреба застосовувати нові технології, зменшувати витрати, створювати для споживачів ефект особистісного підходу, експлуатувати та захищати величезні масиви даних тощо.
До того ж перехід до цифрової економіки відбувається з величезною швидкістю. Банки інтегруються в нову цифрову екосистему взаємопов’язаних цифрових послуг, які базуються на додатках, АРІ та штучному інтелекті.
Нова екосистема ставить кінцевого споживача на перше місце, а тому банкам доведеться перебудовувати свої внутрішні процеси та послуги, щоб бути більш клієнтоорієнтованими в цифровій екосистемі. Під впливом цих процесів банки стають технологічними компаніями, а технологічні компанії – банками. Зокрема, сьогодні є популярними концепції «Банк як послуга» та «Банк як платформа», які передбачають здійснення традиційними банками трансформаційних процесів.
Баррет Кінг у своїй книзі «Банк 3.0» наголошує на тому, що зараз стрімко збільшується розрив між банківськими потребами споживачів, їхніми технологічними можливостями та моделлю роботи банків з клієнтами. Він попереджає, що цей розрив може стати нездоланною перешкодою. Споживач очікує комунікації від своєї фінансової установи, яка є релевантною саме для нього. Кінг наче ставить риторичне запитання банкірам: «Чи готові ви до цих змін?».
Панує думка, що банкам для виживання у контексті цих технологічних змін потрібно тісніше співпрацювати з FinTech-компаніями. Банки мають ліцензію, капітал та клієнтів, а FinTech-компанії – технології та цифрові ноу-хау. З часом партнерство між банками та FinTech-компаніями стане нормою. Однак варто зазначити, що в українських реаліях запроваджувати інновації в банківських установах складно. Тому деякі фінансові установи намагаються створювати власні інкубатори, в яких відбувається відбір FinTech-проектів. У пресі зустрічаються новини про успішно імплементовані FinTech-рішення деякими українськими фінансовими установами в результаті такого відбору.
Національний банк також стимулює співпрацю банків та FinTech-компаній. 11.06.2018 р. Національний банк затвердив Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах. Ключовим з позиції FinTech-індустрії видається розділ цього положення, який встановлює вимоги до співпраці з аутсорсерами.
Відтепер банк самостійно визначатиме, які функції він може передати на виконання аутсорсеру (крім управління ризиками). Кожна банківська установа зобов’язана розробити внутрішній порядок співпраці з аутсорсерами. Договір з аутсорсером може мати складну структуру з великою кількістю додатків. Зокрема, ключові положення договору повинні врегулювати якісні умови надання послуги (service levels), відповідальність постачальника, моніторинг постачання послуги, використання програмного забезпечення, інформації та інноваційних технологій тощо.
Наразі триває дискусія щодо можливості новітніх фінансових технологій сприяти фінансовій інклюзії дорослих людей, які не мають доступу до фінансових послуг. Голова Національного банку Яків Смолій після участі у цьогорічних зборах Міжнародного валютного фонду та Світового Банку зазначив, що НБУ також розглядає FinTech як один із таких інструментів. Пан Смолій згадав про перелік з 12 принципів для фінансових регуляторів, розроблених МВФ та Світовим Банком для розвитку фінансових технологій, які допомагають трансформувати банківський сектор. Він наголосив на тому, що ці принципи стануть основою для майбутнього розвитку напрямку FinTech в Україні.
Потрібно звернути особливу увагу на принципи 2 та 8, які пропонують зробити можливим використання технологій для посилення надання фінансових сервісів та модернізувати законодавство. З огляду на зазначене, варто згадати, що у Верховній Раді зареєстровано проект закону №7270, який передбачає запровадження в Україні деяких правил з Другої платіжної директиви ЄС. Зокрема, згідно з проектом, банки повинні надати фактично безкоштовний доступ без необхідності укладати відповідний договір до рахунків своїх клієнтів так званим постачальникам послуги ініціювання платежу та послуги надання інформації про стан рахунку. На практиці такий статус можуть отримати як нові, так і наявні гравці (наприклад, фінансові компанії, що надають послуги з онлайн кредитування).
Вважається, що такий доступ до рахунків може позитивно вплинути на співпрацю між банками та FinTech-компаніями. Наприклад, відомий фахівець з «відкритого банкінгу» Пол Рохан вважає, що банки можуть монетизувати це правило, застосувавши модель, яку називають «freemium». Тобто інформацію, яку вимагатиме закон, банки надаватимуть FinTech-компаніям безкоштовно, а будь-яку іншу – на платній основі. Він також зазначає, що поява відкритих АРІ може змінити динаміку на ринку аутсорсингу банківських послуг, оскільки раніше банки переважно порівнювали вартість «внутрішнього» і «зовнішнього» рішення. З появою відкритих АРІ банки розглядатимуть можливість постачання своїх послуг через цей новий канал.
Отже, вже зараз можна стверджувати, що перед банками постає багато викликів, пов’язаних з необхідністю інтегруватися в нову цифрову екосистему, що стрімко розвивається. Водночас завдяки новим технологіям та потенційним змінам у законодавстві з’являється багато нових можливостей.