11 лютого 2020, 12:24

Банкопад: чи є життя після?

Проблеми вкладників і кредиторів

Опубліковано в №3 (709)

Анатолій Мельниченко
Анатолій Мельниченко «Pavlenko Legal Group» юрист

Тенденція останніх років вказує на те, що епоха так званого банкопаду дійшла до етапу завершення. За прогнозами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі — ФГВФО), у 2021 р. в Україні залишиться лише 16 неліквідованих банків, які відповідно до законодавчих та судових заборон не можуть бути ліквідовані. Для порівняння, на момент підготовки цієї публікації відкриті ліквідаційні процедури щодо 61 банку.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Незважаючи на затяжний процес занепаду банківської системи протягом останніх років, у кінці 2019 р. Національний Банк України за результатами проведення аналізу банківської системи вказав, що банківський сектор України перебуває у належному стані, при цьому констатуючи його високу прибутковість та рентабельність банківського капіталу.

Водночас на почату цього року регулятори фінансового ринку затвердили «Стратегію розвитку фінансового сектору України до 2025 р.» (далі — Стратегія). Ключовою метою Стратегії є забезпечення подальшого реформування та розвитку фінансового сектору України відповідно до провідних міжнародних практик та імплементації заходів, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, а також іншими міжнародними зобов'язаннями України.

У той час, поки динамічні процеси розвитку фінансового сектору в Україні активно розгорнуті, пропоную окреслити наслідки так званого банкопаду в Україні, які наразі залишаються актуальними.

Захист порушених прав чи опір НБУ?

Ні для регуляторів фінансового ринку, ні для бізнесу та суспільства не є новиною те, що значна кількість акціонерів збанкрутілих банків оскаржують в судовому порядку рішення НБУ та ФГВФО щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних і введення тимчасової адміністрації. Як показує судова практика, суди приймають такі позови до розгляду та навіть задовольняють на рівні судів касаційної інстанції.

Отже, на момент підготовки цієї публікації існує низка чинних судових рішень, якими було скасоване рішення НБУ та ФГВФО щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних і введення тимчасової адміністрації. Однак навіть беручи до уваги той факт, що рішення суду, які набрали чинності, є обов'язковими до виконання, станом на сьогодні не існує механізму повернення ліквідованих банків на ринок фінансових послуг.

Водночас у Верховній Раді України наразі зареєстрований основний законопроєкт №2571 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань функціонування банківської системи», а також три альтернативні законопроєкти до нього (№2571‑1, №2571‑2, №2571‑3). Основний законопроєкт фактично звужує можливість акціонерів на оскарження рішень НБУ та ФГВФО, а також унеможливлює відновлення діяльності ліквідованого банку за рішенням суду.

Водночас автори альтернативних законопроєктів, не погоджуючись зі змінами, які пропонуються в основному законопроєкті, навпаки, вказують на доцільність запровадження механізмів захисту порушених прав акціонерів, відновлення функціонування збанкрутілих банків у разі скасування рішень НБУ та ФГВФО про їх ліквідацію.

Виходячи з наявності значної кількості судових рішень, якими було скасоване рішення НБУ та ФГВФО щодо віднесення банків до категорії неплатоспроможних і введення тимчасової адміністрації, наразі існує нагальна потреба запровадження на законодавчому рівні механізму відновлення діяльності збанкрутілих банків, щоб забезпечити ефективний захист прав та інтересів акціонерів таких банків.

Занепад кредитування

Зменшення майже вдвічі кількості гравців ринку фінансових послуг стало наслідком занепаду кредитування в Україні. Як констатував НБУ, у Стратегії основними чинниками, які стримують кредитування, є недостатній захист прав кредиторів, а також проблема кредитів, які не працюють.

Водночас недостатній захист прав кредиторів в аспекті існування схем незаконного виведення майна з‑під обтяження, неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права, необхідності вдосконалення позасудових механізмів врегулювання боргу є актуальним та невирішеним питанням сьогодення. Внаслідок цього добросовісні кредитори, у разі виникнення спору з боржниками, можуть залишитися без належного захисту. Таким чином, кредитори несуть значні ризики, пов'язані з неповерненням наданого кредиту позичальнику.

Позитивним є те, що уряд, усвідомлюючи важливість окресленого питання, вживає заходи щодо покращення захисту прав кредиторів та викорінення актуальних проблем. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» були внесені зміни до Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу», Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів.

Також Президент України підписав Закон про внесення відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 р.» в частині виділення грошових коштів для запуску програми пільгового кредитування для підтримки малого бізнесу. За таких обставин законодавче підґрунтя для відновлення кредитування в Україні вже існує, а тому є всі передумови для запуску вигідного та безпечного кредитування для кредиторів і боржників.

Спори вкладників

Згідно з приписами чинного законодавства, фізична особа-вкладник має право розраховувати на відшкодування за вкладом у розмірі до 200 тис. грн. Для того щоб отримати кошти, що перевищують гарантовану суму відшкодування, вкладнику потрібно заявляти кредиторські вимоги до збанкрутілого банку.

Варто зазначити, що аналіз судових рішень дає підстави стверджувати, що внаслідок так званого банкопаду значно збільшилася кількість судових спорів між ФГВФО (або уповноваженою особою) та вкладниками щодо повернення банківських вкладів. Умовно такі спори можна поділити на дві категорії: спори щодо відшкодування гарантованої суми вкладу та спори щодо включення вкладників до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

У першій категорії спорів після отримання відмови щодо відшкодування гарантованої суми за вкладом вкладнику доцільно звертатися з позовом до суду. При цьому варто враховувати, що такий спір є публічно-правовим та розглядається в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 12.04.2018 р. у справі №820/11591/15, від 04.07.2018 р. у справі №826/1476/15, від 23.01.2019 р. у справі №761/2512/18, від 24.04.2019 р. у справі №761/2499/18 та від 07.08.2019 р. у справі №646/6644/17.

Як правило, в цій категорії справ вкладникам потрібно заявляти такі позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи; зобов'язати уповноважену особу подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами. Варто зазначити, що суди зазвичай стають на бік вкладників та задовольняють позови. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі №804/2842/17, від 06.12.2019 р. у справі №804/43/17, у постанові від 20.01.2020 р. у справі №826/6295/15.

У другій категорії спорів у разі отримання відмови від уповноваженої особи щодо включення грошових вимог вкладника до реєстру акцептованих вимог збанкрутілого банку варто звертатися до суду з вимогами про визнання дій уповноваженої особи неправомірними та зобов'язати уповноважену особу включити грошові вимоги вкладника до реєстру акцептованих вимог збанкрутілого банку.

При цьому необхідно звернути особливу увагу, що у квітні 2018 р. ВП ВС концептуально змінила підхід до юрисдикції розгляду цієї категорії справ. У постанові у справі №826/25825/15 ВП ВС дійшла висновку, що такі спори не є публічно-правовими, оскільки спірні правовідносини виникають з укладеного між банком та вкладником договору банківського вкладу, а уповноважена особа та ФГВФО діють як представники договірних відносин. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові ВП ВС від 17.10.2018 р. у справі №826/25825/15.

Отже, вкладникам у цій категорії справ потрібно звертатися до цивільних чи господарських судів, залежно від суб'єктного складу.

Варто відзначити, що в цій категорії справ позитивна судова практика також переважає над негативною. Прикладом є постанова ВС від 04.12.2019 р. у справі №522/17150/15‑ц, постанова ВС від 12.11.2019 р. у справі №910/6601/19. Водночас для отримання позитивного судового рішення на користь вкладника необхідно в судовому порядку довести належними доказами бездіяльність уповноваженої особи, а також наявність у вкладника правових підстав для включення його грошових вимог до реєстру акцептованих вимог збанкрутілого банку.

Таким чином, вбачається, що існують випадки, коли ФГВФО або його уповноважена особа, діючи не в межах та не у спосіб, який передбачений спеціальним законодавством, допускали порушення законних прав та інтересів вкладників. Однак слід враховувати, що грошові вимоги вкладників фізичних осіб включаються до четвертої черги задоволення кредиторських вимог, а вимоги юридичних осіб (клієнтів банку) — до сьомої. Як показує практика, повернення таких грошових коштів може тривати роками або взагалі такі грошові кошти не будуть повернуті добросовісним вкладникам.

Натомість, як зазначають у прес-службі ФГВФО, таку проблему можна вирішити шляхом збільшення строку ліквідаційної процедури банку та стягнення збитків з власників істотної участі у збанкрутілому банку.

Висновки

Резюмуючи вищевикладене, варто зазначити, що загалом банківська система оговталася від довготривалого банкопаду в Україні. Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 р., яка була затверджена регуляторами фінансового ринку на початку цього року, оцінюється позитивно та дає надію на суттєві покращення для бізнесу й суспільства. Водночас банківське законодавство потребує модернізації, що полягає у викоріненні прогалин, які в ньому існують, а також вдосконаленні процедури виведення банків з ринку фінансових послуг в аспекті недопущення порушень законних прав вкладників, кредиторів та акціонерів збанкрутілих банків.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати