З прийняття нового КПК минуло майже 8 років — більш ніж достатньо часу для того, щоб дати оцінку дієвості механізму судового контролю захисту прав особи, що піддається кримінальному переслідуванню у кримінальному провадженні. Особливо це стосується застосування запобіжних заходів, що обмежують свободу та особисту недоторканість. Через призму відповідних статей КПК України законодавець гарантує особі захист від свавільного, на власний розсуд застосування запобіжних заходів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ст. 177 КПК України покладає на сторону обвинувачення безальтернативний обов'язок довести наявність ризиків, що дають підстави обґрунтовано вважати, що особа буде переховуватися від слідства та суду, вживати заходів для знищення доказів та впливати на потенційних свідків. Та зазвичай таких аргументів, підтверджених доказами, прокурор чи слідчий не мають у своєму розпорядженні, а у клопотанні про застосування запобіжного заходу допускаються припущення, що підозрюваний може переховуватися, може впливати на свідків, може знищити тощо.
У більшості випадків слідчі судді уникають детального аналізу кожного ризику, на які посилається сторона обвинувачення, допускаючи формальні фрази, що слідчим чи прокурором доведено наявність тих чи інших ризиків. Найчастіше слідчими суддями використовується аргумент з посиланням на тяжкість вчинення злочину з вказівкою санкції, передбаченої відповідною статтею Кримінального кодексу України, що прямо суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України.