Щоразу вивчаючи біографію чи особисті наукові праці видатного вченого, великого юриста та знаного судді, академіка В.М. Корецького, не перестаєш захоплюватися його глибинним дослідженням кожного питання, з яким доводилося працювати цьому корифею української правової науки. Історичний аналіз, гостра дедукція, чіткість висвітлення позиції є прикладом наукового пізнання та розвитку для кожного юриста-міжнародника. Навіть подекуди різкий ідеологічний сарказм як відлуння епохи, в якій жив і творив В.М. Корецький, не позбавляють його наукові погляди об’єктивності та новизни в наш час. До того ж деякі твердження і доктринальні погляди вченого, які на перший погляд здаються ідеологічними штампами, можуть стати прикладними в сучасних реаліях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Значна частина досліджень вченого присвячена таким важливим питанням міжнародного публічного права як основні права та обов’язки держав, питання морського права, міжнародно-правова суб’єктність держав, їхньому суверенітету, правомірності ядерних випробувань, кодифікації, історії розвитку міжнародних організацій. Велике значення мають наукові погляди Корецького В.М. для дослідження джерел міжнародного права (міжнародних договорів, звичаїв, принципів). Діяльність академіка у формуванні судової практики, його принципова позиція під час підготовки та у процесі винесення низки рішень Міжнародного Суду ООН як практикуючого судді є важливим підґрунтям для пізнання і роздумів не одного покоління юристів.
Велике значення у вивчені формування Української державності мають дослідження Корецького В.М. щодо правосуб’єктності України у складі Радянського Союзу, які попри певне ідеологічне навантаження, були прогресивними, якщо не сказати революційними для того часу. Вчений наголошував, що Україна за своїм статусом навіть у складі Союзу була повноправним членом міжнародної спільноти як суб’єкт міжнародного права з власною юрисдикцією щодо введення зовнішніх відносин, участі в діяльності міжнародних організацій, договірно-правовою суб’єктністю. Корецький В.М. окремо виділив право України укладати та денонсувати міжнародні договори. Незважаючи на те, що така норма була відсутня в Конституції УРСР, він обґрунтовував її як похідну від принципу суверенітету держави.
Надаючи хронологічний огляд діяльності першої сесії Комісії міжнародного права, обраної Генеральною Асамблеєю ООН у 1949 р., Корецький В.М. з-поміж процедурних питань її діяльності особливо виділяє напрямки кодифікації міжнародних договорів, арбітражного судочинства, режиму відкритих морів і розгляд проєкту Декларації прав та обов’язків держав. Діяльність вказаної Комісії та висвітлені у процесі її роботи погляди учасників щодо згаданих вище напрямків надають можливість зрозуміти позиції не лише певних держав, що базувалися на ідеологічних засадах та економічних інтересах, але й демонструє головні доктрини міжнародного права того часу. Це стосувалося передусім процесу кодифікації звичаєвих норм права у тих напрямках, які визначалися як пріоритетні.
Позиції учасників першої сесії є цікавими з огляду на подальше розуміння практики діяльності держав щодо визнання чи не визнання норм міжнародно-правового звичаю у певних галузях міжнародного права. Висвітлений Корецьким В.М. аналіз практичної реалізації права на ініціативу щодо кодифікації різними державами у процесі роботи Комісії являє собою не лише перелік міжнародно-правових позицій держав, але й певний історичний підсумок боротьби ідей і теорій стосовно ролі та місця права в регулюванні міжнародних відносин.
Торкаючись питання міжнародно-правової визначеності прав та обов’язків держав, Корецький В.М. передає гостроту дискусії, яка зародилася в наукових колах після Другої світової війни щодо запровадження «нюрнберзьких принципів» відповідальності фізичних осіб за порушення правил і звичаїв війни, процедури притягнення до відповідальності військових злочинців та проблеми співвідношення внутрішньодержавного й міжнародного права (зокрема, в галузі кримінального судочинства у злочинах проти людства).
З огляду на сучасний стан розвитку доктрини міжнародно-правової відповідальності держав та індивідів, запровадження судів ad hoc (зокрема, в Руанді та Югославії), заснування Міжнародного Кримінального суду, погляди Корецького В.М. та його наукова оцінка позицій, доктрин, ідеологій іноземних вчених, науковців і політичних позицій низки держав надають можливість більш повно оцінити та зрозуміти непросту генезу міжнародної кримінальної юстиції, а особливо повоєнні етапи її становлення.
Досліджуючи особливості міжнародного морського права, Корецький В.М. надав комплексний аналіз різних інститутів цієї галузі. Гостро критикуючи певні погляди західних вчених щодо «вибіркової доцільності» застосування права або аргументації дії на основі «доцільності», а не юрисдикції, вчений підтверджував свої аргументи на підставі порівняльно-правових та історичних методів дослідження. Його позиція особливо багата історичними матеріалами у висвітленні питань щодо безперешкодного проходу морських суден у відкритому морі, правового статусу повітряних перевезень над морськими просторами, статусу епіконтидентального моря.
Розглядаючи проблеми кодифікації міжнародного права, Корецький В.М. звернув окрему увагу на так званий проєкт Філда, провівши аналіз історії проєктів кодифікації міжнародного права. Зважаючи на той факт, що вказаний проєкт містив у собі визначення багатьох звичаєвих норм країн Нового світу (зокрема, правил і звичаїв ведення військових дій, статусу рухомого й нерухомого майна на окупованих територіях, розмежування цивільної та військової юрисдикції у правовідносинах, що виникають під час збройних конфліктів), наукові погляди академіка щодо положень вказаного проєкту є цікавою з позиції розвитку звичаєвого правотворення та співвідношення міжнародних договорів і звичаїв.
Як суддя Міжнародного суду ООН Корецький В.М. звертався до міжнародно-правових звичаїв для аргументації позиції, яка інколи навіть контрастно відрізнялася від рішення Суду. У спорі між Данією і ФРН та ФРН і Нідерландами у справі про визначення меж континентального шельфу у своїй окремій думці він зазначає, що відсутність ратифікації з боку ФРН Женевської конвенції про континентальний шельф поєднувалася з практикою ведення переговорів, домовленостей з Нідерландами та Данією, яка вказувала на обов’язковість норм міжнародного права щодо визначення меж континентального шельфу, але не як конвенційних, а як норм міжнародно-правового звичаю.
Корецький В.М. вказував на необхідність розгляду принципу рівновіддалення при делімітації континентального шельфу в поєднанні з наявністю чи можливістю укладення угоди та особливих обставин, які існують у кожному окремому випадку. Вчений також висловив власне бачення щодо характеристик елементів міжнародно-правового звичаю, а саме практики та opinio juris у питаннях розмежування морського, підводного і повітряного простору на підставі дослідження процесу кодифікації та договірної практики найбільших морських держав світу.
Загалом, значення наукових поглядів академіка Корецького В.М. для дослідження норм звичаєвого права можна розглядати за історичним, загальнотеоретичним, галузевим та інституційним напрямками. Досліджуючи етапи формування міжнародного права, вчений завжди вдало поєднував бачення сучасного стану певних правовідносин та історико-соціальних особливостей їх формування. В загальнотеоретичному аспекті погляди Корецького В.М. вказують на те, що він як виходець радянської школи був представником позитивістської школи в усіх її теоретичних проявах, у тому числі щодо звичаєвого права. Розглядаючи стан правового регулювання певних галузей та інституцій, вчений прагматично висвітлював передумови формування правових норм, зважаючи на соціальні, економічні, регіональні особливості, підкреслюючи невідворотність розвитку та розширення правового регулювання міжнародних відносин, з огляду на процеси деколонізації, практичну реалізацію концепції суверенітету новоствореними державами, а також права націй та народів на самовизначення.