Нарешті в Україні відбулася законодавча реформа кримінального процесу і старий Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року відійшов у минуле. Новий Кодекс був необхідний. Цієї точки зору дотримувалися всі. Проте не всі із захопленням відгукуються тепер про якість впроваджуваних у життя новацій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Те, що суддя не зможе відправляти кримінальну справу на дослідування, сприймається юридичною спільнотою неоднозначно, так само, як і поява в українському суді присяжних. Досить скептично налаштовані українські правозахисники і щодо інституту слідчого судді, до функцій якого передано низку повноважень слідчого й прокурора. А от те, що такий суддя ухвалюватиме рішення щодо обрання запобіжного заходу відносно підсудних осіб, записали в плюси. Навіть висловили надію на зменшення кількості сумнозвісних скарг до Європейського суду з прав людини з приводу невідповідності обраного заходу.
Водночас, оскільки запобіжним заходом тепер замість слідчого ізолятору може стати домашній арешт, який часто практикується за кордоном, перед українською Фемідою постає питання зловживань пропонованими новаціями.
Досить цікаво виглядає можливість укладення угоди зі слідством між прокурором і підозрюваним, адже такий підхід передбачає сплату грошової компенсації замість відбування покарання за ґратами. Виходить, від покарання дозволять відкупитися?! Нагадаємо, що питання гуманізації кримінального законодавства завжди породжувало навколо себе багато дискусій, однак чи виправдає себе на практиці те, що в теорії виглядає привабливо? Ось де наріжний камінь такої угоди!
Сподіваюся, наші напрацювання, які ви тримаєте в руках, допоможуть вам наблизитися до відповідей на такі от гамлетівські питання кримінального процесу, адже від ефективності реформацій у цій сфері суспільних відносин залежить становлення України в очах світової спільноти як демократичної європейської держави.