04 березня 2014, 16:04

Енергія без вектору

Опубліковано в №09-10 (403-404)

Цей номер ми змушені були зробити спареним. Через обставини, які не залежали ні від мене, ні від колективу газети. Чекати, коли можна повернутися до рідної редакції, – це зовсім не те саме, що сваритися з типографією через чергову затримку. Чекати невідомо чого – взагалі вкрай моторошно.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Моторошно перебувати у справах не в офісі в день штурму і отримувати від працівників тривожні листи. Моторошно, відпустивши людей додому, не мати змоги з’ясувати ситуацію, тому що: «…треба поспішати, біля Ради вже вбивають людей, а метро не працює…», – можливо, це останні слова, які ти почуєш від своїх журналістів, а, можливо, і ні.

Дехто з колег пише, мовляв, що за паніка, а от я, навпаки, вражена тим, що вранці можна піти в «Глобус» «на шопінг», а ввечері – евакуюватися з Майдану подалі від «Беркуту», бачити фасад Zara, «підперезаний» лінією барикад.

Особливо прикро переглядати пошту: щорічний бізнес-форум відмінено, засідання профільного комітету АПУ також, конференцію «Українська харчова промисловість: актуальні питання галузі» – теж до купи. Спочатку треба зняти анонс, а потім зрозуміти: юридичний ринок завмер в очікуванні. Писати немає про що – хіба про те, що зараз капітал виводитимуть з країни, але юристи вже в курсі, уже над цим працюють, вони завжди на крок попереду, а можливо, і самі підказують бізнесу, що до чого. А як же ж банківська система? Падіння гривні – питання часу, і це все щось настільки передбачуване порівняно зі смертями співвітчизників, що навіть якось легше на душі від цієї можливості – передбачити наслідки, нехай і негативні: хоч якась послідовність.

Раніше мені видавалося дуже дивним, коли різні експерти висловлювали прямо протилежні думки з одного й того самого питання. А потім я зрозуміла, що всієї інформації не має ніхто, – і пішла працювати до редакції.

На власному досвіді переконалася, що до експертів звертаються, коли не можуть розібратися самотужки. У нашій країні це завжди вірна прикмета кризи, і я б від тих експертів насправді не відходила, з огляду на схильність можновладців до всіляких непередбачуваних ініціатив, але не лише відходять – тікають назустріч безглуздій свободі дій. Тому експертам, мабуть, слід самим гуртуватися, якось тримати ситуацію під контролем, обмінюватися інформацією, робити висновки, спростовувати припущення, одним словом, наближатися до розуміння ситуації, що склалася в Україні і змінюється щодня. Для цього нам потрібні конференції і круглі столи – не ті, що закінчуються всенародним обуренням, не ті, де брешуть і на чорне кажуть біле, а ті, де вирішується подальша доля української демократії, – з гарячим серцем і холодною головою.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати