Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» викликав бурхливе обговорення під час його розгляду експертами. Наведений документ пропонує доповнити Кримінальний кодекс України трьома статтями:
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– ст. 2051 «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи»;
– ст. 2061 «Захоплення будівель, споруд чи інших об’єктів підприємств, установ, організацій»;
– ст. 2062 «Отримання фіктивних прав на майно підприємств, установ, організацій».
Як вбачається із назв статей, вони направлені на запровадження відповідальності за діяльність, яку можна вважати рейдерською, але водночас законопроект не містить поняття «рейдерство» та всіх похідних від нього.
З огляду на це, варто звернутись до Вікіпедії, яка посилається на визначення «рейдерство», яке надає к. ю. н., науковий співробітник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Анатолій Єфименко. Так, зазначений ресурс вказує: рейдерство (в Україні) – вилучення майна на нібито законних підставах, в основі виникнення яких лежать прогалини в законі або системні недоліки функціонування державних інститутів (судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб тощо). Рейдерство «поукраїнськи» здебільшого полягає в набутті сумнівними шляхами тимчасового права розпоряджатися активами та якнайшвидшим продажем цих активів пов’язаним із рейдером особам, із наступним перепродажем вилучених активів між пов’язаними особами, маючи на меті завадити (унеможливити) їхньому поверненню законним власникам.
У ході дослідження цієї тематики мені трапилася стаття к. ю. н., судді ВГСУ, заслуженого юриста України Бориса Грека «Про кримінальну відповідальність за рейдерство», в якій автор наводить підходи експертів до визначення терміну «рейдерство».